Рішення № 62375565, 31.05.2016, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.

при секретарі - Яценко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угод недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивував тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_1 08.05.2008 року уклали кредитний договір № 108-ЛМ, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 80000,00 [Доларів США] на термін до 07.05.2018 р., а відповідач ОСОБА_1 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 80000,00 [Доларів США].

В порушення умов кредитного Договору відповідач свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 16.03.2015 року має заборгованість - 66942,58 [Доларів США], яка складається з наступного: 51270,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 10022,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2451,00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина). 3187,19 доларів США - штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 були укладені договори поруки.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобовязання, останніми була залишена без задоволення.

Позивач прохає суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942, 58 доларів США, що за курсом 21,77, відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.03.2015 року, складає 1 457 339 гривень 94 копійки, а також судові витрати.

В свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання угод недійсними, мотивуючи свій позов тим, що відповідно до п.2.1. договору про видачу траншу №108 ЛМ від 08.05.2008р банк зобовязався:

2.1.1. Відкрити для надання Траншу кредиту:

- рахунок для зарахування коштів, направлених на погашення заборгованості № 29092054603441 - для зарахування коштів Позичальника на погашення заборгованості з якого банк самостійно перенаправлятиме кошти на:

- позичковий рахунок № 22034054603871 для погашення заборгованості по тілу кредиту;

- особовий рахунок по відсотках № 22085054600298 куди повинні зараховуватись відсотки по кредиту.

Починаючи з першого погашення кредиту, кошти зараховувались на рахунки, які не прописані ні в жодній з угод по даному кредиту, а саме №22070054605480; №22092054601729; №38002865500424; №22092054601729; №29246827503566; №29240828500403; №10026800203001.

На його звернення з цього приводу, працівники банку йому в усній формі повідомили про те, що це є банківською таємницею. Тобто такі дії ПАТ КБ "Приватбанк", на думку позивача, були зловмисними, в зв"язку з тим, щоб приховати повну картину зарахування коштів по кредиту і не дати змоги оскаржити дії позивача по зарахуванню коштів, нарахуванню відсотків за користування кредитом і нарахування незаконної пені.

Крім цього, позивач по зустрічному позову зазначає, що банк не вірно нарахував відсотки по сплаті за користування кредитом та навмисно, із запізненням зараховує кошти на свої рахунки, тим самим штучно створюючи підстави для нарахування пені, у зв"язку із виникненням нібито прострочення сплати чергового платежу по кредиту, згідно графіку погашення заборгованості. Також укладений між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" кредитний договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, містить несправедливі та дискримінаційні умови, положення договору надають значну перевагу відповідачу, позбавляючи натомість його значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов"язки та відповідальність для нього. Умови договору являються такими, що поліпшують становище банку, який розробляв спірний договір, а позичальник на момент підписання договору не міг точно вирахувати суми по погашенню заборгованості по кредиту, що свідчить про намір ПАТ КБ "Приватбанк" отримати завищені суми по нарахуванню відсотків за користування кредитом. Тобто під час укладання кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об"єктивну інформацію щодо кінцевої сукупності вартості кредиту.

ОСОБА_1 вважає, що банк навмисно ввів його під час укладання кредитного договору в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину і мають істотне значення, а тому посилаючись на ст.ст.216, 230 ЦК України, прохає суд визнати кредитний договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року, іпотечний договір № 108-ЛМ від 08.05.2008 року, договір по видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2008 року - недійсними. Крім цього, позивач по зустрічному позову прохає стягнути на свою користь із ПАТ КБ "Приватбанк" зайво отримані суми відсотків та винагороди в розмірі 23108, 24 доларів США, 8080 грн. винагороди за відкриття позичкового рахунку, 2010 грн. винагороди за оформлення кредитного договору ; зобов"язати ПАТ КБ "Приватбанк" повернути йому оригінал договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по вул.Радянська, 91 м.Лубни.

В судове засідання представник позивача по первісному позову не з"явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, первісний позов ПАТ КБ "Приватбанк" підтримав, наполягав на його задоволенні, в зустрічному позові ОСОБА_1 прохав відмовити .

Відповідач по первісному позову ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали, свій зустрічний позов підтримали, прохали його задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з"явились, надіслали до суду клопотання про розгляд справи без його участі, прохали в задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовити, зустрічний позов ОСОБА_1В - задовольнити.

Суд, заслухавши, учасників процесу, дослідивши матеріали, докази справи, вважає, що первісний позов ПАТ КБ "Приватбанк" підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідач ОСОБА_1 08.05.2008 року уклали кредитний договір № 108-ЛМ, згідно якого ПАТ КБ «Приватбанк» зобовязався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 80000,00 [Доларів США] на термін до 07.05.2018 р., а відповідач ОСОБА_1 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.14-16).

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору, у випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 80000,00 [Доларів США].

В порушення умов кредитного Договору відповідач свої зобовязання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У звязку із зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 16.03.2015 року має заборгованість - 66942,58 [Доларів США], яка складається з наступного: 51270,59 доларів США - заборгованість за кредитом; 10022,31 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2451,00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до Договору: 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина). 3187,19 доларів США - штраф (процентна складова).

Крім цього, при укладанні кредитного договору, зобовязання позичальника було забезпечено двома договорами поруки (а.с.21), які були укладені 08.05.2008 року між Банком та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які на добровільних засадах прийняли на себе зобовязання перед Кредитором відповідати за зобовязання позичальника ОСОБА_1, які виникають з умов кредитного договору № 108-ЛМ від 08.05.2008 року .

Згідно ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення Боржником забезпеченого порукою зобовязання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам неодноразово направлялись Банком вимоги щодо сплати заборгованості по вищевказаному кредитному договору , на які ними відредаговано не було, оскільки проплати не проводились, а тому суд вважає, що заборгованість слід стягнути солідарно з відповідачів у примусовому порядку.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 гривні 00 копійок (а.с.29). Дані витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів в рівних частках на користь позивача.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання угод недійсними суд зазначає наступне : частина 1 ст.230 ЦК України встановлює, що якщо одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обо"язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою

обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення

обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману

повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо

мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, для визнання правочину недійсним з підстав, встановлених ст.230 ЦК України, необхідно встановити факт введення в оману однією стороною правочину іншу сторону.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Враховуючи те, що 08.05.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №108-ЛМ, суд приходить до висновку, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Згідно положень Закону України "Про захист прав споживачів", а саме п. 1 ст. 11 договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого, кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом із нарахованими відсотками.

Банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Основними ознаками кредиту є строковість, платність і зворотність.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами, а саме, згідно кредитного договору цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитора до встановленого договором строку його надання.

Також, відповідно до п. 6 ст. 11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів" N 3161-IV споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Встановлено, що позивач не відмовлявся від виконання умов кредитного договору та не інформував банк про неможливість виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

В свою чергу, до кредитного договору №108-ЛМ від 08.05.2008 року був підписаний додаток № 1 Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди (а.с.18-19), з яким особисто під підпис був ознайомлений відповідач ОСОБА_1, а також ознайомлено та підписано інформацію про умови кредитування, передбачених в самій кредитній угоді № 108-ЛМ від 08.05.2018 року та в договорі про видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2018 року (а.с.14-17) .

Крім цього, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 108-ЛМ від 08.05.2018 року, відповідно до якого метою забезпечення виконання зобов"язань по кредитному договору, ОСОБА_1 передав банку в іпотеку нежиле приміщення, розташованого м.Лубни по вул.Радянській, 91 (а.с.90-91).

Отже, позивачу були повністю відомі істотні умови кредитного договору, так як він не звертався до кредитора за роз'ясненням положень договору, якій були йому не зрозуміли, тим самим погоджуючись із всіма умовами кредитного договору.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець (послуг) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути замінено або визнано недійсним, або договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доводи позивача щодо невідповідності змісту спірного договору нормам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту є необґрунтованими ще й тому, що згідно Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

сума кредиту;

детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

право дострокового повернення кредиту;

річна відсоткова ставка за кредитом;

умови дострокового розірвання договору;

інші умови.

Встановлено, що під час укладання договору, банк керуючись нормами Закону України "Про захист прав споживачів" та п. п. 2.1, 2.4 та 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту надав клієнту в письмовій формі саму кредитну угоду, в якій зазначено умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту, що підтверджується відповідним Графіком платежів, а також інформацію про всі витрати. Спірний кредитний договір позивач підписав, чим надав письмове підтвердження споживача про ознайомлення в повному обсязі з наступною інформацією: кредитні умови, форми його забезпечення, наявні форми кредитування, дату видачі кредиту, відсоткову ставку, суму, на яку кредит виданий, варіанти повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору.

Таким чином, позивач отримав всю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про кредит, вартість всіх супутніх послуг, що забезпечило можливість його свідомого і правильного вибору.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ввів його в оману, щодо істотних умов договору та не надав доказів нечесної підприємницької практики відповідача під час укладення кредитного договору.

Крім того, суд вважає, що в разі не згоди з умовами кредитного договору позивач міг скористатись своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Таким правом позивач не скористався, а тому, відповідно, погодився зі всіма його умовами, про що також свідчить часткове виконання договору.

Вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність банківської установи при укладенні кредитного договору, невідповідності змісту правочину цивільному законодавству, які потягнули б за собою визнання договору кредиту недійсним.

Також суд оцінює критично ствердження відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 про те, що банк здійснював зарахування коштів на рахунки, які не прописані ні в жодній з угод по спірному кредиту, а саме : №22070054605480; №22092054601729; №38002865500424; №22092054601729; №29246827503566; №29240828500403; №10026800203001, і це є обманом з боку банку, оскільки ПАТ КБ "Приват банк" зараховуючи кошти на вищезазначені рахунки, які дійсно не зазначені в договорі про видачу траншу № 108-ЛМ від 08.05.2018 року, всі вищезазначені кошти, сплачені відповідачем ОСОБА_1, зараховував в рахунок погашення кредиту, відсотків та інших виплат, передбачених умовами кредитного договору, тобто вони нікуди не зникали і не привласнювались.

З огляду на вищезазначені обставини, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання угод недійсними.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 14, 230, 526, 554, 625, 628, 638, 1054 ЦК України, ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст.10, 15, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, Кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року, Договорами поруки від 08.05.2008 року, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю .

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 108-ЛМ від 08.05.2008 року в розмірі 66942, 58 доларів США, що складає 1 457 339 гривень 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» по 1218 гривень судового збору.

В зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання угод недійсними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_6