Ухвала суду № 62384219, 27.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Батрин О.В.

№ 22-ц/796/13161/2016 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 757/16456/16-ц

м. Київ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 200000 доларів США, що станом на 07.04.2016 року за офіційним курсом НБУ становить 5191585,40 грн.

З метою забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_422.07.2016 року звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт:

на квартиру АДРЕСА_1, площею 87,6 кв.м, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності;

на квартиру АДРЕСА_2, що належить відповідачу ОСОБА_1;

на транспортні засоби відповідача;

на грошові кошти відповідача на рахунках у банківських та фінансових установах.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2016 року заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Накладено арешт на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції представниквідповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 відмовити.

Зазначає, що постановлюючи ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 суд першої інстанції не з'ясував питання про наявність у власності вказаної квартири саме у відповідача та наклав арешт на вказану квартиру яка належить не відповідачу, а іншій особі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із нотаріально посвідченого договору дарування квартири від 12.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у власність безоплатно (подарувала) ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.12.2014 року Серія ІАС №182913, квартира АДРЕСА_2, загальною площею 44,1 кв., житловою площею 28,7 кв.м належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування, серія та номер 1906, виданого та посвідченого 12.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Отже, на день постановлення ухвали суду першої інстанції квартира АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_5

Відповідно до ст.319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не перевірив, кому саме і на якій правовій підставі належить квартира АДРЕСА_2, наклавши арешт на вказану квартиру, чим порушив права та охоронювані законом інтереси власника даного майна ОСОБА_5, яка не є відповідачем по даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2016 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу наступного змісту.

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: