Постанова № 62371201, 31.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

ПОСТАНОВА

іменем України

"31" жовтня 2016 р. Справа № 806/960/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача Крилова О.О., Ващенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання неправомірним та скасування акта, зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 визнано протиправними та скасовано Акт №39 форми НПвс від 28.11.2015 про нещасний випадок з ОСОБА_7, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби та Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 від 26.11.2015 в частині висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_7 не пов'язаний з виконанням обов'язку військової служби.

Зобов'язано Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України внести зміни до Акту (спеціального) розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 від 26.11.2015 в частині висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_7 пов'язаний з виконанням обов'язку військової служби та скласти відповідний акт про цей нещасний випадок за формою Нвс-1.

В апеляційній скарзі Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що спеціальною комісією у відповідності до вимог Інструкції № 282 від 11.04.2016 зроблений вірний висновок щодо того, що смерть військовослужбовця не пов'язана з виконанням обов'язку військової служби. Крім того, вказує, що суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача внести зміни до акту Нвс-5 від 26.11.2015 в частині висновку, що нещасний випадок ОСОБА_7 пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, фактично перебрав на себе повноваження Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_7 з 25.10.2012 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України на посаді дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення дільничних інспекторів відділу прикордонної служби "Лучанки" Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

14.10.2015 старшина ОСОБА_7 виконував службові обов'язки по охороні державного кордону в період з 07:00 до 13:00 у складі зміни прикордонних нарядів відділу прикордонної служби "Лучанки".

Близько 23:40 14.10.2015 ОСОБА_7, рухаючись на власному мотоциклі "ЛІФАН" по автомобільній дорозі сполученням "Овруч-Словечне" в районі населеного пункту Гаєвичі Житомирської області, з'їхав з дороги і зіткнувся з деревом. В результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження не сумісні з життям.

Відповідно до Інструкції N 282 за даним фактом призначено та проведено спеціальне службове розслідування, за результатами якого складено оскаржувані Акт №39 форми НПвс від 28.11.2015 та Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 від 26.11.2015 про те, що нещасний випадок з ОСОБА_7 не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, оскільки мав місце в позаслужбовий час військовослужбовця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що 14.10.2015 дільничний інспектор прикордонної служби ОСОБА_7 після зміни прикордонних нарядів продовжував виконувати покладені на нього обов'язки військової служби в секторі його відповідальності, а нещасний випадок, що призвів до його смерті, відбувся на шляху прямування зі служби, а тому пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 квітня 2006 року №282, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2006 року за № 499/12373, встановлено, що визнаються пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями під час виконання обов'язків військової служби, що сталися у період:

- перебування на території органу Держприкордонслужби України або в іншому місці, пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби або виконання завдань начальника органу Держприкордонслужби України в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

- виконання дій в інтересах органу Держприкордонслужби України, тобто дій, що не належать до службових обов'язків військовослужбовця (надання необхідної допомоги іншому військовослужбовцю, дій щодо запобігання аваріям або рятування людей та майна органу Держприкордонслужби України, інших дій за розпорядженням або дорученням начальника органу Держприкордонслужби України);

- ліквідації аварії, наслідків надзвичайної ситуації техногенного і природного характеру на об'єктах і транспортних засобах органу Держприкордонслужби України;

- прямування військовослужбовця до/чи з об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням начальника органу Держприкордонслужби України;

- прямування до/чи з місця відрядження згідно з установленим завданням.

Згідно п. 2.9 вказаної Інструкції не визнаються пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями під час виконання дій, що не входять до обов'язків військової служби та нещасні випадки, що сталися з військовослужбовцями, зокрема, під час використання ними з особистою метою транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються органом Держприкордонслужби України або належать потерпілим чи іншим особам.

Як на одну з підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що опитаний в якості свідка судом першої інстанції Слобідський сільський голова ОСОБА_8, зазначив, що для роботи дільничних інспекторів прикордонної служби ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в приміщенні сільської ради відведено службовий кабінет. Свідок ОСОБА_8 вказав, що після 14 години 14.10.2015 ОСОБА_7 виконував свої службові обов'язки щодо моніторингу обстановки, так як в цей день в населених пунктах, що відносяться до Слобідської сільської ради, проходило престольне релігійне свято, на яке приїжджають жителі інших населених пунктів.

Відповідачем не заперечується, що до сектору відповідальності дільничного інспектора ОСОБА_7 відносилася Слобідська сільська рада Овруцького району.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції з організації службової діяльності дільничних інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05.10.2007 № 790, свої обов'язки дільничні інспектори прикордонної служби (надалі - ДІПС) виконують у межах визначених та закріплених за ними ділянок (секторів) відповідальності.

В той же час, відповідно до пункту 3.12. вищевказаної Інструкції, з метою впорядкування роботи ДІПС в секторах відповідальності та здійснення контролю за їх діяльністю начальник підрозділу охорони державного кордону розробляє Графік роботи ДІПС на тиждень, в якому визначає порядок та способи виконання завдань ДІПС за часом та місцем. Графік роботи дільничних інспекторів прикордонної служби є підставою для самостійного виконання завдань службової діяльності ДІПС на ділянці (секторі) відповідальності протягом тижня та планування особистої роботи. ДІПС свою повсякденну службову діяльність здійснюють на підставі Графіку роботи ДІПС та особистих планів роботи.

Апеляційний суд зазначає, що час та місце несення служби в межах сектору відповідальності визначається відповідним графіком, а тому перебування військовослужбовця в закріпленому за ним секторі відповідальності в час, невизначений у графіку роботи ДІПС, не вважається виконанням обов'язків військової служби. Зі змісту графіка роботи ДІПС на тиждень вбачається, що 14.10.2015 старшина ОСОБА_7 виконував службові обов'язки по охороні державного кордону в період з 07.00год. до 13.00год. Тобто о 13.00 фактично у ОСОБА_7 закінчився час несення служби, додаткових завдань від керівництва загону та відділу військовослужбовець не отримував.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що після 14.00 старшина ОСОБА_7, який перебував в межах сектору своєї відповідальності, а саме на території Слобідської сільської ради, виконував обов'язки військової служби є безпідставним, оскільки станом на 13.00 служба у військовослужбовця закінчилася, а у відповідності до графіку роботи ДІПС та робочого зошиту військовослужбовця служба у старшини ОСОБА_7 14.10.2015 на території Слобідської сільської ради не планувалася.

Крім того слід зазначити, що покази свідка ОСОБА_8 щодо фактичного виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби не можуть братися до уваги, оскільки він не уповноважений планувати та затверджувати графіки роботи ДІПС. не є особою, уповноваженою відповідачем на виконання функцій останнього.

Здійснення доповіді про результати служби військовослужбовці відображають у відповідних рапортах про результати несення служби за тиждень. Сам факт здійснення телефонної доповіді нічим не врегульовано і визначається на розсуд кожного керівника окремо. Сутність доповіді фактично полягає у тому, що військовослужбовець доповідає про результати служби, яку він вже завершив. Таким чином, здійснення старшиною ОСОБА_7 14.10.2015 близько 18.00 доповіді в телефонному режимі не може свідчити про те, що військовослужбовець виконує обов'язки військової служби, що також чітко випливає з пункту 2.6. Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій в Держприкордонслужбі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби України № 282 від 11.04.06.

Є безпідставними покликання суду першої інстанції і на протокол засідання Центральної військово - лікарської комісії від 17.05.2016 № 17, згідно якого зазначено, що травма пов'язана з проходженням військової служби. Встановлено, що дійсно смерть військовослужбовця настала під час проходження ним служби в Державній прикордонній службі України, однак не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що безпосередньо зазначено в оскаржуваному позивачем Акті.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, оскільки ОСОБА_7 з невідомих причин та за власною ініціативою під час ДТП опинився в районі н.п. Гаєвичі у вільний від служби час, додаткових завдань щодо виконання обов'язків військової служби не отримував, тобто в даному випадку не виконував обов'язків військової служби.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, зобов'язуючи відповідача внести зміни до акту за формою Нвс-5 від 26.11.2015 із зазначенням, що нещасний випадок пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби та зобов'язуючи скласти Акт про нещасний випадок за формою Нвс- 1, втрутився в дискреційні повноваження Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що належать лише до його компетенції.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" липня 2016 р. скасувати та прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_6 у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_6 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Північне регіональне управління Державної прикордонної служби України вул.Промислова,5,м.Житомир,10025

4- представнику позивача ОСОБА_3 АДРЕСА_2 - ,