Постанова № 62374378, 26.10.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/961/16-а

2-а/530/18/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області позовні вимоги не визнав.

Заслухавши позивача, яка підтримала позовні вимоги, представника відповідача, який не визнав позовні вимоги та дослідивши наявні матеріали справи, суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 5 КАС України, - адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ст. 69 - 70 КАС України, - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Нормою ст. 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач, ОСОБА_1, 04.07.2016 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі Полтавської області - далі відповідач, про перерахунок її пенсії, призначеної згідно Закону України «Про державну службу».

14.07.2016 року за вихідним № 4/С-02 відповідачем було відмовлено в перерахунку пенсії. Приймаючи таке рішення, відповідач послався на ст.37-1 Закону України « Про Державну службу» у редакції, що діє з 01.01.2015 року, умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям визначає Кабінет Міністрів України; постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 « Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій», а саме виключено пункт 4 зазначеної постанови щодо перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсію призначено відповідно до Закону України «Про Державну службу» у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям; пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213, скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про державну службу».

Також у рішенні відповідача зазначено, що починаючи з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Вказане рішення Управління суд вважає протиправним з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України Про пенсійне забезпечення до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно частини 1 статті 41 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, зокрема, враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оплату праці структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям встановлені Законом України Про державну службу.

Статтею 37-1 Закону України Про державну службу передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до статті 33 Закону України Про державну службу заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. При цьому саме на Кабінет Міністрів України покладається регулювання питань оплати праці державних службовців, встановлення розмірів посадових окладів, надбавок, доплат, матеріальної допомоги.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога та допомога на оздоровлення входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були сплачені страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування входять до складу заробітку для обчислення пенсії.

Згідно ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за N 114/8713, фонд додаткової заробітної плати включає, зокрема, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом), виплати соціального характеру.

Таким чином, матеріальна допомога, допомога на оздоровлення та сума індексації заробітної плати, з яких сплачувались страхові внески, входять до складу додаткової заробітної плати та враховуються при обчисленні розміру пенсії позивача.

Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця встановлений постановами Кабінету Міністрів від 31 травня 2000 року № 865 та від 23 квітня 2003 року № 581.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 із змінами і доповненнями передбачено, що особи, які вийшли на пенсію згідно Закону України Про державну службу мають право на перерахунок пенсій, але лише за умови підвищення заробітної плати державним службовцям після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року Про внесення змін до Закону України Про державну службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 581 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV Про внесення змін до Закону України Про державну службу заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України Про державну службу, визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах стосовно визначених законодавством таких виплат у відповідному державному органі, з якого особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично їй встановлені.

Позивач, ОСОБА_1, 13 серпня 2013 року вийшла на пенсію за віком відповідно чинного законодавства, стаж роботи на державній службі 23 роки, з посади начальника загального відділу виконавчого апарату Зіньківської районної ради Полтавської області та отримує пенсію у відповідача, яка призначена їй, як посадовій особі органів місцевого самоврядування, у відповідності зі ст.21 розділу У Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в якій йдеться, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, а саме згідно Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №3723-ХІІ зі змінами станом на 13.08.2013 року, тобто на час призначення пенсії. У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" відповідній категорії працівників - керівникам структурних підрозділів (начальникам відділів) апарату Зіньківської районної ради Полтавської області підвищені розміри заробітної плати, що підтверджується довідкою Зіньківської районної ради Полтавської області від 14.07. 2016 №01-25/413, яка додано.

Згідно ст.37 Закону України "Про державну службу» №3723-XII зі змінами станом на 13.08.2013, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У зв'язку з викладеним, позивач 04.07.2016 звернулась до відповідача з відповідною заявою про перерахунок їй пенсії відповідно до ст.37-1 Закону України «Про державну службу» ( в редакції Закону №3723-XII).

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективнийзасіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно вимог ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч.З ст.22 Конституції України при прийняті нових законів або внесені змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.»

У ст. 22 Конституції України передбачено, що: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

В ст. 64 Конституції України закріплюється принцип, згідно якого права та свободи людини можуть бути обмежені лише у випадках, встановлених Конституцією:

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції».

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив:

«Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

Також, у рішенні від 09.09.2010 № 19-рп/2010 Конституційний Суд України констатував: «Проте зміни до КАС України та ЦПК України звузили процесуальні права позивача у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, обмеживши його можливості в судовому захисті своїх прав у спорах із суб'єктом владних повноважень, що порушує частину третю статті 22, частину першу статті 55 Основного Закону України».

Про недопустимість звуження змісту та обсягу прав інакше, ніж за умови введення надзвичайного стану йдеться і в рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002: «Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) ».

Аналогічні висновки Конституційного Суду України щодо недопустимості обмеження конституційних прав і свобод людини викладені у рішеннях від 01.12.2004 № 20-рп/2004 та від 18.06.2007 № 4-рп/2007.

З огляду на вищезазначені положення Конституції України і висновки Конституційного Суду України, не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.

У цьому контексті доречним буде звернути увагу на п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», згідно яких: «1. Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.» «2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.»

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 10.12.2013 у справах №21-348а13 та №21-420а13, а у відповідності до ч.І ст.244-2КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, на період призначення позивачу пенсії (13.08.2013) була чинною ст.37-1 Закону України «Про державну службу» (3723-ХІІ), відповідно до якої у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати.

Отже, з наведеного вбачається, що усі інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань), які виплачувались позивачці, є частиною заробітної плати державного службовця та виплачуються за рахунок та у межах фонду оплати праці, а також, враховуються при обчисленні середнього заробітку, що зберігається за посадовою особою відповідно до законодавства, на них нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому повинні враховуватись при обчисленні розміру пенсії державного службовця у розмірах, що виплачуються на день звільнення посадової особи з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії, у даному випадку пенсію державного службовця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-125а13 від 14 травня 2013 року.

Так, у спірних правовідносинах слід надати перевагу нормам статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які є спеціальними в питаннях призначення та перерахунку пенсії державного службовця, а не положенням Законів України "Про державну службу", який щодо спірних правовідносин є загальним.

Тобто, аналіз наведених положень законів дає підстави для висновку, що матеріальна допомога, допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати входили до системи оплати праці державного службовця, які повинні враховуватись при призначенні йому пенсії.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм права, викладеними в постанові від 20.02.2012 року по справі № 21-430а11, які в силу ст. 244-2 КАС України мають враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Окрім того до такого висновку дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 16 вересня 2014 року (справа № 21-314а14), та, аналізуючи положення статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону № 1058-IV та статті 66 Закону № 1788-XII, зазначила, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

Крім того, суд знаходить позовні вимоги позивача заявлені в межах шестимісячного терміну звернення до суду.

У відповідно до ст. 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 5 листопада 1991 року перерахунок призначеної пенсії провадиться при виникненні права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами поданими ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, а тому суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії з 1 жовтня 2015 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. ст. 2,4,7, 17, 71,94, 158-163, 167 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зіньківському районі про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити перерахунок пенсії - задоволити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Зіньківському районі Полтавської області щодо відмови в перерахунку, ОСОБА_1, пенсії .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Зіньківському районі Полтавської області здійснити перерахунок, ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 1 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 80% від суми місячної заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, на які нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі довідки про складові заробітної плати ), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 відшкодування понесених судових витрат в сумі 551 гривню 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Написано власноручно.

Повний текст поставнови виготовлено 28.10.2016 р.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р. Должко