Постанова № 623874, 12.04.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.04.07 Справа № 12/11н-ад.

Колегія у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів Мінської Т.М. та Пономаренко Є.Ю. розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Лисичанська сода", м. Лисичанськ

до Державної податкової інспекції у Попаснянському районі

третя особа –ДПА в Луганській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

від позивача - Горшанов Д.І. - заст.голови прав., довіреність № 1 від 15.01.07.;

від відповідача - Верхолончук І.В., зав.юр.юр.сектору, довіреність № 7 від 10.02.07, представник Зайцева О.А. - нач.від.оподат., дов. № 7 від 10.02.07;

від 3-ї особи - Бахтин О.В., гол.держ.подат.інсп., дов. № 9/10-228 від 23.03.05, представник Федоренко О.А.- гол.держ.подат.інсп., дов. № 40/10-228 від 27.12.06.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про скасування податкових повідомлень –рішень від 15.12.2006р. №№ 0001191500/3, 0001201500/3, 0001211500/3, 0001221500/3, 0001231500/3, 0001241500/3, 0001251500/3, 0001261500/3, 0001271500/3, 0001281500/3, 0001291500/3, 0001301500/3, 0001311500/3, 0001321500/3, 0001331500/3, 0001341500/3, 0001361500/3, 0001371500/3, 0001381500/3, 0001391500/3, 0003331500/3, 0003341500/3, 0003351500/3, 0003361500/3, 0003371500/3, 0003381500/3, 0003391500/3.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 01.03.07 для розгляду даної справи призначено колегію у складі суддів: Палей О.С. –головуючий у колегії, Мінської Т.М. та Пономаренко Є.Ю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

15.12.2006 р. ДПІ у Попаснянському районі на підставі Акту перевірки з питань дотримання термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань № 159/15/00204889 від 16.06.2006 р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0001191500/3 про сплату штрафу у сумі 12'653,43 грн.; № 0001201500/3 про сплату штрафу у сумі 539,78 грн.; № 0001211500/3 про сплату штрафу у сумі 1'422,06 грн.; № 0001221500/3 про сплату штрафу у сумі 39,11 грн.; № 0001231500/3 про сплату штрафу у сумі 12,39 грн.; № 0001241500/3 про сплату штрафу у сумі 2'094,03 грн.; № 0001251500/3 про сплату штрафу у сумі 58,38 грн.; № 0001261500/3 про сплату штрафу у сумі 8,62 грн.; № 0001271500/3 про сплату штрафу у сумі Г239,68 грн.; № 0001281500/3 про сплату штрафу у сумі 14416,45 грн.; № 0001291500/3 про сплату штрафу у сумі 647,60 грн.; № 0001301500/3 про сплату штрафу у сумі 3'085,59 грн.; № 0001311500/3 про сплату штрафу у сумі 36,20 грн.; № 0001321500/3 про сплату штрафу у сумі 71,96 грн.; № 0001331500/3 про сплату штрафу у сумі 79,80 грн.; № 0001341500/3 про сплату штрафу у сумі 158,47 грн.; № 0001361500/3 про сплату штрафу у сумі 2'370,25 грн.; № 0001371500/3 про сплату штрафу у сумі Г537,24 грн.; № 0001381500/3 про сплату штрафу у сумі 1'686,00 грн.; № 0001391500/3 про сплату штрафу у сумі Г984,08 грн.; № 0003331500/3 про сплату штрафу у сумі Г074,09 грн.; № 0003341500/3 про сплату штрафу у сумі 20,66 грн.; № 0003351500/3 про сплату штрафу у сумі 94,18 грн.; № 0003361.500/3 про сплату штрафу у сумі 70,91 грн.; № 0003371500/3 про сплату штрафу у сумі 208,63 грн.; № 0003381500/3 про сплату штрафу у сумі 1'342,93 грн.; № 0003391500/3 про сплату штрафу у сумі 12'270,56 грн. Всього штрафних санкцій нараховано на суму 59'223.08 грн.

Згідно Акту перевірки та вищезазначених податкових повідомлень-рішень штрафні санкції нараховані на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за прострочення строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку та плати за надра за період з 17. 06. 2003 р. по 19.04.2004.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями та на обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що

- акт перевірки від 16.06.06 № 159/151/00204889 винесений незаконно, всупереч встановленого нормативними актами порядку оформлення результатів документальних перевірок, у зв"язку з чим у ДПІ в Попаснянському районі відсутні підстави для винесення податкових повідомлень-рішень;

