Ухвала суду № 62374294, 27.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/929/16-к Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.Провадження № 11-кп/780/1319/16 Доповідач у 2 інстанції Авраменко М. Г.Категорія 18 27.10.2016

УХВАЛА

Іменем України

27 жовтня 2016 року м. Києв

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Гайдай Р.М., Орла А.І.

при секретарі - Яремі К.О.

за участю:

прокурора - Стаховської Н.О.

обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченому ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді одного року позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним у тому що, у нього 14.04.2016 приблизно о 09 год., перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_2, виник умисел на викрадення шляхом демонтажу частин металевого каркасу, що належали ПОСП «Дніпро» недобудованих теплиць за адресою: вул. Ранкова (50-ти річчя Жовтня) в с. Стайки, Кагарлицького району Київської області. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, взявши попередньо зі свого будинку інструменти, почав таємно демонтувати з конструкції теплиці металеві частини у вигляді дуг довжиною по 3 та 5 метрів, однак, не зміг довести злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його виявили на місці вчинення злочину, коли він встиг таємно демонтувати 34 металеві дуги загальною вартістю 32 200 грн.

На вказаний вирок подав апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_2, в якій просить його скасувати та призначити більш м'яку міру покарання.

На думку обвинуваченого, вирок суду є незаконним, оскільки суд в мотивувальній частині вироку в супереч вимогам ст. 85-89 КПК України не дав оцінку належності та допустимості доказів, на які останній вказував під час розгляду справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду - без змін. Зазначає, що при визначені порядку та обсягу дослідження доказів відповідно до вимог ст. 349 КПК України суд врахував думку учасників судового провадження. Судом було вручено засудженому пам'ятку про права та обов'язки, він був з нею ознайомлений та повідомив що свій захист буде здійснювати сам. Під час судового розгляду ОСОБА_2 не заявив клопотань про необхідність надання йому правової допомоги, а відповідно до ст. 52 КПК України, участь захисника у розгляді даної категорії справ не є обов'язковою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, який просив залишати вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги судом першої інстанції було дотримано в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів провадження, засідання в суді першої інстанції за погодженням з учасниками судового процесу відбувалось за правилами ст. 349 КПК України. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за обставин, наведених у вироку та правильності кваліфікації його дій, обвинуваченим в апеляційній скарзі не оспорюється.

Вимоги обвинуваченого про призначення йому більш м'якого виду покарання не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Так, під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в суді першої інстанції обвинувачений не заперечував проти призначення йому покарання у виді позбавлення волі, про що підтвердив і під час апеляційного розгляду, пояснивши це тим, що бажав бути ізольованим від суспільства для усвідомлення вчиненого та свого перевиховання. Разом з тим, на думку обвинуваченого, мета, з якою його ізолювали від суспільства вже досягнута, у зв'язку із чим він заслуговує на призначення йому більш м'якого покарання.

На думку колегії, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому, в достатній мірі врахував особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, за місцем проживання характеризується посередньо, збитків не відшкодував та інші докази, які пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, відповідно до довідки про судимість ОСОБА_2 неодноразово вчиняв злочини проти власності і був засуджений.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якогопокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, колегія суддів вважає покарання, призначене ОСОБА_2 таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, зокрема, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, з урахуванням розміру та вартості майна, яке обвинувачений намагався викрасти.

Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що доводи обвинуваченого про досягнення ним мети покарання та його виправлення в умовах ізоляції від суспільства протягом двох місяців, не можуть бути підставою для пом'якшення покарання.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, колегіїю суддів не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відповідність вироку вимогам закону, у зв'язку із чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 22 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: