Ухвала суду № 62371292, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/2420/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Лях О.П., Донець Л.О.

при секретарі Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 0031710 від 14.03.2016 р., винесену Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 128737,96 грн. відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника НОМЕР_1); скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000691710 від 30.03.2016 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, винесене Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, на суму грошового зобов'язання 107724,41 грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 86179,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21544,89 грн., відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника НОМЕР_1); скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0000701710 від 30.03.2016 р. за платежем військовий збір, винесене Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, на суму грошового зобов'язання 5533,75 грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 4427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1106,75 грн., відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника НОМЕР_1); скасувати в повному обсязі рішення № 0000711710 від 30.03.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в сумі 12873,79 грн., винесене Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відносно ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника НОМЕР_1).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України у Харківській області.

Також в рішенні суду першої інстанції зазначено, що фахівцями Індустріальною ОДПІ м. Харкова на підставі п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2016 року, відповідно до наказу № 65 від 03.02.2016 р., виданого Індустріальною ОДПІ м. Харкова, згідно Наказу № 16-о від 29.02.2016 р., проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

Підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваних позивачем рішень слугував акт № 604/20-36-17-01-11/2651820270 від 14.03.2016 р., в якому перевіряючими були зафіксовані порушення позивачем вимог: п. 177.4, п. 177.2 ст. 177 ПК України, у результаті занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 рік на загальну суму 30965,05 р. за 2015 рік на загальну суму 55214,52 грн.; ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано суму єдиного внеску за 2014 ріку сумі 63003,84 грн., за 2015 ріку сумі 65734,12 грн.; встановлено заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у перевіряємому періоді на 4427,00 грн., чим порушено вимоги ст. 168, 176 ПК України, пп. пп. 1.2, 1.6., п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (а.с. 20-30, т. 1).

У зв'язку з виявленими в ході перевірки порушеннями з боку позивача вимог податкового законодавства, контролюючим органом винесені наступні рішення: вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0031710 від 14.03.2016 р. на суму 128737,96 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000691710 від 30.03.2016 р. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму грошового зобов'язання 107724,41 грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 86179,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21544,89 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000701710 від 30.03.2016 р. за платежем військовий збір, на суму грошового зобов'язання 5533,75 грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 4427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1106,75 грн.; рішення № 0000711710 від 30.03.2016 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в сумі 12873,79 грн. (а.с. 14-19, т. 1).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження прийнятих відповідачем рішень, але рішенням ГУ ДФС у Харківській області № 184/ФОП/20-40-10-01-14 від 18.04.2016 р. скарги ФОП ОСОБА_1 від 23.03.2016 р. та від 06.04.2016 р. залишені без задоволення, а вимога Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області № Ф-0031710 від 14.03.2016 р. та рішення № 0000711710 від 30.03.2016 р. - залишені без змін.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вище вказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про їх обґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: « 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» та це майно позивач використовує у своїй власній господарській діяльності майно, а саме нежитлові приміщення, які належать йому на праві власності та розташовані за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4.

Протягом перевіряємого період між позивачем, в якості орендодавця та іншими суб'єктами господарювання, в якості орандарів укладено ряд однотипних договорів оренди нежитлового приміщення, за умовами яких орендодавець, в порядку та на умовах визначених договором, зобов'язується передати орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування нежитлове приміщення, що визначене у договорі та зобов'язується сплачувати орендну плату (а.с. 123-249, т. 1).

За умовами укладених договорів, а саме розділом 5, визначений розмір орендної плати окремо в опалювальний та міжопалювальний періоди та передбачено, що до складу орендної плати включається витрати з комунальних послуг по споживанню електроенергії, водопостачання, водовідведення, опалення, вивезення твердих відходів, а також витрати орендодавця за послуги по обслуговуванню (поточному, капітальному, аварійному, профілактичному ремонту та інше) обладнання, що знаходиться на території об'єкта, що орендується та інші, у тому числі витрати орендодавця на систему тривожної (охоронної та охоронно-пожежної сигналізації, утримання фізичної охорони об'єкту, експлуатації пристроїв блискавкозахисту та інше.

