Постанова № 62385095, 04.10.2016, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2296/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області та зобовязання субєкта владних повноважень відновити позивачеві виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.06.2015 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначила, що з 09.11.2011 року по 22.08.2016 року працювала на посаді заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області, вказана посада була віднесена до числа посад державної служби згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (зі змінами). Обіймаючи вказану посаду, ОСОБА_1 одночасно отримувала пенсію за інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання згідно з нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», призначену їй з 04.09.2012 року.

З 01.04.2015 року виплата раніше призначеної пенсії позивачеві була припинена на підставі п.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_3 правовими нормами було передбачено, що тимчасово, з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, в період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема,Законом України «Про державну службу», пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», не виплачуються.

Згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до низки законів України, в тому числі Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_1 вважає, що з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати їй пенсії за інвалідністю, оскільки вона не є особою, яка має право на призначення пенсії в порядку, встановленому спеціальним законом. Через це позивач в серпні 2016 року звернулась до Управління ПФУ в м. Красний Лиман із заявою про відновлення виплати їй раніше призначеної пенсії. Відповідачем було відмовлено у задоволенні цієї заяви ОСОБА_1. Позивач вказує, що така відмова субєкта владних повноважень грубо порушує гарантоване ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення, і просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобовязати відновити виплату раніше призначеної їй пенсії за інвалідністю.

Крім того, позивач просила поновити їй передбачений законом 6-місячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав; додатково вона вказала, що раніше не зверталась до суду, оскільки не вважала, що її права порушені, була знайома з відповідними нормами законодавства, але побоювалась виникнення можливого конфлікту інтересів, оскільки до 22.08.2016 року сама була працівником територіального органу ПФУ; в серпні 2016 року їй стало відомо про існування практики адміністративних судів у подібних справах, які захищали права позивачів щодо поновлення пенсійних виплат, і вона вирішила звернутись до суду.

В судовому засіданні 04.10.2016 року ОСОБА_1 заявлений адміністративний позов підтримала повністю, просила його задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 (а.с.18) в судовому засіданн року заперечувала проти задоволення позову, вказала, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки в період з 01.04.2015 року і до 22.08.2016 року ОСОБА_1 обіймала посаду в органах державного управління, була держаним службовцем, а отже, на період такої роботи позивачеві була припинена виплата раніше призначеної їй пенсії; після позивача звільнення з державної служби в серпні 2016 року виплата пенсії була поновлена відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», права позивача у звязку з цим жодним чином не порушуються.

Суд, вислухавши думку позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, зясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступні фактичні дані та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, 31.12.1973 р. н., є громадянкою України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою Донецька область, м. Лиман (колишня назва м. Красний Лиман), вул. Грушевського (колишня назва вул. Свердлова)АДРЕСА_1, внесена до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків (а.с. 6-8,11).

ОСОБА_1 з 04.09.2012 року було призначено пенсію за інвалідністю ІІІ гр. внаслідок загального захворювання, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданим на імя позивача, дійсним до 01.01.2017 року (а.с.11).

Як вбачається зі змісту наказу в. о. начальника УПФУ в м. Красний Лиман від 22.08.2016 року № 37-ОС(а.с.9-10), ОСОБА_1 обіймала посаду начальника посаду заступника начальника Управління ПФУ у м. Красний Лиман Донецької області, іі посаду було віднесено до числа посад державної служби и згідно із Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (зі змінами), з 22.08.2016 року вона припинила державну службу за власною ініціативою згідно з п.1 ст. 86 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII.

З 01.05.2016 року набрав чинності ОСОБА_3 України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII. За змістом ч. 2 ст. 1 вказаного Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо повязані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Отже, до 22.08.2016 року ОСОБА_1 обіймала посаду державного службовця.

Позивач як пенсіонер перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Красний Лиман Донецької області; рішенням начальника управління призупинено виплату пенсії за інвалідністю ОСОБА_1 у звязку із її перебуванням на посаді державного службовця та відповідно до п. 12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII , що визнається сторонами.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ця норма згідно зі ст. 8 Основного Закону має вищу юридичну силу і є нормою прямої дії.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Як було встановлено ст. 47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII, чинній з 01.04.2015 року, тимчасово, з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року (в більш пізній редакції Закону з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року), особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до Закону «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» поновлюється.

Станом на 01.04.2015 року посада, на якій працювала тоді позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченим Законом України «Про державну службу», у звязку з чим відповідачем правомірно було припинено виплату ОСОБА_1 пенсії згідно із нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до низки законів України, зокрема Закону України «Про державну службу».

ОСОБА_3 в п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року не прийнятий, через що з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення.

Отже, з 01.06.2015 року посада, на якій працювала позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

До того ж, ОСОБА_3 України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ на сьогодні втратив чинність (крім ст. 37 цього Закону, що застосовується відносно певних категорій осіб, до числа яких позивач не віднесена). Натомість чинним є ОСОБА_3 України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який не містить норм щодо пенсійного забезпечення державних службовців, а містить лише норми щодо оплати їхньої праці, заохочень, соціально-побутового забезпечення, створення належних умов для виконання посадових обовязків (ст. 50-55 цього Закону).

Таким чином, з 01.06.2015 року і до теперішнього часу перешкоди для виплати ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю згідно із нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відсутні.

Водночас суд звертає увагу на пропуск позивачем визначеного законом строку на звернення до адміністративного суду та застосування у звязку з цим наслідків, передбачених ст. 100 КАС України.

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Припинення виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії відбулося на підставі рішення субєкта владних повноважень з 01.04.2015 року.

Вимоги позивача ґрунтуються на положеннях п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». ОСОБА_3 було опубліковано в офіційному друкованому виданні Верховної Ради України «Голос України» від 12.03.2015 року, № 44.

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ в м. Красний Лиман Донецької області лише 13.09.2016 року. В судовому засіданні не встановлено жодних поважних причин, які б перешкодили позивачу своєчасно скористатись гарантованим їй законом правом на судовий захист. Натомість позивач визнала в судовому засіданні свою поінформованість щодо існування норм Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»; суд не вбачає існування конфлікту інтересів між позивачем та субєктом владних повноважень у разі звернення ОСОБА_1 за судовим захистом своїх прав, оскільки протилежний погляд на ці обставини призвів би до нівелювання права позивача на судовий захист, що є неприпустимим. Отже, суд констатує відсутність поважних причин пропуску позивачем встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

Згідно зі ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що право позивача на пенсійне забезпечення підлягає судовому захисту з 13.03.2016 року, виплата пенсії за інвалідністю ІІІ гр. внаслідок загального захворювання згідно з нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати. При цьому суд вважає, що поновити права та інтереси позивача іншим шляхом, ніж відновлення виплати цієї пенсії, неможливо. Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 87 КАС України судовий збір віднесено до складу судових витрат. Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмір 551,20 грн., що підтверджується квитанцією № 83 від 13.09.2016 року відділення АТ «Експрес-банк» (а. с.2).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.2 ст. 94 КАС України).

З урахуванням принципу пропорційності та зважаючи на часткове задоволення позову, суд присуджує ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 275,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 3,8,19,22,46,64,68 Конституції України, ст.ст. 46,47 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», ст.ст. 2,6,8,9,10,11,71,87,94,99,100, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 щодо поновлення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман Донецької області щодо не відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 неправомірною.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України у м. Красний Лиман Донецької області відновити з 13.03.2016 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, 31.12.1973 р. н., народжена в м. Москва, РФ, зареєстрована та фактично мешкає за адресою Донецька область, м. Лиман,вул. Грушевського(колишня назва вул. Свердлова)АДРЕСА_2) виплату раніше призначеної їй пенсії за інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання згідно з нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Присудити ОСОБА_1 здійснені нею документально підтверджені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст цієї постанови виготовлено 07.10.2016 року.

Суддя