Ухвала суду № 62371231, 31.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"31" жовтня 2016 р. Справа № 817/721/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" липня 2016 р. у справі за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилів Агро" про стягнення санкцій та пені ,-

ВСТАНОВИВ:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилів Агро" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 37024,87 грн. (36456,25 грн. - адміністративно- господарська санкція, 568,62 грн. - пеня).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.07.2016 року в задоволенні адміністративного позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому і відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, оскільки Товариство здійснило всі дії по виконанню вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилів Агро" пройшло процедуру державної реєстрації, а відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-IV, та відноситься до суб'єктів господарювання, яким, відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон України №875-XII), встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідачем подано до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ (а.с. 5), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 16 осіб; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 583,30 тис. грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 36456,25 грн.

Відповідно до статті 18 Закону України №875-XII, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 19 Закону України №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

З аналізу положень Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні випливає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведено, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не переробної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також у разі невжиття заходів, спрямованих на недопущення порушення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованим Міністерством юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 (далі іменується - Наказ №316) затверджена форма звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Відповідно до Наказу №316, форма звітності заповнюється роботодавцями, які подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження.

Із системного аналізу вказаних норм, можна дійти висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за результатами атестації робочих місць інвалідів створив робоче місце для працевлаштування інваліда на підприємстві в кількості одна штатна одиниця: "двірник", що підтверджено наявною в матеріалах справи копією наказу № 19 ОД від 25.08.2015 (а.с.41-42).

На виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення" та Наказу №316, ТОВ "Радивилів Агро" подавало звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць від 04.09.2015 в якому зазначалося про створене вакантне робоче місце двірника (2 по 0,5 шт.од.) саме для інваліда без протипоказів до виконання обов'язків на цій посаді.

За змістом статті 18-1 Закону №875-XII, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до правової позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 16 квітня 2013 року (справа № 21-81а13), обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно наказу № 34-К від 26.10.2015 "Про прийняття на роботу" відповідачем самостійно було працевлаштовано інваліда на посаду "двірник" на 1 шт.од. Лише після самостійного працевлаштування ТОВ "Радивилів Агро" інваліда Радивилівським центром зайнятості було направлено для працевлаштування двох інвалідів, один з яких відмовився від вакансії 24.11.2015, а іншому відмовлено 01.12.2015 у зв'язку з тим, що робоче місце вже було зайняте інвалідом, що підверджується корінцем направлення на працевлаштування (а.с. 46, 47).

Таким чином, не направлення центром зайнятості вчасно інвалідів для працевлаштування не є невиконанням ТОВ "Радивилів Агро" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2015 році.

За наявних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідачем протягом 2015 року виконано усі, встановлені законодавством обов'язки із забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів необхідних професій (спеціальностей) для їх працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч обумовленому, позивачем не доведено факту, що з боку відповідача мало місце порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому вимоги Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення санкцій та пені є необґрунтованими та безпідставними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "06" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вул.Замкова,10а/1,м.Рівне,33000

3- відповідачу/відповідачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Радивилів Агро" вул.Колгоспна,43,с.Михайлівка,Радивилівський район, Рівненська область,35544

4-третій особі: - ,