Рішення № 62371807, 21.10.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12319/16-ц

Провадження № 2/161/4251/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретаріЦарюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 сервісний центр № НОМЕР_1 у Волинській області, про визнання права власності на автомобіль,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що він є власником автомобіля BMW X5, загальний легковий, універсал-В, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702. Автомобіль був ним придбаний за 150000 гривень, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13 квітня 2016 року. 13 квітня 2016 року даний автомобіль НОМЕР_2 у Волинській області, видано державний номерний знак НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СХТ955165. В червні 2016 року він дізнався, що 14 квітня 2016 року автомобіль було безпідставно знято із обліку у звязку з скасуванням реєстрації. В подальшому зясувалось, що відповідач вчиняє дії щодо привласнення придбаного позивачем автомобіля. Зняття автомобіля з обліку унеможливлює його експлуатацію та позбавляє позивача права розпорядитись автомобілем як обєктом права власності. Просить суд визнати право власності на автомобіля BMW X5, загальний легковий, універсал-В, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вважає позов безпідставним, заперечує проти задоволення позову.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та пояснення щодо позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом при розгляді справи встановлено, що 13 квітня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (а.с. 21). Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, ОСОБА_5 зобовязався передати у власність ОСОБА_1, а ОСОБА_1 зобовязався прийняти у власність транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований за ОСОБА_5 Ціна транспортного засобу складає 150000,00 гривень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1.5 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13 квітня 2016 року право власності на майно переходить до покупця в момент підписання сторонами акту приймання-передачі (а.с. 21).

Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку.

Також судом встановлено, що 13 квітня 2016 року ОСОБА_3 сервісним центром № НОМЕР_1 у Волинській області було зареєстровано за ОСОБА_1 транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 (а.с. 23). При цьому, за результатами перевірки з підсистем НАІС, жодних обмежень щодо транспортного засобу BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 уповноваженими особами ОСОБА_3 сервісного центру № НОМЕР_1 у Волинській області не виявлено.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач набув правомірно право власності на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 та у встановленому законом порядку.

Також судом при розгляді справи встановлено, що 14 квітня 2016 року транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 було знято з обліку, реєстрація вказаного транспортного засобу була скасована на підставі п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (а.с. 24, 42-43). В ході проведеної службової перевірки було встановлено, що відсутня вантажно-митна декларація на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702. Згідно відповіді з МП «Луцьк» Волинської митниці ДФС, даний транспортний засіб не розмитнювався (а.с. 14).

У відповідності до ст 4 ч. 1 п. 39 МК України, платник податків це особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обов'язок зі сплати митних платежів.

Відповідно ст. 293 МК України особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Судом при розгляді справи достовірно встановлено, що 23 січня 2010 року ОСОБА_3 сервісним центром № НОМЕР_1 у Волинській області було зареєстровано за ОСОБА_6 транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, № кузова WBAFF41050L147702 (а.с. 43).

При цьому, судом достовірно встановлено, що позивач набув право власності на вказаний транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 13 квітня 2016 року. А тому за таких обставин, ОСОБА_1 не є особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, в розумінні ст. 293 МК України.

Зняття з обліку та скасування реєстрації належного позивачу автомобіля обмежує його право власності. Фактично володіючи транспортним засобом, позивач не має юридичного володіння, внаслідок чого не може користуватися ним за призначенням та розпорядитися на свій розсуд.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.

Відповідно до положень ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена або припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, в редакції, що діяла на момент скасування реєстрації, у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у звязку з незаконним заволодінням.

Зазначені в Порядку обставини скасування реєстрації автомобіля не є підставами припинення права власності в світлі ч.1 ст.346 ЦК України. Частина 2 цієї статті передбачає, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом. Також слід зазначити, що Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388, не є законом. Таким чином, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того, ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Основною метою застосування ст.1 Протоколу №1 є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування власним майном. При цьому у своїх рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) постійно вказує на збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 1.06.2006 року).

Потрібно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між ужитими заходами та поставленою метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Визначена конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обовязок щодо оцінки існування проблеми суспільного значення, котра виправдовує як заходи із позбавлення права власності, так і необхідність ужиття заходів з усунення несправедливості.

ЄСПЛ у рішенні «Стретч проти Обєднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» від 24.06.2003 року зазначив, що є неприпустимим визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Відповідно до п. 71 рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року потреба виправити колишню «помилку» не повинна позначитися на новому праві, набутому особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Отже, правова позиція ЄСПЛ полягає в тому, що особа субєкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при укладенні останніми відповідних договорів, а держоргани не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при укладанні цих договорів припустилися помилки.При цьому, судом достовірно встановлено, що 13 квітня 2016 року, під час реєстрації за ОСОБА_1 транспортного засобу, за результатами перевірки з підсистем НАІС, жодних обмежень щодо транспортного засобу BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 уповноваженими особами ОСОБА_3 сервісного центру № НОМЕР_1 у Волинській області виявлено не було.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивач набув право власності на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 у встановленому законом порядку. При цьому, 13 квітня 2016 року, під час реєстрації за ОСОБА_1 транспортного засобу, за результатами перевірки з підсистем НАІС, жодних обмежень щодо транспортного засобу BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 уповноваженими особами ОСОБА_3 сервісного центру № НОМЕР_1 у Волинській області виявлено не було. Однак, 14 квітня 2016 року транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 було знято з обліку, реєстрація вказаного транспортного засобу була скасована на підставі п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388. У звязку з тим, що реєстрацію транспортного засобу скасовано, транспортний засіб, належний позивачу юридично вибув з його власності, однак він не вибув з його володіння, позивач не в змозі самостійно поновити реєстрацію транспортного засобу на своє імя, то належним способом захисту його прав є визнання за ним права власності на автомобіль. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання за позивачем права власності на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Перехід права власності на транспортний засіб у позивача відбулося на підставі цивільно-правової угоди.

Цивільно-правова угода є юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому рішення суду не є цивільно-правовою угодою, при визнанні за позивачем права власності на транспортний засіб на підставі рішення суду.

Крім того, за змістом рішення суду повинне бути мотивованим із зазначенням установлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

У рішенні суду наведено мотиви, з яких суд уважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зазначено норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією висновків щодо прийняття рішення.

Разом з тим, задовольняючи позов про визнання за позивачем права власності на транспортний засіб, суд використовує права надані ст. 217 ЦПК України, щодо встановлення порядку виконання рішення суду, і вважає, що в рішенні слід вказати на те, що дане рішення не є цивільно-правовою угодою, яка підтверджує право власності позивача на транспортний засіб, а є підставою для державної реєстрації автомобіля за ОСОБА_1 ОСОБА_3 сервісним центром № НОМЕР_1 у Волинській області.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 13, 14, 16, 386, 392 ЦК України, ст. 10, 11, 212- 215, 217 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 сервісний центр № НОМЕР_1 у Волинській області, про визнання права власності на автомобіль задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702.

Рішення не є цивільно-правовою угодою, яка підтверджує право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702, а є підставою для державної реєстрації транспортного засобу BMW X5, тип легковий, колір чорний, 2010 року випуску, обєм двигуна 2993 см3, № кузова WBAFF41050L147702 за ОСОБА_1 ОСОБА_3 сервісним центром № НОМЕР_1 у Волинській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Ковтуненко