Вирок № 62386880, 31.10.2016, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/375/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В. М.

при секретарі Мацайло О.М.,

з участю прокурора Сеньків О.Я., Савчишин А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 П.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140210001027 від 31.12.2015 про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, раніше не судимого, військовозобовязаного,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, -

встановив:

13 грудня 2015 року. близько 04:00 години ранку, громадянин ОСОБА_6, знаходячись в м.Золочеві по вулиці Січових Стрільці (на прилеглій території до магазину «Маркет», який працює в цілодобовому порядку), на ґрунті особистих неприязних відносин, спровокував конфлікт із ОСОБА_7 в ході якого ОСОБА_5-Д.П кулаком правої руки наніс один удар в обличчя ОСОБА_7 в. О., внаслідок чого останній не втримавши рівноваги впав на спину і вдарився головою до підлягаючої твердої поверхні. в результаті удару рукою в ділянку обличчя та послідуючому падінні і удару головою об тверду поверхню ОСОБА_7 в.О. отримав тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці верхньої повіки справа, садна лівої заушної ділянки, гематоми в ділянці сосковидного відростка зліва та в потиличній ділянці зліва, лінійного перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа піраміду скроневої кістки, гостру субдуральну гематому обємом до 80 см.куб. правої лобно-скронево-тімяної ділянки, забою головного мозку важкого ступеню, субарахноїдального крововиливу. Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи №25/2016 від 10.02.2016 року, вищезазначені ушкодження по ознаці небезпеки для життя відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, у вчиненому розкаюється. Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 заперечив повністю; цивільний позов, заявлений прокурором Золочівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Золочівської центральної районної лікарні визнав; цивільний позов прокурора Золочівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги визнав повністю.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у нанесенні необережного тяжкого тілесного ушкодження доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ст.128 КК України.

При призначенні покарання суд керується наступним.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України, суд призначаючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття; обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 вчинення правопорушення в стані алкогольного спяніння.

Обвинувачений ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що також при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а тому суд прийшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах без ізоляції від суспільства та призначення йому покарання у виді громадських робіт .

З приводу заявлених цивільних позовів прокурором в інтересах держави в особі Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова та Золочівської центральної районної лікарні до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення з останнього матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у розмірі 49609, 18 (сорок девять тисяч шістсот девять гривень, 18 коп.) та 1375, 49 (одна тисяча триста сімдесят пять гривень, 49 коп.) відповідно, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року.

Порядком обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, визначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_8 під час вчинення злочину було заподіяно потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці верхньої повіки справа, садна лівої заушної ділянки, гематоми в ділянці сосковидного відростка зліва та в потиличній ділянці зліва, лінійного перелому лівої скроневої кістки з переходом на основу черепа піраміду скроневої кістки, гостру субдуральну гематому обємом до 80 см.куб. правої лобно-скронево-тімяної ділянки, забою головного мозку важкого ступеню, субарахноїдального крововиливу, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Після цього потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні у реанімаційному та нейрохірургічному відділеннях Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в звязку з чим були понесені витрати на таке лікування. А саме: 1375,49 грн. Золочівською центральною районною лікарнею та 49609, 18 грн. Комунальною міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги., а тому дана сума, як відшкодування матеріальної шкоди, підлягає стягненню, оскільки підтверджена відповідними доказами (довідка №190 від 25.02.2016 р. та довідка №1 від 17.02.2016).

Цивільний позов ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 44230,14 (сорок чотири двісті тридцять гривень, 14 коп.) грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп. слід задовольнити частково. Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази завданої потерпілому ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди, які були представлені, суд вважає, що потерпілим належним чином не доведено понесені ним матеріальні витрати та не встановлено причинний звязок між злочинним діянням обвинуваченого та такими витратами. Представлені суду копії квитанцій є неналежним доказом та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди. Поза тим, витрати на стаціонарне лікування потерпілого були понесені відповідними лікувальними закладами, тому саме їм будуть відшкодовуватися такі витрати у розмірах, визначених чинним законодавством.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і глибину фізичних та моральних страждань, яких зазнав потерпілий, внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, а також те, що ним не надано доказів на обґрунтування розміру моральної шкоди, який він просить стягнути в розмірі п'ятдесяти тисяч гривень, а тому з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає стягненню 5000 гривень моральної шкоди.

Речові докази по справі куртку, штани та сорочку ? повернути потерпілому ОСОБА_7.

Керуючись ст.ст. 128, 129, 373, 374 КПК України суд,

ухвалив :

ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та засудити його за цією статтею на 200 (двісті) годин громадських робіт .

Цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова до ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги м.Львова (код ЄДРПОУ 01996639) 49609,18 (сорок девять тисяч шістсот девять гривень, 18 коп.) грн.

Цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави в особі Золочівської центральної районної лікарні до ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь Золочівської центральної районної лікарні (код ЄДРПОУ 01996272) 1375, 49 (одну тисячу триста сімдесят пять гривень, 49 коп.) грн.

Цивільний позов ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 44230,14 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1) на користь потерпілого ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4) 5000 (пять тисяч) грн. 00 коп. за завдану моральну шкоду.

Речові докази а саме одну куртку , одні штани, одну сорочку, що перебувають на зберіганні у камері речових доказів Золочівського ВП НП України , повернути потерпілому ОСОБА_7.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з часу проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Суддя ОСОБА_9