Постанова № 62372171, 26.10.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6523/16-а

2-а/296/238/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі судді Шалоти К.В., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 7 жовтня 2011 року №198, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 з позовом до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 7 жовтня 2011 року №198 «Про деякі питання обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Житомира».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно обмежено реалізацію слабоалкогольних та алкогольних напоїв у місті Житомирі з 23 години по 8 годину кожного дня, що на думку позивача не відповідає Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та обмежує його право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час.

Одночасно позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з приводу оскарження зазначеного рішення міської ради, яке обґрунтоване тим, що позивач проживає у АДРЕСА_1, а про оскаржуване рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198 позивачу стало відомо в липні 2016 року під час відвідування у нічний час продуктового магазину «Продукти-379» торгової мережі АТБ, де їй було відмовлено у продажу алкогольного напою.

Позивач у судове засідання не з'явилися, направила до суду заяву, в якій посилаючись на те, що мешкає у іншому місті та має складнощі у прибутті у судове засідання, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд розглядати справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувані пункти спірного рішення не порушують приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а лише визначають особливості торгівлі в м. Житомирі алкогольними напоями у відповідності до повноважень Житомирської міської ради, наданих статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також відповідач посилався на те, що рішення Житомирської міської ради від 7 жовтня 2011 року №198 доведено до відому населення, шляхом опублікування 20 жовтня 2011 року в місцевій газеті «Місто» №40(766) та розміщення на офіційному сайті міської ради.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Cуд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Житомирською міською радою 07.10.2011 року прийнято рішення №198 "Про деякі питання обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Житомира", яким було заборонено торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом в підприємствах торгівлі, на території м.Житомира з 23 години до 8 години кожного дня (а.с. 12,13).

Щодо строків звернення позивача до адміністративного суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, подане клопотання про поновлення процесуального строку, обґрунтоване тим, що позивач постійно проживає у АДРЕСА_1 та про рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198 позивачу стало відомо в липні 2016 року під час відвідування у нічний час продуктового магазину торгової мережі АТБ, де їй було відмовлено у продажу алкогольного напою. Вказує, шо прийняття Житомирською міською радою зазначеного рішення порушує її права як споживача на вільний вибір та придбання будь-якої незабороненої законом продукції у зручний для позивача час.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Як встановлює частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Із аналізу вказаних норм статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що початком обчислення строку звернення до суду із адміністративним позовом у справах щодо проходження публічної служби вважається день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, зокрема, прийняття оскаржуваного рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не проживає у АДРЕСА_2, оскільки зареєстрованим її постійним місцем проживання є c. Непедівка Вінницької області.

Згідно наявного в матеріалах справи листа ТОВ «АТБ-маркет» №12/07/16-1 від 12.07.2016 вбачається, що при здійсненні покупок 08.07.2016 р. ОСОБА_1 як споживачу було відмовлено у продажі алкогольних напоїв у нічний час у магазині «Продукти-379» ТОВ «АТБ-маркет», що розташований за адресою: АДРЕСА_2, вул. Івана Сльоти, 64 з посиланням на заборону, що міститься у рішенні Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198.

27.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із даним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198, шляхом направлення повної заяви рекомендованим поштовим відправленням (а.с. 18).

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Обмеженням прав позивача щодо розгляду його адміністративної справи призводить до порушення принципу справедливого та публічного суду, що суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі ОСОБА_2 v.Belgium Суд зазначив, "що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежене тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 параграф 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Виходячи із завдань та основоположних принципів адміністративного судочинства, а також практику Європейського Суду з прав людини щодо доступу до правосуддя, з урахуванням того, що позивач не проживає у АДРЕСА_2, оскільки зареєстрованим її постійним місцем проживання є АДРЕСА_1, відсутність даних про те, що друкований засіб - місцева газета «Місто» №40(766) від 20 жовтня 2011 року, де було опубліковано спірне рішення, розповсюджує свої видання за адресою зареєстрованого місця проживання позивача - на території АДРЕСА_1, а також враховуючи, що після того як 08.07.2016 року позивач дізналася про порушення свого права оскаржуваним рішенням, надалі 27.07.2016 року звернулася з даним позовом до Корольовського районного суду м. Житомира у встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом про оскарження рішення Житомирської міської ради від 07.10.2011 року № 198.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, поданий адміністративний позов обґрунтовується тим, що приймаючи рішення від 07.10.2011 року № 198 "Про деякі питання обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Житомира" Житомирська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень, що порушує її право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час, обмежує обіг окремих видів товарів, у зв'язку з чим, на думку позивача, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України.

Таким чином, Cуд вважає, що позивач у даній справі є суб'єктом правовідносин, які регламентуються оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд України в постанові від 24.05.2016 у справі № 2а-54/10 зазначив наступне: "Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання."

"Виходячи з положення підпункту 4 пункту "б" статті 30 Закону №280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів".

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років; у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); з торгових автоматів; на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; з рук; у невизначених для цього місцях торгівлі.

Згідно частини третьою статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Таким чином, місцева рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, а не на час проведення масових заходів, заборону продавати алкогольні, слабоалкогольні напої та тютюнові вироби, у тому числі на певних територіях чи у певні години доби.

Пунктом 1 рішення Житомирської міської ради №198 від 07.10.2011 було заборонено реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива в підприємствах торгівлі, крім громадського харчування, на території міста Житомира з 23.00 годин до 08.00 годин дня, враховуючи вихідні дні та свята.

Встановлено, що чинність цього рішення поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності, розташованих на території міста, незалежно від форм власності, зареєстрованих в установленому порядку (пункт 2 рішення №198 від 07.10.2011).

За таких обставин Суд вважає, що Житомирська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення про обмеження реалізації алкогольних напоїв на території міста Житомира в нічний час вийшла за межі своїх повноважень.

Тому, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пунктів 1, 2 рішення №198 від 07 жовтня 2011 року підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.01.2016 у справі № К/800/26088/15.

Що стосується пункту 3 рішення №198 від 07.10.2011, яким Управлінню освіти міської ради доручено розробити та подати на затвердження міської ради Програму заходів щодо організації у шкільних навчальних закладах інформаційної роботи стосовно роз'яснень про шкідливий вплив споживання алкогольних напоїв на організм людини, а також переваг здорового способу життя, то Суд вважає, що останнє не містить будь-яких обмежуючих та забороняючих норм, що порушують які-небудь права, свободи чи інтереси позивача, а тому скасуванню не підлягає.

Щодо іншої частини оскаржуваного рішення, а саме: пунктів 4 та 5, які містять положення про опублікування оскаржуваного рішення в засобах масової інформації та контроль його виконання, то Суд вважає, то зазначена частина рішення носить норми, які після їх реалізації вичерпали свою дію фактом їхнього виконання (опублікування 20 жовтня 2011 року в місцевій газеті «Місто» №40(766)), а тому останні скасуванню не підлягають (п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційний Суд України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з частковим задоволенням позову, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позову в сумі 275 грн. 60 коп.

З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2016 у справі № 2а-54/10, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Корольовський районний суд міста Житомира,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської міської ради №198 від 7 жовтня 2011 року.

2. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

3. Визнати протиправними та скасувати пункт 1 та 2 рішення Житомирської міської ради №198 від 7 жовтня 2011 року.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954) на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Cуддя К. В. Шалота