Постанова № 62392882, 26.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1196/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання закінчити виконавче провадження,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Центрального відділу ДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнення в липні 2016 року позовних вимог, просив суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції щодо не направлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47080666 відповідно до вимог ч.5 ст.25 та ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження»;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Ладоши Р.О. про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Тищенко О.В. від 12.05.2016р. про звернення стягнення на доходи боржника;

- зобов'язати державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Тищенко О.В. закінчити виконавче провадження ВП №47080666, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2014р.;

- визнати протиправною та скасувати постанову цього ж органу від 12.02.2015р. про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій.

Позов обґрунтовував тим, що при прийнятті оскаржуваних постанов державними виконавцями відповідачів неодноразово порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі й в частині щодо своєчасного направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, а також норми Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5. Позивач зазначив, що накладений на нього ДФІ в Миколаївській області постановою від 24.04.2014р. штраф в сумі 153 грн. ним сплачено 28.05.2014р. через електронну мережу платежів «Приват 24» ще до моменту звернення стягувача до органу державної виконавчої служби та до відкриття виконавчого провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. позов задоволено частково.

Визнано незаконними дії державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаїв Ладоши Р.О. щодо не надіслання на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015р. ВП №47080666 відповідно до вимог ч.5 ст.25 та ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження». Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Миколаїв Піккар Ю.С. про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2014р. у виконавчому провадженні ВП №45672620. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Центрального відділу ДВС м. Миколаїв Піккар Ю.С. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12.02.2015р. у виконавчому провадженні ВП №45672620. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити у повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що несплата штрафу у 15-денний термін тягне подвоєння розміру штрафу, оскільки така несплата є лише підставою для передання стягувачем постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби. Подвійний розмір штрафу стягується виключно у порядку примусового виконання виконавчого документу, тобто із застосуванням заходів, визначених ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», тоді як відкриття виконавчого провадження не є заходом примусового виконання.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки доводам позивача про порушення Заводським відділом ДВС строків проведення виконавчих дій, визначених ч.1 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні ВП №47080666. Апелянт вважає, що відповідач не мав права вживати заходів примусового виконання - виносити постанову про звернення стягнення на доходи боржника від 12.05.2016р. не пересвідчившись у тому, чи отримав ОСОБА_1 копію постанови про відкриття виконавчого провадження та чи вжив заходів для добровільного виконання рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, постановою ДФІ в Миколаївській області про накладення адміністративного стягнення №14-272/2014 від 24 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у веденні бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку на накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 153 грн. (а.с.36)

Суму штрафу, згідно вказаної постанови, сплачено позивачем 28.05.2014р., що підтверджується платіжним дорученням №Р24А696347364357202 від 28.05.2014р. (а.с.18)

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 13.06.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №43685633 з примусового виконання постанови ДФІ в Миколаївській області №14-272/2014 від 24.04.2014р. та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання. При цьому, виконавче провадження відкрито на подвоєну суму штрафу у зв'язку з його несплатою ОСОБА_1 у строк, встановлений ч.1 ст.307 КУпАП. (а.с.15)

В матеріалах справи відсутні відомості про надіслання Центральним відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції на адресу ОСОБА_1 вказаної постанови.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 23.10.2014р. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.44)

При цьому, суд першої інстанції встановив, що постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 12.12.2014р. у ВП №45672620 стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 30,60 грн. та постановою цієї ж посадової особи від 12.02.2015р. - витрати на проведення виконавчих дій в сумі 80 грн. (а.с.37, 40)

З матеріалів справи, також, вбачається, що постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС від 03.04.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №47080666 з примусового виконання постанови ДФІ в Миколаївській області №14-272/2014 від 24.04.2014р. та надано боржнику строк до 10.04.2015р. для добровільного виконання. (а.с.70)

В матеріалах справи відсутні відомості про надіслання Заводським відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції на адресу ОСОБА_1 вказаної постанови.

Постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у ВП №47080666 від 12.05.2016р. звернено стягнення на доходи боржника, що отримуються ним в Миколаївській області фіто санаторній лабораторії. У вказаній постанові зазначено, що у наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання ОСОБА_1 не сплачено заборгованість, яка, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору та витрат на організацію та проведення виконавчих дій, становить 416 грн. (а.с.17)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаїв щодо не надіслання на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015р. ВП №47080666, а також визнання протиправними та скасування постанов Центрального відділу ДВС м. Миколаїв про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.12.2014р. у виконавчому провадженні ВП №45672620 та від 12.02.2015р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, виходив з того, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, на яких ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному судді правомірності своїх дій та прийнятих рішень, не доведено виконання вимог ч.5 ст.25 та ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо належного надіслання позивачу постанов про відкриття виконавчого провадження від 13.06.2014р. та від 03.04.2015р., у зв'язку з чим до ОСОБА_1 не можуть застосовуватися такі види майнової відповідальності як стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за відсутності вини боржника у невиконанні виконавчого документу у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2, ч.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Копії постанови по відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Статтею 28 Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.2, ч.5 статті 41 Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

З вказаних норм Закону вбачається, що стягнення виконавчого збору є видом майнової відповідальності і може застосовуватися до боржника лише за наявності його вини у невиконанні рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання, а стягнення витрат на проведення виконавчих дій може мати місце лише при проведенні виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Таким чином, винесенню постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій має передувати встановлення факту невиконання боржником вимог виконавчого документу у строк, наданий державним виконавцем для самостійного його виконання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про виконання Центральним та Заводським відділами ДВС вимог ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання ОСОБА_1 постанов про відкриття виконавчих проваджень рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідачів підстав для примусового виконання рішення, відповідно до ч.1 ст.27 Закону, та застосування наслідків такого виконання у вигляді винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Тищенко О.В. від 12.05.2016р. про звернення стягнення на доходи боржника суд першої інстанції дійшов висновку, що у Заводського відділу ДВС були підстави для винесення вказаної постанови з огляду на те, що штраф сплачено боржником з порушенням строку, встановленого ч.1 ст.307 КУпАП, що тягне за собою подвоєння розміру штрафу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Статтею 308 КУпАП передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається до примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень, відповідно до ч.1 ст.32 Закону, є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

На підставі вказаних норм колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що подвоєння розміру штрафу, визначеного ОСОБА_1 до сплати постановою ДФІ в Миколаївській області №14-272/2014 від 24.04.2014р., можливе лише у випадку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, яке, в свою чергу, здійснюється у випадку невиконання боржником вимог виконавчого документа у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання.

Оскільки, як встановлено вище, державним виконавцем Заводського відділу ДВС не надіслано позивачу постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47080666 від 03.04.2015р. в порядку, встановленому ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для висновку про законність проведення відповідачем примусового виконання виконавчого документу, в тому числі шляхом винесення постанови від 12.05.2016р. про звернення стягнення на доходи боржника.

Вимоги позову про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Ладоши Р.О. про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015р. ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що виконавче провадження ВП №47080666 незаконно відкрито відповідачем на подвоєну суму боргу.

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки у вказаній постанові відповідач зазначив про те, що стягнення з боржника подвійного розміру штрафу в сумі 306 грн. буде здійснено на підставі ч.2 ст.308 КУпАП, тобто лише у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу.

Апеляційний суд встановив, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47080666 від 03.04.2015р. державний виконавець Заводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції Ладоша Р.О. діяв у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначених ч.1 ст.26 Закону, у даній справі не встановлено, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вказаної постанови задоволенню не підлягають.

Також, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог про зобов'язання державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Тищенко О.В. закінчити виконавче провадження ВП 47080666, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача з клопотання про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону до відповідача з наданням підтверджуючих документів такого виконання.

Закриття виконавчого провадження не передбачено Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта про подання ним 01.06.2016р. такої заяви до Заводського відділу ДВС міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

А відтак, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Заводського відділу ДВС міста Миколаєва Тищенко О.В. від 12.05.2016р. про звернення стягнення на доходи боржника судом першої інстанції порушено норми матеріального права, тому оскаржувана постанова, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій позивачем сплачено судовий збір в сумі 5842,72 грн., а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог (4 вимоги з 6 вимог немайнового характеру), на підставі ч.3 ст.94 КАС України, з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 3895 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.1 п.3, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Ладоши Романа Олександровича щодо не направлення на адресу ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №47080666 від 03 квітня 2015 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Тищенко Оксани Валеріївни про звернення стягнення на доходи боржника ВП №47080666 від 12 травня 2016 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Піккар Юлії Савеліївни про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 грудня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №45672620.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаївського міського управління юстиції Піккар Юлії Савеліївни про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12 лютого 2015 року у виконавчому провадженні ВП №45672620.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування судових витрат 1947,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 50 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування судових витрат 1947,50 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок сім гривень 50 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 31.10.2016р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.