Ухвала суду № 62370991, 26.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22974/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоконтакт» до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС України в місті Києві про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Новоконтакт» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС України в місті Києві про визнання протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних № 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15 від 04.08.2015 року, № 18, 19 від 06.08.2015 року; 21, 23, 24, 25 від 07.08.2015 року; № 26, 27, 28 від 10.08.2015 року; № 29, 30, 31 від 11.08.2015 року; № 32 від 12.08.2015 року; № 33, 34 від 13.08.2015 року; № 35, 36 від 14.08.2015 року; № 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 46 від 17.08.2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язання Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні ТОВ «Новоконтакт» № 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15 від 04.08.2015 року, № 18, 19 від 06.08.2015 року; 21, 23, 24, 25 від 07.08.2015 року; № 26, 27, 28 від 10.08.2015 року; № 29, 30, 31 від 11.08.2015 року; №32 від 12.08.2015 року; № 33,34 від 13.08.2015 року; № 35, 36 від 14.08.2015 року; № 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 46 від 17.08.2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних; вважати податкові накладні № 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15 від 04.08.2015 року такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 18.08.2015 року; вважати податкову накладну № 18 від 06.08.2015 року такою, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.09.2015 року; вважати податкові накладні № 19 від 06.08.2015 року; 21, 23, 24, 25 від 07.08.2015 року; № 26, 27, 28 від 10.08.2015 року; № 29, 30, 31 від 11.08.2015 року; № 32 від 12.08.2015 року; № 33, 34 від 13.08.2015 року; № 35, 36 від 14.08.2015 року; № 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 46 від 17.08.2015 року такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.08.2015 року.».

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 25 липня 2016 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Отже, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних нормами Податкового кодексу України делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року (далі за текстом - Порядок), внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній фіскальній службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Відповідно до пункту 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є наявність помилок під час заповнення податкової накладної.

Так, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 року (надалі - Інструкція № 233) для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

У відповідності до пункту 7 розділу II Інструкції № 233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Як встановлено судом, позивачем 18.08.2015 року засобами електронного зв'язку було направлено до відповідача податкові накладні № 8, 9, 10, 11, 12, 13, 15 від 04.08.2015 року.

Позивачем було отримано квитанції № 1, за змістом яких повідомлено про неможливість прийняття податкових накладних з тих підстав, що місцезнаходження позивача не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо відсутності позивача за своїм місцезнаходженням, оскільки процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку не обмежується оформленням довідок про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків, та наявністю повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням та рішень форми № 18-ОПП.

Суд звертає увагу на те, що процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588).

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку № 1588 щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 цього ж розділу якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 26) для вжиття заходів, передбачених частиною 12 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України № 336 від 17.05.2010 року (далі - Положення № 336).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що третя особа може приймати повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП лише після здійснення передбачених Порядком № 1588 та Положенням № 336 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015 року № К/800/10445/13 (2а-10495/12/2070).

Таким чином, судом відхиляються посилання відповідача на те, що позивач не знаходився за місцезнаходженням, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини не доведені.

Крім того, суд наголошує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день подачі податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Панаса Мирного, 28.

Вирішуючи адміністративну справу по суті, колегією суддів враховано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року № 1486/12/13-13, за змістом якого резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що Державна фіскальна служба України протиправно не прийняла податкові накладні для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому податкові накладні необхідно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано.

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову накладну, суд розглядає як вимогу про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації протягом операційного дня, коли таку накладну було надіслано для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також судом встановлено, що позивачем, 24.09.2015 року було направлено відповідачу податкові накладні № 18, 19 від 06.08.2015 року; № 21, 23, 24, 25 від 07.08.2015 року; № 26, 27, 28 від 10.08.2015 року; № 29, 30, 31 від 11.08.2015 року; № 32 від 12.08.2015 року; № 33, 34 від 13.08.2015 року; № 35, 36 від 14.08.2015 року; № 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 46 від 17.08.2015 року.

Зазначені податкові накладні не були прийняті відповідачем з огляду на те, що позивач не є платником ПДВ з 18.08.2015 року.

Суд погоджується з такою підставою для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних з огляду на те, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином суд вважає, що право реєстрації податкової накладної надано виключно платникам податку, тобто особам, зареєстрованим в якості платників ПДВ, а тому з моменту анулювання реєстрації платника ПДВ, позивач втратив право реєстрації податкових накладних.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31.10.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.