Ухвала суду № 62384203, 25.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа 752/1662/16-ц Головуючий у 1 інстанції Ладиченко С.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/10944/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача БубяковоїК.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживачів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживачів відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2014 року між позивачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено Договір про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та видав картку.

Також судом установлено, що у період з 20.01.2015 по 25.01.2015 позивач здійснював операції з використанням картки у валюті Польські злоти, що відрізняється від валюти операції поточного рахунку. Всупереч умовам Договору позивач не звертався до Банку у період від укладення договору до моменту звернення до суду з даним позовом із запереченнями з приводу неправильності проведення розрахунків або застосованого відповідачем курсу купівлі/продажу конвертації іноземної валюти, який застосовується під час здійснення операції з використанням електронного платіжного засобу.

Виходячи з того, що позивач був ознайомлений з умовами щодо здійснення операцій, які призводять до виникнення овердрафту, та погодився із ними, підписавши договір без зауважень, - суд першої інстанції дійшов висновку, що даний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі з урахуванням нової редакції позовної заяви є визнання дій Банку з нарахування заборгованості незаконними.

Правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується представником позивача, що 22.12.2014 між позивачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» було укладено Договір про відкриття карткового рахунку НОМЕР_1, позивачу було відкрито поточний рахунок у Банку та видано платіжну карту, яка дозволяла проводити операції за дебетово-кредитною платіжною системою. Також не заперечується представником позивача, що у період з 20.01.2015 по 25.01.2015 позивач здійснював операції з використання вказаної картки у валюті Польські злоти.

В обґрунтування вимог представник ОСОБА_5 посилається на те, що під час здійснення операцій з 20.01.2015 по 25.01.2015 Банк застосував інший курс валют ніж передбачено договором і законом, що призвело до виникнення заборгованості перед Банком і чим було порушено його права.

Відповідно до п.4.2.3 укладеного сторонами договору ОСОБА_5 зобов'язався отримувати виписку за картковим рахунком не пізніше 7 числа місяці, наступного за звітним, шляхом особистого звернення до банку або засобами електронної пошти, або із застосуванням систем дистанційного обслуговування. У разі незгоди з інформацією, наведеною у виписці за картковим рахунком, надати Банку до 20 числа місяця, наступного за звітним, письмову претензію із зазначенням конкретних фактів з приводу такої незгоди. Неотриманням Банком претензії в письмовій формі протягом зазначеного періоду вважається підтвердженням клієнтом наведеної у відповідній виписці інформації.

Як встановлено судом та не заперечується представник позивача, що будь-яких заперечень з приводу неправильності проведення розрахунків від позивача Банку не надходило.

Доводи представника позивача про право клієнта Банку звертатися за захистом своїх прав одразу до суду не у повній мірі заслуговують на увагу.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України, відповідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Оскільки з даним позовом ОСОБА_5 звернувся до суду після того, як ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за Договором карткового рахунку від 22.12.2014, обставини, на які посилається ОСОБА_5 в обґрунтування своїх вимог за даним позовом, фактично є його запереченням проти позову Банку про стягнення заборгованості, враховуючи, що ні Договором від 22.12.2014, ні законом не передбачений такий спосіб захисту порушеного права фізичної особи, як визнання дій Банку з нарахування заборгованості незаконними , а також виходячи з того, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом заперечень проти позову Банку та доведенню у передбаченому законом порядку обставин, на які він посилається в обґрунтування заперечень, - підстав для задоволення позову немає.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до аналізу обставин, на які позивач та його представник посилалися в обґрунтування позовних вимог, які суд повно та всебічно з'ясував і перевірив, дав належну оцінку усім доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують і на його правильність не впливають.

За таких обставин висновок суду, викладений в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на вимогах закону і підтверджується матеріалами справи. Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна