Постанова № 62371677, 26.10.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9462/16-а

Провадження № 2-а/161/527/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2016 р. Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Марчак Е.Є.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Данелюк А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради про визнання рішення та дій протиправними

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до виконкому Луцької міської ради, Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради про визнання рішення та дій протиправними. Позовні вимоги мотивує тим, в 2001 році ним було встановлено торговий кіоск по АДРЕСА_1. В 2002 році рішенням технічної комісії даний кіоск був прийнятий в експлуатацію на підставі акту технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта та на підставі укладеного договору оренди інженерної інфраструктури міської території від 20.09.2001 року та договору оренди землі від 17.10.2008 року здійснював свою підприємницьку діяльність, а саме займався роздрібною торгівлею продуктами харчування. Вказує на те, що в подальшому Луцька міська рада відмовилася поновлювати договір оренди землі та повідомила, що на дану споруду необхідно виготовити паспорт прив'язки тимчасової споруди, як це передбачено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Зазначає, що виконав вимоги Луцької міської ради і її виконавчих комітетів, однак останні не надавали ніякої відповіді. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.01.2016 року № 3-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1» зобов'язано його протягом 5 днів демонтувати тимчасову споруду (торговий кіоск) на АДРЕСА_1 та відновити благоустрій території. Крім того, даним рішенням доручено Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради, у разі невиконання ним пункту 1 рішення, демонтувати кіоск в порядку встановленому Правилами благоустрою м. Луцька. 03 березня 2016 року працівниками департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради було проведено демонтаж торгового кіоску по АДРЕСА_1. Зазначає, що не був присутній при демонтажі та відповідно будь-яких документів з цього приводу ніхто не підписував. Дане рішення вважає протиправним, оскільки торговий кіоск не є самовільно встановленою спорудою, рахується у його власності та прийнятий в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства. На підставі викладеного просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 3-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1», визнати протиправними дії Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди (кіоску), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вчиненні 03 березня 2016 року.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали з підстав зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях. Крім того, суду пояснили, що акт про прийняття в експлуатацію об'єкта не обмежений часом та торговий кіоск не мав статусу самочинного будівництва. Просили позов задовольнити.

Представник відповідачів Данелюк А.Я. в судовому засіданні вимоги позову не визнала з підстав наведених у письмових запереченнях. Просила суд відмовити з задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Нормами статті 31 вказаного закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності, а також державного контролю дотримання законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні і забудові відповідних територій зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів.

Згідно зі ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та іншими організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст.ст. 20, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організація благоустрою та самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, рішення яких є обов'язковими на відповідній території.

Відповідно до ст.13 цього Закону до об'єктів благоустрою, зокрема віднесено, вулиці, прибудинкові території, території загального користування, дороги, тощо.

Згідно зі ст.13 цього ж Закону на об'єктах благоустрою забороняється в т.ч. самовільно встановлювати павільйони, кіоски.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 3-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1» від 20.01.2016 року зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 протягом 5 днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати тимчасову споруду (кіоск) на АДРЕСА_1 та відновити благоустрій території, доручити департаменту муніципальної поліції міської ради (Сиротинська Ю.Я.) довести рішення у триденний термін з дати його ухвалення до відома підприємця ОСОБА_4, у разі невиконання підприємцем ОСОБА_4 пункту 1 цього рішення демонтувати кіоск в порядку, встановленому Правилами благоустрою міста Луцька (а.с.14).

Рішення ухвалене відповідно до ст.ст. 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі», ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, а також рішень Луцької міської ради від 29.07.2009 № 44/2 «Про правила благоустрою міста Луцька» та від 30.12.2009 №52/39 «Про обмеження розміщення малих архітектурних форм на центральних вулицях та площах міста».

Разом з тим судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради від 04.09.2001 року № 475 було надано дозвіл ОСОБА_4 на встановлено торгового кіоску на АДРЕСА_1

Актом технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта, затвердженим у 2002 році, прийнято в експлуатацію торговий кіоск НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 підприємця ОСОБА_4 (а.с.8-9).

Крім того, між позивачем та Луцькою міською радою були укладені договір оренди інженерної інфраструктури міської території від 20.09.2001 року, потім - договір оренди землі від 17.10.2008 року (а.с. 10-12).

Пунктом 9.3.5 «Правил благоустрою міста Луцька» передбачено, що тимчасові споруди, які розміщені без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними, а використання земельної ділянки класифікується як самовільне зайняття землі. Вищезазначені об'єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленими цими Правилами.

Тобто, вимоги Правил щодо демонтажу споруд стосуються лише самочинно розміщених споруд, які розміщені без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, а встановлення торгового кіоску на АДРЕСА_1 було здійснено підприємцем ОСОБА_4 з дозволу Луцької міської ради та з дотриманням вимог чинного на той час законодавства і не є самочинно розміщеним із самовільним зайняттям землі.

Також, суд не бере до уваги доводи представника відповідачів, про те, що розміщення тимчасових споруд неможливе без отримання оформленого у встановленому порядку паспорту прив'язки виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, щоб розроблений на виконання ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набув чинності з 01.01.2012 року, підставою для розміщення тимчасових споруд є паспорт прив'язки, який видається органами містобудування та архітектури за встановленою чинним законодавством формою.

Отже, починаючи з січня 2012 року встановлення тимчасових споруд здійснюється відповідно до паспорта прив'язки тимчасової споруди, тобто забороняється встановлення тимчасових споруд без паспорту прив'язки.

В системному аналізі норм Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності свідчить про те, що вони застосовуються до правовідносин з приводу тих тимчасових споруд , які лише планується встановити.

Відповідно до п. 2.35 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності документація щодо встановлення тимчасової споруди видана до набрання чинності цим Порядком, дійсна до закінчення її терміну дії.

Як вбачається з акту технічної комісії про прийняття об'єкта від 2002 року, він не містить терміну дії, а отже є безстроковим та є законною документацією щодо встановлення тимчасової споруди.

Разом з тим, суд вважає, що виконання оскаржуваного рішення порушило право власності позивача.

Згідно ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Аналогічні приписи містяться в ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи владних повноважень, їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та іншими законами.

Повноваження міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені ст. 10, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до пп. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

З положень вказаних вище норм вбачається, що компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів не поширюється на прийняття рішень, наслідком яких є звільнення території міста від майна, яке перебуває у приватній власності, примусове припинення права власності на таке майно.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 3-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1» від 20.01.2016 року ухвалено з порушенням закону, а тому є протиправним і підлягає скасуванню, а дії Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди (кіоску), що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 вчинені 03 березня 2016 року є протиправними, оскільки порушили право власності та охоронювані законом інтереси позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 158-163, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особо-підприємця ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради про визнання рішення та дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 20 січня 2016 року № 3-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1».

Визнати протиправними дії Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради щодо демонтажу тимчасової споруди (кіоску), що знаходився за адресою: АДРЕСА_1 вчинені 03 березня 2016 року.

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради, Департаменту муніципальної поліції Луцької міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн.. з кожного.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова в повному обсязі складена 31 жовтня 2016 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська