Ухвала суду № 62373977, 01.11.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

суддів: Шеремет А.М., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

за участі: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма - Финикс" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 6 липня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма - Финикс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3; про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року Приватне підприємство "Фірма - Финикс" (далі - ПП "Фірма-Финикс" або Підприємство) звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з даним позовом.

Рішенням Рівненського міського суду від 6 липня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Фірма - Финикс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3; про стягнення заборгованості.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач покликається на його незаконність та необґрунтованість через невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначає, що 1 серпня 2013 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до договору продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язався передати у власність покупця котел КЧМ-300 та станок столярний універсальний за ціною 70 000 гривень, а покупець зобов'язався прийняти такий товар, оплативши його.

Товар ОСОБА_3 було передано, а ОСОБА_1 прийнято, що стверджується актом прийому-передачі товару від 01 серпня 2013 року.

11 січня 2016 року між ПП "Фірма-Финикс" та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №1. Відповідно до цього договору ОСОБА_3 передав, а ПП "Фірма-Финикс" прийняв на себе право вимоги і став кредитором за договором купівлі-продажу від 01.08.2013 року та відповідно до договору поруки №1 від 25.12.2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Вважає, що при дослідженні матеріалів справи та письмових доказів суд дійшов до помилкового висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки представником позивача не надано оригіналів договору купівлі-продажу від 01.08.2013 року та акту прийому передачі товарів, а надано лише ксерокопії вищевказаних документів, що є неналежними доказами по справі.

При цьому посилається на роз'яснення п.п. 28 та 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у судах першої інстанції" та п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду".

У порушення ст.ст. 58, 64, 186 ЦПК України подання оригіналів договору купівлі-продажу від 01.08.2013 року та акту прийому передачі товарів судом не вимагалось. Крім того, відповідачем жодних клопотань з вимогою надання оригіналів даних документів до суду не надходило.

З наведених підстав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове - про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 1 серпня 2013 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупцю належні продавцеві на праві власності наступні товари: котел КЧМ - 300, станок столярний універсальний за ціною 70 000 грн. 00 коп., а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його (а.с.30-31)

Положеннями ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.2 договору купівлі-продажу продавець зобов'язувався передати товар покупцеві під час підписання даного договору, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити передбачену цим договором ціну одночасно з отриманням товару від продавця.

На виконання договору купівлі-продажу 1 серпня 2013 року було складено акт прийому-передачі товару, який підписаний обома контрагентами (а.с. 32).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

25 грудня 2015 року між поручителем ОСОБА_2 та кредитором ОСОБА_3 укладено договір поруки №1, відповідно до якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань ОСОБА_1, що виникли з договору купівлі-продажу від 01 серпня 2013 року, які були укладені між кредитором та боржником, в т.ч. зобов'язань щодо оплати товарів (а.с. 6-7).

Матеріалами справи також встановлено, що 11 січня 2016 року між ПП "Фірмою - Финикс" (новий кредитор) та ОСОБА_3 (первісним кредитором) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №1. Відповідно до п.1.1. договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу від 1 серпня 2013 року, укладеними між первісним кредитором та ОСОБА_1 та відповідно до договору поруки №1 від 25 грудня 2015 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 4-5).

Згідно із п.1.2. за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов'язань за основним договором та договором поруки.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги (цесії) №1 сума прав вимоги, яка уступається відповідно до умов п.1.1. даного договору, складає 70 500 гривень, що відповідає розміру заборгованості боржників перед первісним кредитором на дату укладення даного договору.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом договір відступлення права вимоги може бути як оплатним, так і безоплатним. Якщо договір відступлення права вимоги є безоплатним, тобто права по зобов'язанню переходять до нового кредитора без якогось зустрічного зобов'язання, такі відносини регулюються нормами договору дарування.

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як вбачається з п.2.1 договору про відступлення права вимоги (цесії) №1, первісний кредитор повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за основним договором, в термін 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору, а саме: акт прийому-передачі відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.08.2013 року, договір купівлі-продажу від 01.08.2013 року та договір поруки №2 від 25.12.2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення в судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Як встановлено в засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 стверджував, що він договору купівлі-продажу від 1 серпня 2013 року та акту прийому-передачі не підписував, не укладав та жодних матеріальних цінностей від ОСОБА_3 не отримував, посилаючись на ті обставини, що 1-3 серпня 2013 року він перебував у м. Житомир у зв'язку з отриманням нагороди, що підтвердив письмовою довідкою (а.с.49). Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердив факт перебування ОСОБА_1 на той час за наведених ним обставин.

Крім того, оригінали документів є доказом того, що до Підприємства перейшло право вимоги від боржників зобов'язань за основним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Проте оригіналу договору купівлі-продажу від 1 серпня 2013 року та акту прийому передачі товарів, що відповідно до положень ст. 545 ЦК України свідчило б про невиконання відповідачем свого обов'язку ПП "Фірма - Финикс" не було надано суду.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що фотокопії договору купівлі-продажу від 1 серпня 2013 року та акту прийому-передачі товарів не є належними доказами у справі, оскільки ставить під сумнів наявність таких документів в оригіналі та чи дійсно ОСОБА_1 дані документи підписані. Крім того, дані оригінали документів є підтвердженням того, що до ПП "Фірми - Финикс" перейшло право вимоги від боржників зобов'язань за основним договором та договором поруки.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержанням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма - Финикс" відхилити, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 6 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Хилевич С.В.

Судді: Ковальчук Н.М.

Шеремет А.М.