- враховуючи порушення господарським судом Луганської області справ про банкрутство (№9/59б –порушено 29.05.2002р. та введено мораторій, 17.06.2003р. припинено та скасовано мораторій; № 10/35б порушено 28.04.2004р.та введено мораторій), податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попаснянському районі (крім повідомлень, суми санкцій за якими збільшені згідно рішення ДПА в Луганській області) містять вимоги конкурсного кредитора, які не будучи заявлені в межах другої справи про банкрутство, вважаються погашеними;

- ДПА в Луганській області були неправомірно збільшені штрафні санкції внаслідок врахування до погашення заборгованості по платі за надра та земельному податку за 2002 та 2003 роки сум сплаченого позивачем податку за 2004 та 2005 роки;

- оскільки строки сплати земельного податку встановлюються спеціальним Законом –"Про плату за землю" то і відповідальність за їх порушення має встановлюватися спеціальним Законом, а не Законом № 2181.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на порушення позивачем встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" строків сплати узгодженого податкового зобов"язання, встановлених Законами України про державний бюджет на 2002 та 2003р.; строків сплати земельного податку та строків уплати плати за користування надрами, які встановлені Інструкцією про порядок обчислення і справлення плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої спільним Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерство праці та соціальної політики України, ДПА України, Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.1997р. № 207/472/5/157 та зареєстрованій в Мінюсті України 06 січня 1998р. за № 20/2460 ( далі –Інструкція про надра).

Враховуючи, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення

№№0003331500/3,0003341500/3,0003351500/3,0003361500/3,0003371500/3,0003381500/3 та 0003391500/3 загалом на суму 15081 грн. 96 коп. за результатами прийнятого ДПА в Луганській області рішенні від 15.11.2006 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну податкову адміністрацію в Луганській області.

Третя особа також заперечує проти заявленого позову та на обгрунтування викладених заперечень вказує на те, що в силу пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах".

У перевіряємому періоді ВАТ "Лисичанська сода" допускалися порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань, передбачені підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-111, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону. В той же час, з урахуванням норм пункту 6.1 статті 6 Закону, при нарахуванні штрафних санкцій податковий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому визначається їх сума, зазначається підстава для нарахування та граничний строк їх погашення.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України визначено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Виходячи з наведених норм Закону, штрафні санкції пред'явлені ВАТ "Лисичанська сода" в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях не є зобов'язаннями, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство №10/356, у зв'язку з чим на них не поширюється дія частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 23.05.2006 положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Дослідженими, в порядку ст .72 КАС України, письмовими доказами встановлено, що з огляду на дані облікових карток платника, узгоджені ВАТ "Лисичанська сода" розрахунки, та акти звірок надходження і повернення коштів, протягом перевіряємого періоду ВАТ "Лисичанська сода" дійсно порушувалися граничні терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань визначених у розрахунках по земельному податку та платі за користування надрами для видобування корисних копалин по відповідним селищним радам. Погашення зазначених зобов'язань відбувалося шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку за платіжними дорученнями із затримкою встановленого терміну сплати від 31 до 90 та більшою ніж 90 днів.

Так, погашення податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин (13030210) відбувалось з затримкою: від 31 до 90 календарних днів, частини зобов'язання у сумі 9920,38 грн., визначеного у розрахунку від 29 квітня 2003 року №10214 по терміну сплати 20 травня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 04 серпня 2003 року №1029 у сумі 1273,99 грн., від 06 серпня 2003 року №1101 у сумі 977,98 грн., від 08 серпня 2003 року №1136 у сумі 1464,37 грн., від 14 серпня 2003 року №1188 у сумі 1459,69 грн., від 14 серпня 2003 року №1205 у сумі 1744,35 грн., від 28 серпня 2003 року №3132 у сумі 3000 грн., (штрафна санкція у розмірі 20% - 1984,08 грн.); понад 90 календарних днів у сумі 27913,12 грн., зокрема, частини зобов'язання у сумі 1993,60 грн., визначеного у розрахунку від 29 квітня 2003 року №10214 по терміну сплати 20 травня 2003 року та зобов'язання у сумі 25919,52 грн. визначеного у розрахунку від 23 липня 2003 року №14498, з терміном сплати 19 серпня 2003 року, погашено за платіжним дорученням від 25 лютого 2004 року №314 у сумі 3239,32 грн., та частково у сумі 24673,80 грн. за платіжним дорученням від 24 червня 2004 року №958 (штрафна санкція у розмірі 50% повинна складати 13956,56 грн.).

Погашення зобов'язань визначених у розрахунках по земельному податку за 2002, 2003 рік відбувалось з затримкою терміну сплати понад 90 календарних днів. Так по:

Білогорівській селищній раді (13050110) зобов'язання у загальній сумі 27455 грн., визначені у розрахунку від 18 січня 2002 року №3038 по термінам сплати з ЗО жовтня 2002 року по 30 січня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №310 у сумі 8479,65 грн., від 31 березня 2004 року №459 у сумі 8441,55 грн., від 14 квітня 2004 року №562 у сумі 8385,63 грн., та частково у сумі 2148,17 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №542 (штрафна санкція у розмірі 50% повинна складати 13727,52 грн.);

Вовчіяровській селищній раді (1305012) зобов'язання у загальній сумі 3032,48 грн., визначені у розрахунках від 18 січня 2002 року №3038 та від 31 січня 2003 року №291053 по термінам сплати 30 вересня 2002 року - ЗО грудня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №309 у сумі 196,93 грн., від 31 березня 2004 року №458 у сумі 196,32 грн., від 19 квітня 2004 року №561 у сумі 194,68 грн., від 19 квітня 2004 року № 700 у сумі 2256,19 грн., та частково у сумі 188,36 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №541 (штрафна санкція у розмірі 50%) повинна складати 1516,24 грн.);

Врубівській селищній раді (1305013) зобов'язання у загальній сумі 1120,88 грн., визначені у розрахунках від 18 січня 2002 року №3038 та від 31 січня 2003 року №291053 по термінам сплати 30 січня 2003 року - 30 квітня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №312 у сумі 361,92 грн., від 31 березня 2004 року №461 у сумі 360,17 грн., від 19 квітня 2004 року №564 у сумі 357,47 грн., та частково у сумі 41,32 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №538 (штрафна санкція у розмірі 50% повинна складати 560,44 грн.);

Камишувахській селищній раді (1305016) зобов'язання у загальній сумі 4329,88 грн., визначені у розрахунках від 18 січня 2002 року №3038 та від 31 січня 2003 року №291053 по термінам сплати 30 вересня 2002 року - 01 грудня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №311 у сумі 293,90 грн., від 31 березня 2004 року №460 у сумі 292,73 грн., від 19 квітня 2004 року №563 у сумі 290,41 грн., від 19 квітня 2004 року №701 у сумі 3311,02 грн., та частково у сумі 141,82 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №539 (штрафна санкція у розмірі 50%) повинна складати 2164,94 грн.);

Малорязанцевській селищній раді (13050117) зобов'язання у загальній сумі 2896,67 грн., визначені у розрахунках від 18 січня 2002 року №3038 та від 31 січня 2003 року №291053 по термінам сплати 02 січня 2003 року - 31 березня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №313 у сумі 797,80 грн., від 31 березня 2004 року №462 у сумі 792,04 грн., від 19 квітня 2004 року №702 у сумі 103,22 грн., від 19 квітня 2004 року №565 у сумі 786,36 грн., та частково у сумі 417,25 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №540 (штрафна санкція у розмірі 50% повинна складати 1448,31 грн.);

Мирнодолинській селищній раді (13050118) зобов'язання у загальній сумі 31518,76 грн., визначені у розрахунку від 18 січня 2002 року №3038 по термінам сплати з ЗО вересня 2003 року - 02 січня 2003 року, погашено за платіжними дорученнями від 25 лютого 2004 року №308 у сумі 8862,79 грн., від 31 березня 2004 року №457 у сумі 10423,18 грн., від 19 квітня 2004 року №560 у сумі 9546,92 грн., та частково у сумі 2685,87 грн., за платіжним дорученням від 09 лютого 2005 року №537 (штрафна санкція у розмірі 50% повинна складати 15759,38 грн.).

Позивачем не оспорюються фактичні обставини донарахування, тобто позивач не спростовує відомостей, викладених в розрахунку штрафних санкцій щодо розміру узгоджених податкових зобов'язань, дати їх уплати, суми і строків фактичної сплати, періодів прострочення.

Згідно пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) (кварталу, півріччю, року), - протягом 20 (40, 60) календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (кварталу, півріччя, року).

У відповідності з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).

Визначення термінів податкового зобов'язання і штрафної санкції (штрафу) наведені у ст. 1 Закону № 2181, зокрема, згідно п.1.2 податкове зобов'язання - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; згідно п. 1.5 штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином, Закон № 2181 розмежовує поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції.

Стаття 17 Закону №2181 визначає види штрафних санкцій. За змістом пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом. Випадки визначення податкових зобов'язань контролюючим органом перелічені в п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181. Згідно пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Даною нормою не передбачено, що застосування штрафної санкції є тотожним визначенню податкового зобов'язання.

Закон № 2181 не передбачає строків для застосування штрафів, які залежать від терміну прострочення податкових зобов'язань. За змістом пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 розмір штрафу залежить від суми сплаченого податкового боргу. Цією нормою передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При сплаті платником податків податкових зобов'язань вони зараховуються на відповідний рахунок Державного казначейства про що повідомляється податковий орган, а останній відображає ці відомості в обліковій картці платника податків відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.08.2005р. за № 843/11123. Розрахунок штрафних санкцій ведеться в автоматичному режимі при сплаті податкового боргу. Таким чином, момент виявлення податковим органом порушення співпадає з його сплатою і відображенням в обліковій картці платника податку.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає, що у податкового органу виникає безпосередньо право на застосування штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1 ст.17 Закону № 2181 одночасно з фактом сплати податкового боргу та погоджується з доводами позивача, що дата фактичного застосування штрафних санкцій у даному випадку не може впливати на визначення статусу цих вимог у межах провадження у справі про банкрутство.

У спірній ситуації названий позивачем інтерес пов’язаний з його суб’єктивним правом (упорядкувати статус кредиторських вимог в межах судової процедури банкрутства, отримати право на списання (розстрочку, відстрочку) заявлених конкурсних вимог та звільнитися від незаявлених), а тому може вважатися законним інтересом.

ІІ. З матеріалів справи вбачається, що згідно Рішення про результати розгляду повторної скарги № 17358/25-08 від 15.11.2006р. ДПА в Луганській області були збільшені штрафні санкції у зв’язку з зарахуванням до погашення заборгованості по платі за надра та земельному податку за 2002 та 2003р. наступних сум: 24673,8 грн. за п/д № 958 від 23.06.04; 2148,17 грн. за п/д № 542 від 09.02.05; 188,36 грн. за п/д №541 від 09.02.05; 41,32 грн. за п/д № 538 від 09.02.05; 141,82 грн. за п/д № 539 від 09.02.05р.; 417,25 грн. за п/д № 540 від 09.02.05 та 2685 грн. 87 коп. за п/д № 537 від 09.02.05р.

ДПА в Луганській області безпідставно не враховано, що згідно призначень платежів, вказаних у вищезазначених платіжних дорученнях, ВАТ "Лисичанська сода" сплачувало плату за надра та земельний податок за 2004 та 2005 роки.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими Іншими нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами з питань оподаткування.

Суд також погоджується з доводами позивача, що погашення заборгованості за 2002-2003 рік у період дії мораторію суперечить встановленому ст.1. Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" припису щодо заборони боржникові виконувати зобов"язання щодо сплати податків і зборів, термін яких настав до дня введення мораторію.

ІІІ. Позивачем підставно зауважено на те, що оскільки строки сплати податку на землю встановлюються та встановлювалися спеціальними законами, то і відсутні підстави для застосування фінансових санкцій, за порушення строків сплати податків, передбачених саме Законом № 2181.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 22.03.2006р. № 2-653/06, в якій зазначено, що однією з умов застосування фінансових санкцій, відповідно до п.17.1.7 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у податкового органу відсутні підстави розповсюджувати дію Закону № 2181 в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Статтею 25 Закону України "Про плату за землю" передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції даним законом не передбачені.

Щодо плати за користування надрами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. № 1251 - податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" сплаті не підлягають.

Зміни і доповнення до цього Закону, інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків, зборів (обов'язкових платежів) або скасування пільг з оподаткування та інших правил, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності або фізичним особам.

Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядок справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлені не спеціальним законом з питань оподаткування а Постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 1014 "Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин", при цьому статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" плата за користування надрами для видобування корисних копалин не визначена ні як загальнодержавний, ні як місцевий податок (обов"язковий платіж).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що строки уплати плати за надра встановлені взагалі не спеціальним законом з питань оподаткування, а Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30 грудня 1997 р. № 207/472/51/157, застосування податковим органом передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 фінансових санкцій за несвоєчасну сплату плати за надра є взагалі безпідставним.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та скасовує оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення з повідомленням сторін, відповідно до ст. 167 КАС України, що постанова суду буде виготовлена у повному обсязі 17.04.2007р.

Згідно ст.94 КАС України, понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присуджуються йому з бюджету.

Керуючись ст.ст. 94, 160,163,167,186,254 КАС України, суд

Постановив:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Попаснянському районі від 15.12.2006р. за номерами 001191500/3,0001201500/3, 0001211500/3, 0001221500/3, 0001231500/3, 0001241500/3, 0001251500/3, 0001261500/3, 0001321500/3, 0001391500/3, 00033815ОО/3, 0001271500/3, 0001331500/3, 0003331500/3, 0003391500/3, 0001281500/3, 0001341500/3, 0003341500/3, 0001291500/3; 0001361500/3, 0003351500/3, 0001301500/3, 0001371500/3, 0003361500/3, 0001311500/3, 0001381500/3, 0003371500/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 17.04.2007р.

Судді О.С. Палей

Помічник судді Є.С.Бубен