Постанова № 62370778, 27.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2016 р. Справа№ 910/9828/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Старовойтова Я.В.

від відповідача - Кошарський О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 (суддя Нечай О.В.)

позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськтепло-мережа» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення коштів за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи, апеляційну скаргу було передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 колегією судді апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.09.2016.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні 15.09.2016 по справі оголошено перерву до 11.10.2016, та в судовому засіданні від 11.10.2016 оголошено перерву в розгляді скарги до 27.10.2016.

В призначені судові засідання представники сторін з`являлись та надавали усні пояснення сто воно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.12.2010 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії № 365т.

Відповідно до умов договору постачальник продає споживачу теплову енергію для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Згідно із п. 2.3 договору, облік відпущеної теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

За умовами п. 5.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (п.5.2 lоговору).

Згідно з п. 9.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.12.2011, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Враховуючи той факт, що відповідачем не було компенсовано позивачу вартість фактично відпущеної теплової енергії, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 19680,37 грн. Також, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних в розмірі 633,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 5788,92 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує це тим, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 було запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.03.2014, а з 11.06.2014 розпочато процедуру ліквідації відповідача. Оскільки, під час ліквідації у банку не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору, споживач взяв на себе зобов`язання з оплати теплової енергії, що постачається позивачем. Розрахунковим періодом, за умовами договору, є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяцем.

Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. остаточний розрахунок - до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість по оплаті за поставлену теплову енергію відповідно до договору в розмірі 19680,37 грн за період з листопада 2014 по квітень 2015.

Як вірно було встановлено місцевим судом та підтверджується наявними матеріалами справи на підставі постанови Правління Національного банку України від 28.02.2014 №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 було прийнято рішення № 9 "Про виведення з ринку Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та здійснення тимчасової адміністрації", згідно з яким 03.03.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк".

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно частини 4 статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію", яким було розпочато процедуру ліквідації відповідача.

Статтею 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07.12.2000 передбачено, що Національний банку України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до положень ст.ст. 17, 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно за умови отримання банківської ліцензії та втрачає статус банку після відкликання банківської ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржуване рішення про відмову у задоволені позовних вимог, мотивує це тим, що задоволення вимог кредиторів до банку може відбуватись лише в порядку статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та лише за умови виконання кредиторами статті 45 вказаного закону, чого позивачем здійснено не було, що виключає можливість задоволення заявлених вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду, та вважає, що судом неповністю та не всебічно досліджено всі обставини справи, з огляду на наступне.

Так, частиною п'ятою ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно частинами 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно з приписами статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону.

Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура відповідача була запроваджена 11.06.2014.

14.06.2014 інформація про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам відповідача опубліковано в газеті „Голос України".

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних сіб № 896 від 02.06.2016 вирішено продовжити строк здійснення процедури ліквідації терміном на 2 роки до 10.06.2018.

15.07.2015 завершився встановлений ч.5 ст.45 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 30-денний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до банку.

В той же час, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за період листопад 2014 по квітень 2015, тобто в період здійснення процедури ліквідації банку та поза межами строку, визначеного нормами ст. 45 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та дії до 01.12.2011, а в частині проведення розрахунків, до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Як вбачається із наявних матеріалів справи та не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, спірний договір на відпуск теплової енергії № 365т станом на листопад 2014 року, а також в подальшому не припинив своєї дії, розірваний сторонами не був.

Відповідач, своїм листом лише 27.10.2015 (тобто поза межами періоду заборгованості визначеної позивачем в рамках даного конкретного спору) направив позивачу повідомлення про бажання розірвати договір про постачання теплової енергії та лише з підстав продажу нерухомого майна, під яке укладався даний договір та наявність нового власника такого майна.

Отже, зважаючи на те, що станом на день введення в банку процедури ліквідації, а також протягом періоду, що встановлений нормами закону для подання кредиторами відповідних заяв, заборгованість у відповідача не існувала, а виникла, вже після закінченого встановленого 30-ти денного строку для подання заяв, що виключає будь-яку як теоретичну так і практичну можливість для позивача подати відповідну заяву як кредитора банку у визначений законом строк.

