Ухвала суду № 62391673, 28.10.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/8452/16-ц Провадження № 22-ц/795/1970/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Косач І. А. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Губар В.С., Скрипки А.А., при секретарі:Покладі Д.В., за участю:представника відповідача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2016 року про закриття провадження в справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ТехНова" про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2016 року, якою було закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ „ТехНова" про зобов'язання вчинити дії, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_7 вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн. При цьому позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що фактом виконання відповідачем свого обов'язку по повірці теплолічильників за власний рахунок є свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки; не має значення, коли дії по повірці були розпочаті, має значення виключно кінцева дія у вигляді видачі свідоцтва про повірку. Оскільки встановлення пломб після повірки відбулося 09 вересня 2016 року, тобто після пред'явлення позову, суд першої інстанції, закривши провадження у справі, безпідставно, на думку ОСОБА_7, відмовив у стягненні на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застування.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_7 просив зобов'язати ТОВ «Фірма «ТехНова» провести повірку засобу вимірювання теплової енергії, що знаходиться в помешканні позивача за адресою: АДРЕСА_1, за власний рахунок, посилаючись, зокрема, на положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Позовна заява ОСОБА_7 подана 30 серпня 2016 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції суду (а.с.1).

09 вересня 2016 року представник позивача ОСОБА_6 через канцелярію суду подав заяву про відмову від позовних вимог у зв'язку з задоволенням їх відповідачем після пред'явлення позову та просив про стягнення понесених позивачем судових витрат (а.с.18).

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ТехНова" про зобов'язання вчинити дії було закрито.

Ухвала місцевого суду в частині закриття провадження сторонами не оскаржується.

Закриваючи провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що відповідач фактично почав виконувати дії щодо повірки лічильника до подачі позову до суду.

Проте з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

З матеріалів справи встановлено, що 30 серпня 2016 року, в день подачі ОСОБА_7 даного позову до місцевого суду, працівники ТОВ „ТехНова" здійснили обстеження та зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача ОСОБА_7 за його заявкою, для проведення повірки теплолічильника. Зазначена обставина підтверджується актом №9370 від 30.08.2016 р. (а.с.24). Встановлення пломб після повірки та видача свідоцтва про повірку теплолічильників відбулося 09 вересня 2016 року, що підтверджується актом № 9371 (а.с.23).

Повірка теплолічильників - це періодична процедура визначення точності їх показів відповідно до нормативного зразка, що прийнятий за еталон. Ця процедура включає наступні етапи: демонтаж, регламентні роботи (ремонт при необхідності), повірку, монтаж, проведення пусконалагоджувальних робіт. Результатом повірки лічильників є отримання свідоцтва про повірку приладу обліку.

Отже, процедура повірки теплолічильників позивача була проведена відповідачем в період з 30.08.2016 р. по 09.09.2016 р., з видачею відповідних документів, що підтверджують проведення повірки лічильників та їх придатність до подальшого використання 09.09.2016 р.

09.09.2016 р. представник позивача ОСОБА_6 подав до місцевого суду заяву про відмову від позовних вимог у зв'язку з задоволенням їх відповідачем, в якій зазначив, що позивач не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову та просить стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись при цьому на ч.1 ст.89 ЦПК України (а.с.18).

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду пояснила, що мешканці будинку 51 по вул. І.Богуна звертались з колективними заявами про проведення безоплатної повірки тепло лічильників, але їм в цьому відмовляли з посиланням на норми чинного законодавства до того часу, поки судовим рішенням не були задоволені вимоги одного з мешканців про проведення повірки за рахунок відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відмова позивачу у стягненні витрат на правову допомогу з тих підстав, що відповідач фактично почав виконувати дії щодо повірки лічильника до подачі позову до суду, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам ч.1 ст.89 ЦПК України.

По справі встановлено, що позивач відмовився від позову унаслідок задоволення його позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, така відмова від позову прийнята судом, тому вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок відповідача є правомірними.

За нормами ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом. Згідно зі ст. 79 ЦПК України, витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Згідно з роз'ясненнями, викладеним у пунктах 47 та 48 постанови Пленуму ВССУ „ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах " від 17 жовтня 2014 року, «право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ від 05 липня 2012 року № 5076-VІ „Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п.2 ч.3 ст.79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Представник позивача є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №657 (а.с.12).

В матеріалах справи також є договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01 червня 2016 року (а.с.19а-20), а також акт виконаних робіт від 09.09.2016 року (а.с.21).

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №28/16 від 01 червня 2016 року ОСОБА_7 було сплачено 2000 грн. за правову допомогу адвокату ОСОБА_6 (а.с.19).

Згідно з договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 01 червня 2016 року, ОСОБА_6 мав повноваження подати заяву про відмову від позовних вимог ОСОБА_7 внаслідок задоволення його позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та актом виконаних робіт в тій частині, що представником позивача проводилась підготовка позовної заяви до суду - 2 год. 00 хв., надавались замовнику на його вимогу юридичні консультації, що стосуються даної справи - 30 хв. Проте, дія, що пов'язана з ознайомленням з матеріалами справи від 01 червня 2016 року - 30 хв. не підлягає оплаті, оскільки станом на 01 червня 2016 року позовна заява подана не була та, відповідно, дій пов'язаних з ознайомленням з даною справою не могло бути; також не підлягають стягненню з відповідача кошти за підготовку та направлення заяви (вимоги), на яку затрачено 20 хв., оскільки остання в матеріалах справи відсутня та, крім того, 09 вересня 2016 року адвокат не брав участі в судовому засіданні - 30 хв.

Таким чином, фактично адвокатом витрачено не 3 робочі години 50 хвилин, а 2 години 30 хвилин.

Колегія суддів, з урахуванням вищезазначених встановлених обставин та вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», вважає що вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача належить стягнути 1450 грн. витрат на оплату правової допомоги (580 грн. х 2,5 години = 1450 грн.), оскільки дана сума документально підтверджена наявною в матеріалах справи квитанцією та приведеним розрахунком; при цьому 580 грн. - це 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

Відтак, оскаржувана ухвала суду відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 89, 303, 307, 308, 312 ч.1 п.2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2016 року змінити, доповнивши абзац перший її резолютивної частини реченням наступного змісту: „Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „ТехНова" на користь ОСОБА_7 1450 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу".

В іншій частині ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: