Рішення № 62402048, 25.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа № 910/16756/16За позовом Приватного акціонерного товариства "Отіс"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"

про стягнення 21 576,20 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Мацюк В.В. (представник за довіреністю №8 від 29.01.2016р.);

від відповідача: Макусь Н.П. (представник за довіреністю №431-3311 від 11.08.2016р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Отіс" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № D2 4Т № 260 на капітальний ремонт ліфта від 30.10.2013р. в розмірі 21 576,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач подав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого не заперечує проти задоволення позовних вимог, проте вказує на те, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини, а у зв'язку з тим, що фінансування виконаних позивачем робіт мало бути здійснене за рахунок коштів Комунального підприємства "Розрахунковий центр "Голосіїво". Крім того, відповідач просив суд при прийнятті рішення у даній справі, на підставі ст. 83 ГПК України розстрочити його виконання до 31.03.2017 року шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 11.10.2016р.

В судовому засіданні 11.10.2016р. судом було оголошено перерву до 25.10.2016р.

Розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25 жовтня 2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2013 року між Приватним акціонерним товариством "ОТІС" (підрядник) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (замовник) було укладено Договір на капітальний ремонт ліфта D24T №260 (надалі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язки по виконанню капітального ремонту ліфта, розташованого за адресою: вул. Деміївська, 39 (2 під'їзд) реєстр №13357, та придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів замовника, а замовник зобов'язався сплатити підряднику вартість робіт та матеріалів, яка визначена в договірній ціні.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість робіт, доручених підряднику за даним договором, визначається дефектним актом та розрахунком договірної ціни на виконання капітального ремонту ліфта (Додаток №1), який є невід'ємною частиною договору і складає разом з ПДВ 21 576,20 грн.

Виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2в та довідкою за формою КБ3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (п.2.2. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору оплата вартості капітального ремонту ліфта згідно з п.п.2.1 Договору здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки за формою КБ-3.

Додатками до Договору сторони також погодили та підписали Договірну ціну та ціни на матеріали.

У п. 5.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

На виконання умов Договору позивачем було виконано капітальний ремонт ліфта, розташованого за адресою: вул. Деміївська, 39 (2 під'їзд) реєстр №13357, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2013 р. від 30.10.2013р. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2013 р. від 30.10.2013р. на суму 21 576,20 грн.

Виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відбитками печатки останнього на вказаних вище акті та довідці.

Свої зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, відповідач не виконав.

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором не виконав та не сплатив позивачу повну вартість зазначених вище робіт.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням п. 2.4. Договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, прострочення оплати вартості виконаних робіт за Договором у відповідача розпочалось з 05.11.2013р.

Судом розглянуті та відхилені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо здійснення фінансування робіт за вказаним договором за рахунок коштів, отриманих від Комунального підприємства "Розрахунковий центр "Голосіїво", які не були отримані. Крім того, позивач зазначив про відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язань щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт з урахуванням того, що дебіторська заборгованість споживачів, мешканців перед останнім становить 18 060 203,35 грн. з огляду на наступне.

За змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 528 Цивільного кодексу України у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних й прийнятих будівельних робіт за Договором є саме відповідач, а тому факт неотримання коштів від Комунального підприємства "Розрахунковий центр "Голосіїво" не є підставою для відмови від виконання зобов'язань за спірним договором.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язання за Договором, укладеним з відповідачем.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду до 31.03.2017 року шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками, яка вмотивована тим, що відповідач на сьогоднішній день не зможе виконати прийняте судом рішення, оскільки знаходиться в скрутному фінансовому становищі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Однак, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність обставин, з якими пов'язана можливість розстрочки виконання рішення. Крім того, належних та допустимих доказів того, що у разі розстрочки виконання рішення суду заборгованість відповідачем буде погашена суду також не надано.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду питання щодо розстрочення виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, в судовому засіданні представник позивача заперечив проти розстрочки виконання рішення суду.

За таких підстав, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду до 31.03.2017 року шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками задоволенню не підлягає.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16756/16 підлягають задоволенню повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача 21 576,20 грн. основного боргу.

Судовий збір у розмірі 1 378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (код ЄДРПОУ 32375554, адреса: 03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 17-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (код ЄДРПОУ 14357579, адреса: 03062, м. Київ, вул. Чистякіська, буд. 32) суму основного боргу в розмірі 21 576,20 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень 20 коп.) та судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2016р.

Суддя С.М. Морозов