Ухвала суду № 62371280, 24.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 р.Справа № 820/4957/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 820/4957/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омарант"

до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Херсонській області , Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Омарант", звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області в якому після уточнення позовних вимог просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003342200 від 11.11.2014 р., яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №372/21-03-22-01/39255705 від 30.10.2014 р. та зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Омарант" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті № 372/21-03-22-01/39255705 від 30.10.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 р. по справі № 820/4957/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омарант" до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та Східної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003342200 від 11.11.2014 р., які прийняті на підставі висновків акту перевірки №372/21-03-22-01/39255705 від 30.10.2014 р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" взято на податковий облік і на даний час перебуває на обліку в Східній ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області у зв'язку із зміною юридичної адреси.

На підставі наказу на проведення перевірки № 1306 від 22.10.2014 р., виданого ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області згідно із п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" податковий номер 39255705, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків (т. 1, а.с. 66).

За результатами вказаної перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області складено акт №372/21-03-22-01/39255705 від 30.10.2014 р., яким зафіксовані порушення п.44.6 ст.44, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період, та в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (т. 1, а.с. 67).

За наслідками перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0003342200 від 11.11.2014 р. (т. 1, а.с. 88).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" та його контрагентами, господарська діяльність з якими була перевірена фахівцями ДПІ, було укладено Договори поставки нафтопродуктів, до яких було укладено додаткові угоди. Постачання палива належної якості підтверджується сертифікатами відповідності, які містяться в матеріалах справи. За умовами п. 4.2. Договорів товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів; та/або АЗС Покупця (ІНКОТЕРМС-2010) (т. 1, а.с. 97, 103, 109, 115, 124, 130).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" укладено договір зберігання № 4202 від 15.07.2014 р. (т. 1, а.с. 161-162).

Контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" на виконання умов договорів поставки було передано товар, а саме - паливно-мастильні матеріали, актом приймання-передання, які наявні в матеріалах справи.

Контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" на адресу Позивача було направлено листи, зі змісту яких вбачається, що нафтопродукти, які були отримані позивачем за вказаним вище договором поставки та які відповідно до п. 4.2 Договору знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт", позивач може отримати у будь-який час на протязі дії договору.

Таким чином судом встановлено, що на час придбання товару позивачем у його контрагентів фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів не здійснювалось, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким Позивач уклав договір зберігання.

Контрагентами Позивача за першою подією - факт передання ТМЦ були виписані податкові накладні, які за формою, змістом та порядком складання відповідають вимогам, визначеним Податковим кодексом України. Розрахунок за придбаний товар було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" частково у безготівковій формі, платіжними дорученнями та виписками банку. Паливно-мастильні матеріали, придбані Позивачем у його контрагентів, в подальшому були реалізовані в роздріб через мережу автозаправних станцій. Позивачем до матеріалів справи надані Договори оренди автозаправних станцій як цілісного майнового комплексу із актами приймання-передачі послуг із зазначенням адрес фактичного місцезнаходження. Фізичне переміщення паливно-мастильних матеріалів підтверджується товарно-транспортними накладними.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568).

Для здійснення фізичного переміщення палива Позивачем були укладені Договори перевезення, які долучені до матеріалів справи. Після доставлення вантажу, зазначеного у ТТН, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМАРАНТ" відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N 805/15496). А саме: з прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту об'єму і густині в автоцистерні, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно з п.п. 10.2.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт. На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній ТТН. ТТН також містить штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Відповідно до п.п. 10.2.10 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Данні ТТН звірялись із записами в журналах 13-НП. Наявність оператора на вказаних АЗС підтверджується наявними у матеріалах справи документами. Оприбуткування по бухгалтерському рахунку підтверджується оборотно-сальдовими відомостями.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та на основі досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані недійсними.

Колегія суддів зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених правочинів із постачання товару свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4 ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Згідно з ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів вважає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів, також вважає за необхідне зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені та належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Вищевикладене підтверджує той факт, що позивачем правомірно, відповідно до норм чинного законодавства включено до складу податкового кредиту за період, що перевіряється суми ПДВ за податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0003342200 від 11.11.2014 р.

Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Омарант" в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті № 372/21-03-22-01/39255705 від 30.10.2014 р., колегія суддів зазначає, що в задоволенні цієї позовної вимоги позивачу було відмовлено в суді першої інстанції, а зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 р. по справі № 820/4957/15 в частині задоволених позовних вимог, а тому відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0003342200 від 11.11.2014 р. є незаконне та підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.08.2016 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2016р. по справі № 820/4957/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Старостін В.В.Судді Рєзнікова С.С. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.