Постанова № 62371113, 25.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. Справа № 816/1144/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання - Ружинської К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. по справі № 816/1144/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" звернулося до суду із позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило скасувати індивідуальну податкову консультацію ГУ ДФС у Полтавській області від 24.02.2016 року № 708/10/16-31-15-04-30.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23.08.2016 року задовольнив позов.

Визнав протиправною та скасував індивідуальну податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 24.02.2016 року № 708/10/16-31-15-04-30.

ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, ст. 52, ст.53, п.п.269.1.1 п. 269.1 ст. 269, п. 286.1 ст. 286, п.287.8 ст. 287 Податкового кодексу України; ст.ст. 7, 9, 69, 86, 159 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 25.10.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 15.07.2015 року ТОВ "Фірма "Світлана" звернулось із запитом до ДПІ у м. Полтаві про надання роз'яснення певних нюансів, пов'язаних із застосуванням податкового законодавства.

За результатами розгляду зазначеного запиту відповідачем надано письмову податкову консультацію від 14.08.2015 року № 4555/10/16-01-11-03-58 , в якій після аналізу норм законодавства було роз'яснено, що якщо строк дії договору оренди землі закінчився і він належним чином не був поновлений, підприємство повинно сплачувати земельний податок на площу під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності.

Не погодившись із наданою податковою консультацією, вважаючи її такою, що суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, позивач звернувся до суду із позовом про визнання консультації протиправною, скасування вказаної консультації та зобов'язання контролюючого органу надати нову податкову консультацію з питань, порушених у запиті.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року у справі № 816/3988/15, позовні вимоги ТОВ "Фірма Світлана" задоволено в повному обсязі, визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 серпня 2015 року № 4555/10/16-01-11-03-58; зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" від 15.07.2015 року про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуваннями висновків суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2016 року, скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року по справі № 816/3988/15 в частині зобов`язання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Світлана" від 15.07.2015 року про надання податкової консультації відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуваннями висновків суду, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову в цій частині; в іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року по справі № 816/3988/15 залишено без змін.

04.01.2016 рокупозивач звернувся з письмовим запитом № 22/10 про надання індивідуальної податкової консультації до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з урахуванням висновків суду по справі № 816/3988/15 про скасування індивідуальної податкової консультації ДПІ у м. Полтаві від 14.08.2015 року № 4555/10/16-01-11-03-58.

Листом від 19.01.2016 року № 593/10/16-01-11-03-55 ДПІ у м. Полтаві повідомила позивача про направлення зазначеного звернення до Головного управління ДФС у Полтавській області відповідно до приписів пункту 52.4 ст. 52 Податкового кодексу України (а.с. 27).

24.02.2016 року ГУ ДФС у Полтавській області надано ТОВ "Фірма "Світлана" податкову консультацію № 708/10/16-31-15-04-30, у якій роз'яснено, що позивач, незважаючи на те, що не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщення, як власник цього нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України.

Вважаючи консультацію № 708/10/16-31-15-04-30 від 24.02.2016 року такою, що прийнята без урахування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року у справі № 816/3988/15, що порушує вимоги статті 53 Податкового кодексу України, ТОВ "Фірма "Світлана" оскаржила її до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду доказів на підтвердження правомірності наданої індивідуальної податкової консультації відповідачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України).

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як встановлено судовим розглядом, позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідач оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нарахував земельний податок. При, цьому в силу вимог статей 182, 334 ЦК України та положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 07.07.2015 року по справі № 21-775а15 та від 02.12.2015 року по справі № 826/3130/15.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вищезазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідачем виконано вимоги ст. 52 ПК України та надано позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем питання.

Отже, висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації відповідають вимогам чинного законодавства України, дії ГУ ДФС у Полтавській області при винесенні індивідуальної податкової консультації від 24.02.2016 року № 708/10/16-31-15-04-30 не суперечать закону.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, що свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідач діяв у межах, у спосіб та у порядку, передбаченому законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На думку колегії суддів, є помилковими посилання суду першої інстанції на те, що в силу ч.1 ст. 72 КАС України для вирішення даної справи мають преюдиційне значення постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 року по справі № 816/3988/15 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2015 року.

Так, згідно наведеної норми не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями. В той же час, суд не пов'язаний мотивами, з яких виходив суд при прийнятті постанови в іншій справі, і положеннями закону, яким він керується.

Тобто, висновки щодо застосування норм права формуються судом, що розглядає справу самостійно, з урахуванням положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України.

Таким чином, встановивши, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2016 року та відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.08.2016р. по справі № 816/1144/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світлана" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 31.10.2016 р.