Рішення № 62371826, 27.10.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/661/16-ц Провадження № 22-ц/773/1379/16 Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М. Категорія: 50 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

за участю секретаря Перебойчука Р.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів та пені за прострочення їх сплати, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, покликаючись на те, що між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на утримання дитини. Відповідно до п. 2 договору відповідач повинен щомісячно сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 531 грн. Пунктом 11 договору визначено, що в разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментах з вини ОСОБА_2 платник сплачує пеню в розмірі 1 (одного) відсотка від несплаченої суми за кожен день прострочення. Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, внаслідок чого, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість по аліментах в розмірі 1059 грн. та 135978, 48 грн. пені.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 20 липня 2016 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, покликаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим через неповноту зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обємі.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу із наведених у ній мотивів підтримав, просив задовольнити, тоді як відповідач ОСОБА_2 просив її відхилити, з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 06 грудня 2004 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 (а.с. 6 зворот).

Згідно із п. 2 цього договору відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача аліменти у твердій грошовій сумі, розмір якої за домовленістю сторін встановлений у розмірі 531 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В разі несвоєчасного виконання умов цього договору і виникнення заборгованості по аліментах з вини ОСОБА_2, останнім сплачується на користь позивача пеня в розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (п. 11 договору).

Отже, стягнення пені передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, нормами СК України передбачено спрощений порядок примусового виконання договорів щодо утримання. Такий порядок дозволяє добросовісній стороні договору уникнути судової процедури.

Проте, згідно із ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог вбачається, що між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості, яка утворилась, у звязку із несвоєчасною сплатою аліментів та пені за прострочення їх сплати. Тобто, у даному випадку, вирішення питання щодо наявності вини платника аліментів у простроченні їх сплати потребує зясування обставин та дослідження доказів.

З огляду на викладене, недотримання позивачем ОСОБА_3 встановленого договором спеціального порядку для стягнення заборгованості по аліментах, не позбавляє можливості останню для звернення до суду за захистом порушеного права, з урахуванням того, що первинні документи, які надаються нотаріусу для вчинення виконавчого напису повинні підтверджувати безспірність боргу, а не наявність спору щодо розміру такої заборгованості.

Відтак, не можна погодитись із висновком суду першої інстанції про відмову в позові з цих підстав.

Відповідно до п. 22Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, якщо передбаченаст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбаченаст. 196 СК Українисанкція застосовується за наявності прямої вказівки про це в договорі.

Встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів відповідачем ОСОБА_2, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, була погашена в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та не оспорювалось стороною позивача в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також встановлено, що аліменти за період з січня по березень 2014 року були сплачені відповідачем ОСОБА_2 в січні 2014 року одним платежем в розмірі 1590 грн., як і за період з квітня по липень 2014 року в розмірі 2120 грн., а за період з серпня по вересень 2014 року платіж в розмірі 1060 грн. був повернутий 03 листопада 2014 року адресату без вручення (а.с. 25).

Тому, виходячи із наявності вини відповідача ОСОБА_2 у несвоєчасній сплаті аліментів, пеня підлягає нарахуванню та стягненню за період з жовтня 2014 року по травень 2016 року включно, відповідно до ст. 11 ЦПК України, виходячи із заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог.

За правовою природою аліментні зобовязання - це періодичні платежі, які боржник зобовязаний сплачувати щомісячно і несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Оскільки неустойка у вигляді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобовязань, які виникають у боржника щомісяця, то і пеня має триваючий характер і обраховується за прострочення кожного зобовязання окремо.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому, сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обовязку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Отже, сума пені за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2016 року включно становить:

- за жовтень 2014 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за листопад 2014 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за грудень 2014 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за січень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за лютий 2015 року (531 грн. x 1% x 28 днів) = 148, 68 грн.;

- за березень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за квітень 2015 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за травень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за червень 2015 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за липень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за серпень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за вересень 2015 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за жовтень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за листопад 2015 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за грудень 2015 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за січень 2016 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за лютий 2016 року (531 грн. x 1% x 29 днів) = 153, 99 грн.;

- за березень 2016 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.;

- за квітень 2016 року (531 грн. x 1% x 30 днів) = 159, 30 грн.;

- за травень 2016 року (531 грн. x 1% x 31 день) = 164, 61 грн.

З врахуванням наведеного, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає до стягнення пеня за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2014 року по 01 травня 2016 року включно в розмірі 3233, 79 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК Україниз відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_3 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 80, 30 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 20 липня 2016 року у даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 79 коп. пені за прострочення сплати аліментів, 80 (вісімдесят) грн. 30 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді