Ухвала суду № 62378397, 31.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/19008/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2099/16Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Одринської Т.В., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. У жовтні 2015 року позивач збільшив свої позовні вимоги та прохав суд стягнути з відповідача на його користь 6100 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.08.2010 року ним було отримано травму трьох пальців правої руки під час вивантаження ланки з пакету рейко-шпальної решітки з крану. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві, комісією з розслідування було встановлено порушення зі сторони адміністрації КМС-132, а саме: під час виконання робіт (п.7,2 акту форми Н-1) не здійснювався контроль за безпечним виконанням робіт керівництвом підрозділу, що є порушенням вимог п.2.41 посадової інструкції майстра колізійної колони та ст.13 абз.8 ЗУ «Про охорону праці». В результаті отриманої травми, позивач довгий час знаходився на лікуванні, після чого не міг працевлаштуватися. Тому вважає, що дії з боку відповідача порушують його законні права на працю, що завдали позивачу моральних страждань, які він оцінив в 6100 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.Вважає, щорішення місцевого суду є незаконним та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Судове засідання проводилось за участі апелянта, за відсутності представника відповідача, який будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання свого представника не направив, з причин, які судом визнанні не поважними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до наказу № 52/ос від 29.04.2010 року, ОСОБА_2 було прийнято на посаду монтера колій 3 розряду до Полтавської колійної машинної станції № 132. 20.08.2010 року колійною колоною Підприємства проводились роботи по капітальному ремонту другої колії станції Терешківка Кременчуцького району Полтавської області. Під час вивантаження останньої ланки з пакету рейко-шпальної решітки з крану ОСОБА_2 внаслідок передчасного руху крана затиснуло руку між 1 пристроєм для перевороту ланки та залізобетонною шпалою, в результаті чого він отримав травму трьох пальців І правої руки. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві працювала комісія з розслідування, якою було встановлено порушення зі сторони адміністрації КМС-132, а саме: під час І виконання робіт (п.7.2 акту форми Н-1) не здійснювався контроль за безпечним виконанням робіт керівництвом підрозділу, що є порушенням вимог п.2.41 посадової інструкції майстра колійної колони та ст. 13 абз.8 Закону України «Про охорону праці».

Місцевим судом також встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2011 року з Полтавської колійної машинної станції №132 на користь ОСОБА_2 було стягнуто 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної завданої в результаті травмування на виробництві. Дане рішення набрало законної сили є чинним, та перебуває на виконанні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що питання про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням прав позивача, в результаті отримання виробничої травми, яка мала місце 20.08.2010 року, вже вирішено рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.10.2011 року, а тому задоволення заявлених позивачем вимог фактично призведе до подвійного стягнення. Разом з цим, місцевий суд зазначив, що позивачем не підтверджено та не надано суду доказів щодо суттєвого збільшення розміру моральної шкоди, а тому прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень, які містяться у пунктах 5, 6, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При застосуванні норм Кодексу законів про працю щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Беручи до уваги обставини справи та наведені норми закону, на думку колегії суддів, позивач в цілому має право на відшкодування моральної шкоди завданої останньому в результаті отримання виробничої травми 20.08.2010 року, проте, зважаючи на те, що дане питання вже було предметом судового розгляду, було вирішено по суті на користь позивача, повторне стягнення завданої моральної шкоди з іншої особи є неправомірним, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, що повторне звернення до суду викликане неможливістю виконання рішення суду від 12.10.2011 року, є необгрутованими, та такими, що не ґрунтуються на обставинах справи та положеннях закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно положення про Полтавську колійну машинну станцію, Полтавська колійна машинна станція № 132 є відокремленим підрозділом юридичної особи статутного територіально-галузевого об'єднання Південна залізниця, який має відокремлений власний баланс, майно на праві повного господарського відання, поточний рахунок, кутовий штамп та печатку (а.с.53-69), тобто є належною уповноваженою особою, яка може нести цивільну відповідальність. За наявних обставин, захист своїх прав позивач повинен здійснюватися в порядку передбаченому ст.ст. 373, 383 ЦПК України, а не шляхом подання позову до власника, який є юридичною особою.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині доводів щодо збільшення розміру моральної шкоди, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивач повинен довести наявність додаткових втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, а також обґрунтувати та підтвердити заявлений розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не було надано належних та обґрунтованих доказів і доводів на підтвердження суттєвого збільшення розміру моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 9 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ В.І. Корнієнко /підпис/ Т.В. Одринська

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: