Рішення № 62396200, 01.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9606/16-ц

Провадження № 22-ц/779/2186/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Попович В. С.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Пнівчук О.В.

суддів Василишин Л.В., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що вони з відповідачем разом не проживають, дитина повністю перебуває на її утриманні, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина позивач просила стягнути з нього аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі по 4000 грн. щомісячно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі по 1500 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів розпочато з 29 липня 2016 року.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт вказав, він постійно надавав сину матеріальну допомогу купуючи одяг, продукти харчування, ліки, а також надавав позивачці кошти на різні потреби.

Суд не взяв до уваги той факт, що він проживає з батьками, ніде не працює та не має постійного доходу, в сім»ї працює тільки його матір, а тому на думку апелянта, йому буде вкрай важко сплачувати присуджену судом суму аліментів та поставить його у скрутне матеріальне становище.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 500 грн. щомісячно до повноліття.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечила, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції частково відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 15 жовтня 2014 року (а.с.6) Від шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Встановлено, що сторони разом не проживають, а малолітній син ОСОБА_4 проживає та перебуває на утриманні позивача ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.ст. 180,182,184 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Суд, при визначенні розміру аліментів, враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач не має постійного місця роботи, однак є особою працездатного віку, інших утриманців та стягнень по виконавчих листах немає, тому з нього слід стягувати аліменти у твердій грошовій сумі по 1500 грн. щомісячно, оскільки такий розмір аліментів є справедливим та необхідним для задоволення потреб у повноцінному розвитку дитини.

Посилання апелянта на те, що визначений судом розмір аліментів на утримання дитини є несправедливим та поставить в скрутне матеріальне становище не заслуговують на увагу та спростовуються зібраними доказами в справі.

Так, згідно письмового заперечення ОСОБА_3 вбачається, що останній не заперечує того, що він не отримує постійного доходу, а має мінливий дохід. Відповідач також подав докази щодо надання позивачу відповідної матеріальної допомоги на утримання сина.

Так, до народження дитини відповідачем надано матеріальну допомогу ОСОБА_2 у сумі 1944 грн., у 2015 році за період з часу народження сина, тобто з 03 червня по грудень 2015 року ОСОБА_3 надав матеріальну допомогу на утримання дитини в сумі 12386 грн. та за період з січня 2016 року по липень 2016 року - у сумі 10216 грн. (а.с.28-35).

Зазначених обставин позивач ОСОБА_2 не заперечила.

Таким чином, зважаючи на представлені відповідачем ОСОБА_3 докази вбачається, що він з огляду на нерегулярний дохід взмозі сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_4.

Доводи апелянта про те, що зазначені кошти ним надано позивачу при допомозі його батьків не підтверджені належними доказами.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі - 1500 грн. щомісячно на утримання малолітнього ОСОБА_2 є обгрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку про помилковість посилання суду першої інстанції про стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно, але не менше не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір аліментів чинним законодавством передбачено у випадку визначення розміру аліментів у частці від заробітку платника аліментів, що ж стосується стягнення аліментів у твердій грошовій сумі то такий розмір може бути меншим 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у такому разі дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на зазначене, посилання в рішенні суду про стягнення аліментів в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття слід виключити.

Доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування в цій частині, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Виключити з резолютивної частини рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2016 року посилання про стягнення аліментів в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання чинності.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Соколовський