Постанова № 62370836, 26.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 910/13033/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гайдамащук О.В. за довіреністю від 06.01.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016

у справі №910/13033/16 (суддя С. О. Чебикіна )

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Провідна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 11539,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Провідна" задоволені в повному обсязі.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 11539 грн. 66 коп. страхового відшкодування

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2016, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.10.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" без його участі.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. (абз. 2, 3 п. 2 вказаної постанови).

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Також, пленумом Вищого господарського суду України звернуто увагу на те, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Клопотання відповідача про призначення автотоварознавчої експертизи обґрунтоване необхідністю встановлення вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу "Пежо" д.н. НОМЕР_1 з вирахуванням фізичного зносу на момент ДТП. В той же час з матеріалів справи вбачається, що пошкоджений транспортний засіб "Пежо" д.н. НОМЕР_1 2011 року випуску, та на момент ДТП йому було всього 4 роки.

Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика) коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З урахуванням викладеного коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1 2011 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент ДТП 15.06.2015 року строк експлуатації останнього не перевищував строку вказаного у Методиці для відповідного транспортного засобу. Доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39. Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

З урахуванням вищевикладеного в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі автотоварознавчої експертизи судом відмовлено.

У судове засідання 26.10.2016 з'явився представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з довідки ВДАІ з обслуговування Жидачівського району ГУ МВС у Львівській області та постанови Ждачівського районного суду Львівської області, 15.06.2015 року на а/д Київ-Чоп 547 км + 14 м., ОСОБА_3, близько 22 год. 00 хв. керуючи автомобілем марки ВАЗ д.н. НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, погодні умови, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Пежо", д.н. НОМЕР_1.

Постановою Ждачівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Пежо", д.н. НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1301-14-00514 від 22.12.2014.

Відповідно до рахунку фактури №7142 від 26.06.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП склала 29489,89 грн.

Як вбачається з страхового акту від 15.07.2015 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 28 489,89 грн.

Зазначені кошти в розмірі 28 489,89 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №13688 від 16.07.2015 року.

Відповідачем добровільно було частково відшкодовано позивачу 16 950,23 грн.

Тобто, не сплаченою залишилась сума страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 11539,66 грн. (28489,89 грн. - 16950,23 грн.)

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю "Пежо", д.н. НОМЕР_1, керувавав ОСОБА_3

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винна особи, яка керувала автомобілем ВАЗ д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку.

Тому, є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Пежо", д.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ № АІ/4869216 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "ВАЗ" д.н. НОМЕР_2, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000 та франшизу у розмірі 0 грн.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Пежо", д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку, коефіцієнту фізичного зносу (який дорівнює 0), ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи 0 грн. передбаченої договором (полісом) № АІ/4869216 позов підлягає задоволенню у розмірі 11 539,66 грн. (28 489,89 грн. розмір виплаченого страхового відшкодування мінус 16 950,23 грн. добровільно відшкодовано відповідачем позивачу страхового відшкодування мінус 0 грн. франшиза).

Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте доводи викладені в ньому проте, що відповідач сплатив повністю вартість матеріального збитку розрахованого ним з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу не приймається судом до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З урахуванням викладеного, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля "Пежо", д.н. НОМЕР_1 2011 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент ДТП 15.06.2015 року, строк експлуатації останнього не перевищував строку вказаного у Методиці для відповідного транспортного засобу. Доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39. Методики, матеріали справи не містять та відповідачем надані не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2016 у справі №910/13033/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13033/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

М.А. Дідиченко