Ухвала суду № 62371245, 31.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" жовтня 2016 р. Справа № 806/840/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни про зобов'язання включити до переліку вкладників ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни про зобов'язання включити до переліку вкладників.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявську Олену Степанівну включити ОСОБА_4 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів у сумі 7108,22 дол. США за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 13.07.2015 між позивачем та ОСОБА_5, було укладено договір дарування грошових коштів (депозиту). За умовами вказаного договору позивач прийняв у дар грошові кошти у сумі 8000 доларів США, які зберігались на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відкритих у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" згідно договору №300937/83219/6-14 та були переведені на рахунок НОМЕР_3.

13.07.2015 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до банку із заявами про перерахування подарованих коштів на рахунок позивача, відкритий у цьому ж банку. Однак, кошти банком перераховані не були.

14.11.2015 року ОСОБА_4 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської О.С. з листом щодо перерахування подарованої суму на його ім'я та включення до переліку вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

14.12.2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявською О.С. було надано відповідь про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_4

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19.01.2016 у справі №295/17341/15-ц, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" здійснити списання коштів із рахунку ОСОБА_5 за НОМЕР_4 в сумі 6784,35 дол. США та кошти із рахунку за НОМЕР_5 в сумі 323,87 дол. США, а всього 7108,22 дол. США та зарахувати їх на його рахунок.

Після набрання вказаними судовим рішенням законної сили ОСОБА_4 знову звернувся до відповідача із заявою щодо виплати коштів, однак, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявською О.С. листом від 23.03.2016 йому було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.

Положеннями ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частин 1, 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

В пункті 6 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.12.2015 року №898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 року №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та Кредит", делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" - Чернявській Олені Степанівні строком на 2 роки, з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 20.05.2016 р.

Відтак, на час звернення позивача до суду з даним позовом, у Банку тривала процедура ліквідації.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Судовою палатою в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 15.06.2016 р. по справі № 826/20410/14.

Частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, не обговорюючи питання правильності застосування судом норм чинного законодавства щодо захисту прав позивача, колегія суддів вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд (як адміністративний суд) в контексті статті 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом" не може таким вважатись у вказаній справі.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми процесуального та матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2016 р. скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявської Олени Степанівни про зобов'язання включити до переліку вкладників закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10000

3- відповідачу/відповідачам: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" Чернявська Олена Степанівна вул.Артема,60,м.Київ 50,04050

4-третій особі: - ,