Вирок № 62396714, 02.11.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2607/16-к

Номер провадження 1-кп/623/202/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гуренко М.О., за участю прокурора Лур'є Д.А., обвинуваченого ОСОБА_1, при секретарі Бобриш М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізюм кримінальне провадження за № 12016220320001168 від 10.08.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ржавчик. Первомайського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; проживає: АДРЕСА_3, раніше не судим, РНОКПП-НОМЕР_3.

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Близько 16 години в 20-х числах червня 2016 року ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою, незаконно заволодів автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, але фактично, згідно з довіреністю 22.10.2015, транспортним засобом володіє потерпілий ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи №445 від 09.09.2016, на суму 32630 грн.

Крім того, ОСОБА_1, 25.06.2016 року близько 14 годині, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, шляхом зловживання довірою, привласнив офіційний документ - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля «ВАЗ-21043», реєстраційний номер НОМЕР_2, видане 14.05.1997р. МРЕО м. Єнакієва Донецької області, яке належало ОСОБА_2, але фактично, згідно з довіреністю 22.10.2015, володіє потерпілий ОСОБА_3, після чого 01.07.2016 продав дане свідоцтво разом з автомобілем ОСОБА_4 в м. Слов'янськ Донецької області.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.1 ст.357 КК України визнав повністю. Пояснив, що в різні дати взяв автомобіль та технічний паспорт у потерпілого та поїхав його продавати до м. Слов'янська, який продав там за 300 доларів США, якими скористався на власний розсуд. Злочини вчинив з метою отримання грошів. У скоєному щиро розкаявся.

Згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 та прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає. Крім того, ОСОБА_1 та прокурору було роз'яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Згідно примітки до ст.289 КК України під незаконним заволодінням транспортного засобу у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів» незаконне заволодіння транспортним засобом ст. 289КК України слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб.

Досліджені по кримінальному провадженню докази, достовірність і істинність яких ОСОБА_1 не оскаржує, у їх сукупності дають підставу суду зробити висновок, що вина обвинуваченого у інкримінованих злочинах доведена повністю, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій органом досудового розслідування за ч.1 ст.289, ч.1 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом та привласнення шляхом шахрайства офіційного документу.

Скоєні злочини відповідно класифікації злочинів, зазначених у ст.12 КК України, а саме ч.1 ст.289 та ч.1 ст.357 КК України КК України є злочинами середньої тяжкості.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину стосовно особи похилого віку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає, що ОСОБА_1 офіційно не працює, має постійне місце реєстрації, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посереднє, раніше не судим, про що свідчать копії: паспорту громадянина України, довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які за законом віднесені до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства.

Витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 60, 63, 65-67, 75, 76 ч.1 ст.289, ч.1 ст.357 КК України, ст. ст. 2, 94, 349, 351 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися до для реєстрації в кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи по даному кримінальному провадженню в сумі 351 грн. 84 коп. на користь держави, код 24060300, р/р 31419544700005, код банка 37999680, МФО 851011, УДКС в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу повернуті потерпілому ОСОБА_3 під розписку - вважати повернутим.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу по даному кримінальному провадженню не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: М.О. Гуренко