Ухвала суду № 62371122, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р.Справа № 820/4284/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016р. по справі № 820/4284/16

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області третя особа Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області , в якому просить суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.07.2016 р., винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області Селівановим О.А. у виконавчому провадженні №50646407.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016р. позов задоволено. Скасовано рішення відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області у формі постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.07.2016 року у виконавчому провадженні №50646407.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області ,не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу, вважає її незаконною та необґрунтованою. Вказує , що Головне управління, розглянувши заяви ОСОБА_1 від 11.08.2015р. та від 28.08.2015р. стосовно виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 по справі №820/5797/15, фактично виконало судове рішення у добровільному, а не примусовому порядку. Проте, ОСОБА_1, будучи незадоволеним результатом виконання судового рішення по справі №820/5797/15, отримав виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду по цій справі, який виданий 14.09.2015р. та подав його на виконання до органу державної виконавчої служби, достовірно знаючи, що Головним управлінням вже прийнято рішення стосовно виконання судового рішення по справі №820/5797/15 та стосовно повторного розгляду його заяви від 28.03.2015р. в оскаржуваній постанові від 14.09.2016р. Посилається на те, що суд не конкретизує та не зазначає про те, які конкретні норми чинного законодавства та висновки суду не враховані Головним управлінням при виконанні рішення по справі №820/5797/15. Апелянт вважає, що відповідачем по справі законно та обґрунтовано 15.07.2016р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки встановлено, що боржником фактично виконано в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. До того ж Головному управлінню (яке є боржником за виконавчим провадженням №50646407) рішення суду у справі №820/5797/15 є зрозумілим, у зв'язку із чим були відсутні підстави звертатися до суду за його роз'ясненням. Просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 року , прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ОСОБА_1 заперечує проти задоволеннія вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду законною та обґрунтованою, в процесі розгляду справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 р. у справі №820/5797/15, яка набрала законної сили 05.08.2015 р., визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Харківській області від 28.04.2015 року вих. №19-20-11-10106/0/9-15 та зобов'язано ГУ Держземагенства у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2015 року та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

14.09.2015 р. позивачем отримано виконавчий лист №820/5797/15 на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 р. у справі №820/5797/15.

Позивач звернувся до Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

11.11.2015 р. Головним територіальним управлінням юстиції з питань держаної виконавчої служби у Харківській області виконавчий лист у справі №820/5797/15 від 14.09.2015 р. направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

06.01.2016 року державним виконавцем відділу Селівановим О.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50646407.

05.08.2016 року позивач отримав постанову про закінчення виконавчого провадження №50646407 від 15.07.2016 р. у зв'язку з виконанням боржником в повному обсязі у строк, передбачений для самостійного його виконання. 11.04.2016 р. державному виконавцю повідомлено боржником про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.03.15 року та прийняте рішення відповідно до вимог чинного законодавства та за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь 03.09.2015 р. №С-96/0/14-180/0/21-15.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що в даному випадку відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження не дотримався вимог закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуване рішення є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечуе виконання судового рішення у визначеному законом порядку».

Відповідно до вимог статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

За правилами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення передбачені главою 7 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, закриваючи виконавче провадження виконавець повинен перевірити фактичне виконання рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Матеріали справи свідчать , що на виконанні у виконавчій службі знаходився виконавчий лист №820/5797/15 , який виданий на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 р. у справі №820/5797/15.

Так, постановою суду від 08.07.2015р. визнано протиправною відмову ГУ Держземагенства у Харківській області від 28.04.2015 року вих. №19-20-11-10106/0/9-15 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із проінвентаризованих земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення, рілля, загальною площею 29,4718 га, кадастровий НОМЕР_1 розташовану за межами населеного пункту на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області та наданні такої земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2015 року та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Приймаючи вказане рішення суд дійшов таких висновків :

- зазначена земельна ділянка на момент розгляду заяв позивача - ОСОБА_1 від 18.03.2015 року та 28.03.2015 року не була включена до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на торги;

- послався на вимоги ч. 2 ст. 134 ЗК України, відповідно до якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства;

- встановив , що посилання ГУ Держземагенства у Харківській області на те, що найбільш раціональним вирішення питання є продаж вказаної земельної ділянки орієнтовною площею 29,4718 га на земельних торгах, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, відповідно до земельного законодавства України є вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, до якого не відноситься вказане посилання ГУ Держземагенства у Харківській області.

Крім того, суд посилався на ч.4 ст.7 ЗУ "Про фермерське господарство" , якою передбачено, що у разі, відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.

Однак , лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03.09.2015р. № С-96/0/14-180/0/21-15, який прийнятий за результатами розгляду заяв позивача стосовно виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі №820/5797/15, свідчить , що вищенаведені висновку суду , які повинен був врахувати ГУ Держземагенства у Харківській області при повторному розгляді заяв позивача , взагалі не взято до уваги та відмовлено у задоволенні заяви від 28.03.2015 р. у зв'язку з неможливістю надання земельної ділянки в оренду для створення та ведення фермерського господарства до завершення торгів.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те , що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на них згідно наказу від 06.07.2015р. № 29, тобто виставлені на торги.

Тобто , постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі №820/5797/15 фактично не виконана в повному обсязі згідно з виконавчим документом, а саме в частині щодо зобов'язання судом ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.03.2015 року та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду, оскільки питання щодо виставлення спірної земельної ділянки на торги на момент розгляду справи №820/5797/15 не було предметом її розгляду і підставою для первісної відмови , яка оскаржена до суду.

Враховуючи вищенаведене та вимоги п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що закриття виконавчого провадження є передчасним, оскільки ГУ Держгеокадастру у Харківській області (боржник) фактично не виконана в повному обсязі постанову суду від 08.07.2015 р. по справі №820/5797/15, яка набрало законної сили, а саме при повторному розгляді заяви позивача від 28.03.2015 р. боржником прийнято рішення без дотримання всіх вимог чинного законодавства та без врахування висновків суду.

Також, колегія суддів звертає увагу на те , що відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Однак , відповідач, в даному випадку , не скористався своїм правом передбаченим ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» і не вжив всіх заходів, передбачених чинним законодавством, в ході виконання названого виконавчого документу, як таке як звернення до суду, який виніс рішення, про його роз'яснення, якщо не було зрозуміло його змісту, тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене , доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016р. по справі № 820/4284/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2016 р.