Зважаючи на те, що відповідачем кошти на виконання умов договору позивачу не сплачувались протягом досить тривалого строку, позивачем 12.08.2015 на адресу відповідача була направлена претензія № 00.09.0756/1 щодо сплати виниклої заборгованості за теплову енергію, яка залишена відповідачем без відповіді.

Крім того, позивачем також направлялись на адресу відповідача відповідні акти про постачання теплової енергії для підпису та скріплення печаткою, а також рахунки на сплату наданих послуг, які з боку відповідача не були підписані та прийняті до виконання.

Згідно із ч.4 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Як зазначалось вище, між сторонами був укладений договір на постачання теплової енергії.

Згідно із ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - це фізична чи юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Постачання теплової енергії - це господарська діяльність, пов`язана із надання теплової енергії споживач за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 36 вказаного закону визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

В той же час, згідно із п.2 ч.6 ст. 36 закону, встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Судом було встановлено, що між сторонами був укладений договір на постачання теплової енергії (опалення) приміщення, яке використовувалось відповідачем безпосередньо для здійснення господарської діяльності, визначеної статутом товариства.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, зважаючи на викладені норми чинного законодавства України, а також з урахуванням того, що як було встановлено судом апеляційної інстанції в процесі розгляду скарги, заборгованість у відповідача за спірним договором виникла в період здійснення процедури ліквідації банку та після закінчення терміну прийняття вимог кредиторів (15.07.2015), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем в даному конкретному випадку правомірно заявлені вимоги про стягнення з банку суми основного боргу в розмірі 19680,37 грн.

Арифметичність нарахування суми боргу саме в розмірі 19680,37 грн. була перевірена судом апеляційної інстанції та визначено, що вказана сума боргу у заявленому розмірі підтверджується як умовами спірного договору так і відповідними актами надання теплової енергії, що не було, в свою чергу, спростовано відповідачем та не надано доказів існування боргу в меншому розмірі чи порушення позивачем методики нарахування коштів по сплаті за поставлені теплову енергію.

Представником відповідача по справі факт наявності заборгованості за період визначений позивачем та у розмірі, зазначеному в позовній заяві не заперечувався та не був спростованим належними та допустимим доказами, крім заперечення, стосовного того, що відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку у ПАТ «Брокбізнесбанк» не виникає додаткових зобов'язань, а складання реєстру вимог кредиторів є виключно повноваженнями фонду.

Також, суд апеляційної інстанції вважає з необхідне зазначити, що при вирішені даного конкретного спору, а саме виконання банком своїх зобов`язань та сплати боргу, що виник в процесі здійснення процедури ліквідації такого банку, судом застосовано норми ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що регулюють відносини сторін в процесі введення тимчасової адміністрації банку, з урахуванням того, що положення вказаного закону не містять конкретної норми, яка б чітко визначала процедури урегулювання подібних спорів, (виникнення заборгованості після введення процедури ліквідації та поза межами 30-ти денного строку пред`явлення вимог кредиторів) що виникають між кредиторами та банком в процесі здійснення саме процедури ліквідації банку, з огляду на аналогію закону.

Відповідно до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Аналогічної правової позиції дотримуються й судді Вищого господарського суду України у своїй постанові № 910/25237/16 від 15.03.2016.

Крім суми основного боргу, позивачем ставилась вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних про прострочення строків сплати заборгованості по тепловій енергії, проте суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, з огляду на те, що згідно із п.3 ч.5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Норми вказаної статті, як і в цілому положення такого закону не містять будь-яких винятків для нарахування та заявлення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в період введення у банку тимчасової адміністрації та здійснення процедури ліквідації.

Отже, в даній частині позовні вимоги КП Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на те, що місцевим судом не правомірно було відмовлено в задоволені позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу та неповно і не всебічно були досліджені наявні матеріали справи та докази, подані позивачем на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів зазначає, що в даній частині рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 20.07.2016 у справі № 910/9828/16 підлягає частковому скасуванню.

Згідно ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 у справі № 910/9828/16 - скасувати в частині. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр.-т Перемоги,41 код, 19357489) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломере-жа» (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Тритузна, 168 код 03342573) суму основного боргу в розмірі 19680,37 грн. та судовий збір в розмірі 1038,93 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, пр.-т Перемоги,41 код, 19357489) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломере-жа» (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Тритузна, 168 код 03342573) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1142,80 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9828/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов