Ухвала суду № 62370963, 24.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/7862/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Оксюта Т.Г. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участі секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 06.06.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації прикордонної служби України про:

визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності згідно постанови КМ України № 499 від 28.05.2008 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (зі змінами) та ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі інвалідності відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 698 400,00 грн;

зобов'язання Міністерства оборони України провести нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, встановленої частиною другою ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на день встановлення інвалідності.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 06.06.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду війни згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду війни згідно частини другої ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі, встановленому Порядком, затвердженим Постановою КМ України № 499 від 28.05.2008, виходячи з грошового забезпечення на день встановлення інвалідності. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач - Міністерство оборони України подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивач військовослужбовцем Збройних Сил України не був, тому на нього не розповсюджується положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008. Позивачем не надано доказів того, що МОУ відмовлено у задоволенні його заяви про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги. На думку апелянта, позивач звернувся із заявою до Київського міського військового комісаріату та в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надходження документів позивача до МОУ. Позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Апелянт вважає, що незалежно від дати встановлення інвалідності, одноразова грошова допомога обчислюється, виходячи з розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення. Оскільки обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги належить Київському міському військовому комісаріату, а не МОУ, то позовні вимоги щодо зобов'язання МОУ нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Повноважний представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити останню без задоволення.

Повноважний представник відповідача підтримав, викладену позицію в апеляційній скарзі та просив задовольнити подану апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.06.2013 (а.с. 18).

Згідно довідки МСЕК № 812984 від 19.06.2016 позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаного проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з 12.06.2016 (а.с. 19).

Відповідно до Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 896 від 15.04.2013 поранення/контузія і захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Постанова ВЛК ОВГ по свідоцтву про хворобу № 187-л від 14.04.1988 по причинному зв'язку захворювання відмінено (а.с. 21).

Позивач звернувся до Київського військового комісаріату Міністерства оборони України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням інвалідності ІІ групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, надавши до заяви необхідні документи.

Листом № ВСЗ/691 від 23.03.2016 Київський військовий комісаріат Міністерства оборони України направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України копії документів позивача на розгляд щодо виплати одноразової грошової допомоги, в зв'язку з інвалідністю 2 групи (поранення (контузія) і захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку. При цьому, зазначивши, що комісаріат вважає, що позивач не має права на призначення та виплату цієї допомоги (а.с. 26).

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується листом Київського міського військового комісаріату № ВСЗ/691 від 23.03.2016.

Крім того, під час апеляційного розгляду, позивачем подано до суду витяг з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), кацітва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 53 від 08.07.2016 в якому зазначено про те, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразовогої грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби до набуття чинності Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМ України № 975 від 25.12.2013, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. У зв'язку з чим відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2

Позивач, не погодившись з відмовою Міністерства оборони України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги, звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва.

Дані публічно правові відносини регулюються Конституцією України, Законами України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», № 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу», Постановами КМ України, № 393 від 17.07.1992, № 499 від 28.05.2008.

Вирішуючи даний спір по суті, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої ст. 1 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 14.05.2013) (далі - Закон № 2232-XII від 25.03.1992) військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев'ятої ст. 1 Закону № 2232-XII від 25.03.1992 військовослужбовці - особи, які проходять військову службу.

Згідно п 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМ України, № 393 від 17.07.1992, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Вищенаведене спростовує доводи апелянта про те, що позивач військовослужбовцем Збройних Сил України не був, тому на нього не розповсюджується положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008.

Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 25.12.2015) (далі - Закон України № 2011-XII від 20.12.1991) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно частини другої ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно частини другої ст. 16 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини другої ст. 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З метою реалізації положень статті 16 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 (далі - Постанова № 499).

Згідно п. 2 Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

При цьому, виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Постанову № 499, а Закон № 2011-XII, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 30 - місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, що визначений частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії відповідача та зобов'язав здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги.

Щодо тверджень апелянта про те, що даний спір належить до підсудності до окружного адміністративного суду, а тому оскаржуване рішення є таким, що розглянуто неповноважним судом, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а відтак на спірні правовідносини поширюються положення п. 4 частини першої ст. 18 КАС України.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до пункту 2 частини першої та десятої статті 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено: 31.10.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.