Також цими договорами передбачено, що орендар (його працівники) спільно з усіма іншими орендарями (їх працівниками) має право протягом строку дії договору використовувати всі допоміжні площі приміщень (площі, що відводяться орендодавцем для сумісного користування всіма орендарями), які є місцями загального користування всіх орендарів (їх працівників) одночасно, такі як коридори, санвузли (туалети), душеві та роздягальні, ліфти та ліфтові ходи, котельні, тамбури сходи та сходові клітини фойє, балконів та антресолі та інше. Сторони домовилися, що таке користування допоміжними площами приміщень, які є місцями загального користування, входять до суми орендної плати за цим договором.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, в додатку 9 якої визначені Правила розрахунку загальної, корисної та розрахункової площі, будівельного об'єму, площі забудови та поверховості громадських будинків, корисна площа громадського будинку визначається як сума площ усіх розташованих у ньому приміщень, а також балконів і антресолей в залах, фойє тощо, за винятком сходових кліток, ліфтових шахт, внутрішніх відкритих сходів і пандусів (далі - Інструкція № 127).

У зв'язку з цим, відповідач по справі зазначив, що позивачем включено до витрат вартість придбаних електроенергії, холодної води, газу, які не пов'язані з веденням господарської діяльності - наданням послуг по оренді за площе фактично не надану в оренду.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зазначає, що витрати понесені позивачем придбання електроенергії, холодної води, газу та ін., є витратами, що пов'язані зі здійсненням основного виду діяльності ФОП ОСОБА_1 (наданням в оренду нежитлових приміщень), оскільки укладеними з іншими суб'єктами господарювання договорами оренди прямо передбачено, що до складу орендної плати включаються і витрати за комунальні послуги, в тому числі не лише за користування об'єктом оренди, а і за користування всіх допоміжні площі приміщень, які хоч і не включені окремо до об'єкту оренди, але фактично використовуються всіма орендарями.

Порядок здійснення господарської комерційної діяльності (підприємництва) регламентується гл. 4 ГК України.

Так як, згідно із ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинне законодавство України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК), тобто це положення закріплює принцип договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору, що включає: 1) свободу в укладенні договору, тобто відсутність будь-яких примусів, щодо того, вступати суб'єктам в договірні відносини, чи ні. Винятки з цього правила може бути встановлено тільки в законі, або з деяких зобов'язань, наприклад, примусово можуть укладатись публічні договори, якщо у підприємця є можливість надати споживачеві відповідні товари (роботи, послуги) (ч. 4 ст. 633 ЦК), або договори, які має бути укладено внаслідок укладення попереднього договору (ст. 635 ЦК) тощо; 2) свобода вибору характеру договору, що укладається, що означає, що сторони самі для себе вирішують, який саме договір їм укладати. При цьому, вони можуть укладати як договір, що передбачений чинним законодавством, так і такий, що ним не передбачений, проте відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 6 ЦК); 3) вільний вибір контрагента за договором, тобто сторони шукатимуть того контрагента, який максимально підходить їм за тими чи іншими ознаками; 4) вільний вибір умов договору, що означає, що сторони на власний розсуд визначають зміст цього договору, формують конкретні умови тощо.

Судовим розглядом встановлено, що у 2014 році, сума одержаного доходу позивача складала 1404162,51 грн., сума вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю складала 1337257,85 грн., тобто сума чистого оподатковуваного доходу склала - 66904,66 грн., що дає підтверджує той факт, що господарська діяльність позивача була направлена на отримання прибутку. У 2015 році сума одержаного доходу складала 1592899,99 грн., сума вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю складала 1522983,55 грн., тобто сума чистого оподатковуваного доходу склала - 69916,44 грн., що дає підтверджує той факт, що господарська діяльність позивача була направлена на отримання прибутку.

Наведене свідчить про те, що позивач, як орендодавець, мав право відносити до витрат господарської діяльності витрати на оплату комунальних послуг нерухомого майна, що використовується в господарській діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Що стосується посилання відповідача на приписи Інструкції № 127, як на єдину підставу, з якою контролюючий орган пов'язує порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що ця інструкція розроблена відповідно до чинного законодавства з метою нормативно-методичного забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна, тобто її дія поширюється виключно на діяльність суб'єктів господарювання, які здійснюють виключно технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна.

В свою чергу, орган ДПС є органом, на якого державою покладений обов'язок щодо організації і контролю надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів та положення Інструкції № 127 на ці відносини не розповсюджуються, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

В ході проведення перевірки контролюючим органом також встановлено, що позивачем неправомірно віднесені витрати на судовий збір у розмірі 15279,18 грн. у 2014 році, оскільки такі витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу підприємця.

Судовим розглядом встановлено, що 21.06.2012 р. між ФОП ОСОБА_1, (орендодавець) і ФОП ОСОБА_2 (орендар), укладений договір оренди майна № 18/2012, за умовами якого орендодавець в порядку та на умовах, визнаних цим договором, передав орендареві у строкове оплатне користування майно (предмет оренди), а саме: установки для виробництва деревинного вугілля УПДУ - тип М, в кількості 12 (дванадцять) одиниць. Відповідно до п. 2.1 Договору оренди майна з урахуванням додаткової угоди № 1, за користування предметом оренди орендар сплачує орендодавцеві плату в розмірі 6000,00 грн. без ПДВ за 1 (один) календарний місяць, виходячи з вартості оренди однієї установки - 500,00 (п'ятсот) грн. без ПДВ за 1 (один) календарний місяць (а.с. 119-122, т. 1).

В свою чергу, протягом тривалого часу заборгованість за договором орендарем не сплачувалася, у зв'язку з чим, позивач звернувся що Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення заборгованості з боржника. При зверненні до суду в порядку господарського судочинства, позивачем сплачений судовий збір у розмірі 15279,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1043 від 04.07.2014 р.

Як було встановлено контролюючим органом, витрати зі сплати судового збору включені позивачем до складу витрат за 2014 р., але ці витрати відповідач вважає такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зазначає, що крім основного виду діяльності, ФОП ОСОБА_1 здійснює такий вид діяльності за КВЕД як: 77.39 - Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат - операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Необхідно зазначити, що складовими витрат операційної діяльності є: собівартість; інші витрати. Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнається витратами того періоду, у якому визнано дохід від реалізації таких товарів, виконаних робіт чи наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В свою чергу, до склад собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; амортизація; загальновиробничі витрати; вартість придбаних послуг; інші прямі витрати. До складу інших витрат входять: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Згідно з пп. 138.10.2., п. 138.10, ст. 138 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративними витратами, спрямовані на обслуговування та управління підприємством є, зокрема, витрати на врегулювання спорів у судах.

Враховуючи те, що підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківського області та понесення у зв'язку з цим витрат на сплату судового збору слугувала несплата орендарем заборгованості за договором оренди устаткування, який був укладений в межах здійснення господарської діяльності позивачем з метою отримання доходу, включення позивачем витрати на сплату судового збору до складу витрат не суперечить вимогам податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки посадовими особами ДФС було допущено необґрунтоване та незаконне обчислення податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 року на загальну суму 30965,05 грн. та за 2015 рік на загальну суму 55214,52 грн.

Що стосується виявлених в ході перевірки порушень позивачем ч. 2 п. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого донараховано суму єдиного внеску за 2014 ріку сумі 63003,84 грн., за 2015 ріку сумі 65734,12 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно ст. 9 цього Закону, якою визначений порядок обчислення і сплати єдиного внеску, платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції те, що посадовими особами ДФС було допущено необґрунтоване та незаконне обчислення податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 року на загальну суму 30965,05 грн. та за 2015 рік на загальну суму 55214,52 грн., на підставі яких здійснено нарахування ЄСВ, то як наслідок, контролюючим органом здійснено неправомірне та необґрунтоване нарахування суми єдиного внеску за 2014 р. в сумі 63003,84 грн. та за 2015 рік у сумі 65734,12 грн., і неправомірно нараховані штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом єдиного внеску в сумі 12873,79 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порядок нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску визначений Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. п. 1, 2 розд. VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

В свою чергу, податковим органом застосування штрафних санкцій оформлено окремим рішенням, а не включено до вимоги про сплату недоїмки, що свідчить про порушення з боку відповідача вимог Інструкції № 449.

Що стосується висновків акту перевірки про заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у перевіряємому періоді на 4427,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції те, що посадовими особами ДФС допущено необґрунтоване обчислення податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 року на загальну суму 30965,05 грн. та за 2015 рік на загальну суму 55214,52 грн., на підставі яких здійснено нарахування грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 5533,75 грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 4427,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1106,75 грн., висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині є помилковим.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 820/2420/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 31.10.2016 року.