Рішення № 62376420, 21.10.2016, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 759/8165/16-ц

пр. № 2/759/4007/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Зайця Т.О. при секретарі Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Спільне підприємство «Партнер» про усунення перешкод в користуванні майном,

В С Т А Н О В И В:

09.06.2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про зобов'язання ПрАТ «СП «Партнер» не чинити перешкод у користуванні гаражним боксом АДРЕСА_1 шляхом надання безперешкодного доступу (в'їзду, виїзду) на транспортному засобі до гаражного боксу, стягнення збитків, витрат на правову допомогу та суму сплаченого судового збору. Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником гаражного боксу АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.01.2012 року. Відповідач здійснює експлуатацію гаражів, які знаходяться за вказаною адресою. 25.04.2016 року охоронець гаражного комплексу не допустив позивача до гаражного боксу, закрив шлагбаум на в'їзді до гаражного комплексу. Вказані дії продовжувались в подальшому. Позивач позбавлений можливості користуватись гаражним боксом. З метою збереження стану автомобіля позивач змушений орендувати інший гаражний бокс.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, зазначивши, що ПрАТ «СП «Партнер» здійснює обслуговування напівпідземних гаражів по АДРЕСА_1 та надає послуги з охорони транспортних засобів. Поряд з гаражами знаходиться автостоянка через яку здійснюється проїзд (прохід) до гаражів. Позивач та попередній власник гаражного боксу не повідомляли ПрАТ «СП «Партнер» про перехід до ОСОБА_1 права власності на гараж, останній не звертався до відповідача щодо оформлення будь-яких документів, у зв'язку із чим позивач не мав перепустки для знаходження на території автостоянки та напівпідземних гаражів, а тому відповідач не мав правових підстав його пропускати.

Судом встановлено, що ПрАТ «СП «Партнер» здійснює експлуатацію напівпідземних гаражів, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до розпорядження Ленінградської РДА м. Києва №10 від 05.01.1998 року «Про введення в експлуатацію об'єктів житлового та комунального призначення у Ленінградському районі (а. с. 11 - 12).

Відповідно до повідомлення Управління капітального будівництва КМДА № 36 від 27.02.1998 року зазначені напівпідземні гаражі передано на баланс відповідача (а. с. 65).

З пояснень сторін встановлено, що перед гаражами знаходиться автостоянка через яку здійснюється проїзд (прохід) до гаражів, зазначене, а також обставина здійснення відповідачем господарської діяльності з надання послуг по зберіганню автотранспорту підтверджується податковими деклараціями (а. с. 98-105) та визнається сторонами.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 де знаходяться гаражі і стоянка перебуває на праві довгострокової оренди (25 років) у відповідача згідно рішення Київської міської ради від 18.03.2004 № 125/1335 (а. с. 59).

Гаражний бокс АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 (батьку позивача), який уклав з відповідачем договір на експлуатацію та обслуговування № 926 від 28.02.2008 року (а. с. 53). Відповідно до умов договору СП «Партнер» бере на себе зобов'язання по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_1.

Згідно договору дарування гаражного боксу від 20.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посвідченого приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованого в реєстрі за №190 (а. с. 7 - 8) та витягу про державну реєстрацію прав №33117899 від 08.02.2012 року (а. с. 10), ОСОБА_1 на праві власності належить гаражний бокс АДРЕСА_1, загальною площею - 40,10 кв. м.

Висновком інспектора Святошинського УП ГУ НП в м. Києві від 15.05.2016 року, встановлено, що 28.04.2016 року о 18 год. у ОСОБА_1 (зі слів останнього) виник конфлікт із керівництвом ПрАТ «Партнер», а саме, із гр. ОСОБА_5, через незаконне підвищення ціни за експлуатацію та обслуговування гаражного боксу. ПрАТ «Партнер» обмежило доступ до належного позивачу гаражного боксу. Охоронець ПрАТ «Партнер» отримав наказ від керівництва не пропускати ОСОБА_1 в гараж (а. с. 19).

Факт не допуску ОСОБА_1 до гаражного боксу АДРЕСА_1 підтверджується відповідними актами від 13.05.2016 року, 14.05.2016 року, 18.05.2016 року (а. с. 20 - 22).

01.05.2016 року ОСОБА_4 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди (а. с. 22 - 23), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець пердає, а орендар бере в тимчасове платне користування гараж АДРЕСА_2. Орендна плата становить 700,00 грн. на місяць (п. 2.5). Актом приймання - передачі гаража від 01.05.2016 року підтверджено факт передання та приймання в оренду гаража (а. с. 24). 01.05.2016 року, 01.06.2016 року, 01.07.2016 року, 01.08.2016 року, 01.09.2016 року ОСОБА_4 передав в якості орендної плати кошти в сумі 3 700,00 грн. (а. с. 26 - 27, 77-79).

Спір виник з тих підстав, що ПрАТ «СП «Партнер» чинить перешкоди позивачу у користуванні належним йому на праві приватної власності гаражним боксом, внаслідок чого останній позбавлений можливості користуватись своєю власністю, зберігати транспортний засіб.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України). При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що ПрАТ «СП «Партнер» не допускало позивача до гаражного боксу, проте з пояснень сторін встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляв відповідача про набуття права власності на гараж, відповідач щодо заборгованості по гаражному боксу звертався до попереднього власника і не знав про зміну власника.

Вирішуючи спір між сторонами, суд звертає увагу на наступні положення чинного законодавства.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (ч. 1 ст. 7 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 319 ЦК України, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Набувши право власності на гараж, позивач повинен був повідомити балансоутримувача майна про перехід до нього права власності на нерухоме майно, оскільки він знав, що на орендованій ПрАТ «СП «Партнер» території, окрім гаражних боксів знаходиться ще й автостоянка, лише через яку можна потрапити до гаражного боксу, також йому було відомо про фактичний порядок користування гаражами і допуск до них. Такі дії відповідали б засадам добросовісності та розумності, а також усталеним правилам поведінки (ст. ст. 3, 7 ЦК України).

Проте позивач діяв недобросовісно та не повідомив належним чином ПрАТ «СП «Партнер» про набуття права власності на нерухоме майно, не здійснював оплати за гараж, внаслідок чого фактично створив конфлікт довкола ситуації, що виникла.

Суд звертає увагу на те, що між відповідачем і ОСОБА_4 (батьком позивача) існували договірні зобов'язання щодо гаражного боксу АДРЕСА_1, а також обов'язок щодо зберігання і охорони транспортних засобів вказаної особи, яка була власником гаража НОМЕР_1. Відомостей про іншого власника майна відповідач не мав. Звертається увага також на те, що перед гаражами знаходиться автостоянка, через яку здійснюється проїзд (прохід) до гаражів.

Стаття 977 ЦК України регулює питання зберігання автотранспортних засобів. В силу частини 2 вказаної статті, за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Пунктом 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 115, встановлено, що на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам

Наведене свідчить, що ПрАТ «СП «Партнер», на відміну від позивача, в даних правовідносинах діяло добросовісно, виконувало умови договору та відповідно до ст. 977 ЦК України і п. 8 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках не допускало проникнення сторонніх осіб до гаражів (боксів), доказів зміни власника гаража надано не було і відповідач не мав правових підстав діяти інакше.

Фактично недопущення позивача до гаража відбулося з його вини, внаслідок його недобросовісних дій, а враховуючи встановлені судом обставини справи, відсутні докази незаконності дій відповідача.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на частини 2-4 статті 13 ЦК України, відповідно до яких при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Поведінка і дії позивача у спірних правовідносинах свідчать про намагання у такий спосіб не платити обслуговуючій організації (відповідачу) за послуги з обслуговування гаражу, що фактично і відбулося, оскільки кошти на утримання гаражу позивач перестав сплачувати, навмисно штучно було створено конфліктну ситуацію, має місце зловживання правом власності всупереч правам відповідача. Наведене свідчить про порушення позивачем положень ч. ч. 2-4 ст. 13 ЦК України.

Оскільки позивачем порушені ч. ч. 2-4 ст. 13 ЦК України, суд відмовляє у захисті цивільного права позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 16, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги та може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