Ухвала суду № 62402037, 31.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

31.10.2016Справа № 910/5445/16

За скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД»

на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної

виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління

у м. Києві

у справі № 910/5445/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД»;

до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»;

про стягнення 93 520,81 грн.

Суддя Привалов А.І.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД» (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (надалі - відповідач) про стягнення 93 520,81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2016р. у справі № 910/5445/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД» задоволено повністю; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на користь позивача 29 954 грн. 52 коп. - 3% річних, 63 566 грн. 28 коп. - інфляційні втрати та 1402 грн. 81 коп. - витрат по сплаті судового збору.

17.08.2016р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016р. у справі № 910/5445/16 видано відповідний наказ.

27.10.2016р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД» надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у м. Києві.

Дослідивши скаргу на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про залишення останньої без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до положень передбачених п.п. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на день пред'явлення наказу суду від 17.08.2016р. до виконання), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова..

Приписом ч. 1 ст. 27 Закону унормовано, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних вище норм та строку на добровільне виконання рішення, який був визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження № ВП № 52031393 від 25.08.2018р., державний виконавець, починаючи з 01.09.2016р. зобов'язаний був розпочати дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.08.2016р. № 910/5445/16.

Частиною 1 статті 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З урахуванням наведених обставин і вказаної вище норми процесуального права, останнім днем для звернення до господарського суду із скаргою на бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішення є 12.09.2016р., включно.

Крім того, як вбачається з доданих до скарги доказів, представник стягувача звертався 14.09.2016р. до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у м. Києві з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти та майно боржника, вказуючи при цьому, що знайомився з матеріали виконавчого провадження та встановив, що станом на 14.09.2016р. державним виконавцем не було вчинено жодних дій, направлених на примусове виконання рішення суду.

Отже, у встановлений Законом строк стягувач був обізнаний про бездіяльність державного виконавця.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (абзац 2 п. 9.7), стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Однак, скаржник звернувся до господарського суду 27.10.2016р., про що свідчить відмітка суду на скарзі, тобто із порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст.ст. 33, 53 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При цьому, як вбачається з матеріалів скарги, заявник не надав клопотання про поновлення пропущеного строку та не навів обставин у своїй заяві, які б дали суду підстави встановити факт поважності причини, з яких скаржник пропустив строк, наданий законодавцем для подачі скарг на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби.

Згідно із п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003р. №14 судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону №606-XIV, ст. 1212 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в передбаченому порядку, залишається без розгляду.

За таких обставин, правові підстави для прийняття поданої скарги до розгляду відсутні, внаслідок пропущення строку на її подання, а тому дана скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Відтак, з урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОЗДОББУД» на бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління у м. Києві відносно примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.08.2016р. у справі № 910/5445/16 залишити без розгляду.

Суддя А.І. Привалов