Ухвала суду № 62371029, 26.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 р. Справа № 876/3743/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

позивач ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 в справі №807/2436/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про скасування наказу та поновлення на роботі,

встановив:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (відповідач 2) про скасування наказу від 07.12.2015 року № 62 о/с в частині звільнення з 08.12.2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції (НОМЕР_1) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць) на підставі пунктів 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та зобов'язання поновити на займаній посаді.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року позов задоволено частково: скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 07.12.2015 року № 62 о/с в частині звільнення з 08.12.2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць) на підставі пунктів 10, 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області поновити на займаній на час звільнення посаді старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць) з 08.12.2015 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивача - ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України, однак наказами відповідача 2 від 11.09.2014 року за № 1193 та від 12.09.2014 року за № 181 о/с останнього було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік), відповідно до пункту 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В подальшому наказом відповідача 2 від 07.12.2015 року №62 о/о «По особовому складу», відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі за № 876/7544/15 від 02.11.2015 року, якою скасовано накази відповідача 2 від 11.09.2014 року за № 1193 та від 12.09.2014 року за № 181 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 - старшого лейтенанта міліції (НОМЕР_1), інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць), у запас (із постановленням на військовий облік), відповідно до пункту 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було поновлено позивача - старшого лейтенанта міліції (НОМЕР_1) на посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць), з 13.09.2014 року.

У відповідності до цього ж наказу відповідача 2 від 07.12.2015 року №62 о/о «По особовому складу» згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 08.12.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) позивача ОСОБА_1- старшого лейтенанта міліції (НОМЕР_1), інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць).

Вважаючи зазначений вище наказ протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з протиправності оскаржуваного наказу, оскільки позивача було позбавлено можливості скористатися своїм правом, як працівника міліції, щодо виявлення бажання проходити службу в поліції, так як одним наказом від 07.12.2015 року №62 о/с «По особовому складу» його одночасно було поновлено на роботі в органах внутрішніх справ та звільнено з такої роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних мотивів.

Як вбачається з преамбули Закону України «Про Національну поліцію» вказаний закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Тобто, Закон України «Про Національну поліцію» прийнято на врегулювання відносин, пов`язаних з проходженням служби саме в національній поліції.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114 було затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114).

Відповідно до п. 8 Положення №114 дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Також відповідно до пункту 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» передбачені певні гарантії захисту працівників, які звільняються зі служби, зокрема, надано можливість працівникам міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, бути прийнятими на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. А згідно з п. 64 «г» Положення №114 передбачено, що звільнення працівників через скорочення штатів допускається тільки при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Разом з тим, відповідачем 2, згідно з наказом від 07.12.2015 року за № 62 о/с, виданого на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду №876/7544/15 від 02.11.2015 року, було поновлено позивача на роботі та одночасно цим же наказом від 07.12.2015 року за № 62 о/с було звільнено позивача з 08.12.2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Відтак, приступити до своїх посадових обов'язків, як працівник міліції та скористатися правами, наданими законодавством України, позивач міг тільки після видання відповідачем 2 наказу від 07.12.2015 року за № 62 о/с про поновлення на роботі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що фактично відповідачем 2 було позбавлено позивача можливості скористатися своїм правом, як працівникам міліції, передбаченим пунктом 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» щодо виявлення бажання проходити службу в поліції, оскільки одним наказом від від 07.12.2015 року за № 62 о/с «По особовому складу» позивача одночасно було поновлено на роботі в органи внутрішніх справ та звільнено останнього з роботи.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з п. 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Виходячи з наведеного, чинне законодавство України безпосередньо пов'язує виникнення права у відповідача 2 щодо звільнення працівників з органів внутрішніх справ з моментом попередження таких про наступне вивільнення.

Так, Закон України «Про Національну поліцію» було опубліковано 06.08.2015 року в газеті «Голос України».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем 2, оскільки у відповідності до наказів від 11.09.2014 року за № 1193 та від 12.09.2014 року за №181 о/с його було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік), відповідно до пункту 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Окрім зазначеного, судом першої інстанції враховано, що станом на час розгляду справи в суді відповідач 2 перебуває в процесі припинення з 06.11.2015 року, однак, відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, відтак, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача суд поновив останнього на займаній на час звільнення посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (наповнення 19 ліжко - місць) відповідача 2, з 08.12.2015 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності його рішення, що оскаржується, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 в справі №807/2436/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Кузьмич С.М.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 31.10.2016 року.