Постанова № 62370720, 26.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2016 р. Справа№ 910/7977/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Калюжний Д.В. за довіреністю від 20.09.2016;

від відповідача:Чорна Ю.О. за довіреністю від 28.04.2016;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної фінансової інспекції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016

у справі №910/7977/16 (суддя В.В. Бондарчук )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Турбоатом"

до Державної фінансової інспекції України від треті особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство "112 Україна",

2) Приватне акціонерне товариство "Телерадіокомпанія "Люкс"

про спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" інформацію, яку 18.03.2016 на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України розповсюдила керівник Державної фінансової інспекції України - Гаврилова Лідія Володимирівна, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України Яценюком А.П., в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд , а саме, "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства".

Зобов'язано Державну фінансову інспекцію України не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7977/16 законної сили розмістити на власному офіційному сайті http://www.dkrs.gov.ua спростування недостовірної інформації, поширеної про Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" керівником Державної фінансової інспекції України Гавриловою Лідією Володимирівною 18 березня 2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, шляхом викладення на головній сторінці сайту http://www.dkrs.gov.ua повідомлення наступного змісту: " 18 березня 2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, поширена керівником Державної фінансової інспекції України Гавриловою Лідією Володимирівною інформація про Публічне акціонерне товариство "Турбоатом", а саме, "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", є недостовірною та не відповідає дійсності".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 Державна фінансова інспекція України, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України у справі №910/7977/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., суддів Руденко М.А., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.09.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.09.2016 у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі головуючого судді СмірновоїЛ.Г., суддів Дідиченко М.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 21.09.2016 розгляд справи відкладено до 26.10.2016.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №519-р функції і повноваження Державної фінансової інспекції України, що припиняються, покладено на Державну аудиторську службу України, повноваження якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України».

Порадившись на місці колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання з огляду на те, що процес реорганізації Державної фінансової інспекції України не закінчено.

У судове засідання 26.10.2016 з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники третьої особи 1,2 не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи 1,2.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

18.03.2016 на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, керівник Державної фінансової інспекції України Гаврилова Лідія Володимирівна, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України Яценюком А.П., в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, озвучила зокрема, інформацію наступного змісту:

- "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства".

Так, засідання уряду транслювалось о 21 год. 45 хв. 18.03.2016 телевізійним каналом мовлення " 24 канал", який належить Приватному акціонерному товариству "Телерадіокомпанія "Люкс" та о 13 год. 38 хв. телевізійним каналом мовлення " 112-Україна", який належить, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агентство " 112 Україна".

Як стверджує позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Публічного акціонерного товариства "Турбоатом", дискредитує та завдає шкоди товариству, як розробнику і виробнику унікального турбінного обладнання, включеного до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У відповідності до положень ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, на виконання абзацу 1 пункту 1 витягу з протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 31.08.2015 № 93, Міністерством економічного розвитку і торгівлі надано перелік суб'єктів господарювання державного сектору економіки, фінансово-господарська діяльність яких за 2014 рік та І півріччя 2015 року підлягає перевірці, серед яких, значиться Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" наведене у переліку суб'єктів господарювання державного сектору економіки, на яких пропонується провести перевірку фінансово-господарської діяльності).

Відповідно до п. 1 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 N 550, даний порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Згідно п. п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 29.09.2015 та Кабінету Міністрів України від 31.08.2015 Держфінінспекція утворено робочу групу з перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015 за участі МВС та інших заінтересованих органів (співвиконавців).

22.10.2015 Державною фінансовою інспекцією України було видано наказ № 240 про утворення робочої групи щодо здійснення перевірки фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Турбоатом" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, яким встановлено термін перевірки з 02.11.2015 по 04.12.2015.

Наказом Державної фінансової інспекції України № 279 від 24.11.2015 було внесено зміни до Наказу, а саме, продовжено строк проведення перевірки до 25.12.2015.

У свою чергу, Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання незаконними дії Державної фінансової інспекції України щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у Публічному акціонерному товаристві "Турбоатом" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, скасування наказу № 240 від 22.10.2015 Державної фінансової інспекції України щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у Публічному акціонерному товаристві "Турбоатом" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015; скасування наказу № 279 від 24.11.2015 Державної фінансової інспекції України про внесення змін до наказу Держфінінспекції від 22 жовтня 2015 року № 240.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 у справі № 820/11659/15, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов ПАТ "Турбоатом" до Державної фінансової інспекції України задоволено у повному обсязі. Визнано незаконними дії Державної фінансової інспекції України щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у Публічному акціонерному товаристві "Турбоатом" (Україна, м. Харків, проспект Московський, 199, код ЄДРПОУ 05762269) за період з 01.01.2014 року по 30.06.2015 року. Скасовано наказ Державної фінансової інспекції України № 240 від 22.10.2015 року щодо проведення позапланової комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності у Публічному акціонерному товаристві "Турбоатом" за період з 01.01.2014 по 30.06.2015. Скасовано наказ Державної фінансової інспекції України № 279 від 24.11.2015 року про внесення змін до наказу Державної фінансової інспекції України від 22 жовтня 2015 року № 240.

Зокрема, судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України порушено порядок проведення позапланової виїзної ревізії визначений ч. 6, 7 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", у зв'язку з чим, наказ Державної фінансової інспекції України № 240 від 22.10.2015 року та № 279 від 24.11.2015 року про внесення змін до наказу Державної фінансової інспекції України від 22 жовтня 2015 року № 240 винесено останнім з порушенням норм чинного законодавства України.

Також з наведеного вище судового акту вбачається, що колегія суддів аналізуючи у сукупності положення ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" дійшла до висновку, що законодавець, як обов'язкову умову для проведення позапланової виїзної ревізії, визначив відповідне рішення суду, яким визнано обґрунтованими визначені контролюючим органом підстави для проведення відповідної позапланової перевірки відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті, при цьому, судом встановлено, що Державна фінансова інспекція України не зверталася до суду з ініціюванням питання щодо проведення позапланової виїзної ревізії позивача згідно доручення Прем'єр-міністра України від 29.09.2015 та Кабінету Міністрів України від 31.08.2015 та щодо продовження терміну проведення позапланової виїзної ревізії.

Разом з тим, з листа Державної фінансової інспекції України від 02.02.2016 № 05-14/157 вбачається, що протягом 2014-2015 року Державна фінансова інспекція України провела 2 позапланові ревізії фінансово-господарської діяльності ПАТ "Турбоатом".

При цьому, у матеріалах справи, наявний лист № 27-10 від 25.01.2016 Публічного акціонерного товариства "Турбоатом", в якому останнє просить Державну фінансову інспекцію України включити ПАТ "Турбоатом" в перелік підприємств, які підлягають плановим ревізіям Державної фінансової інспекції України в 2016 році відповідно до вимог Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Отже, відповідачем належними засобами доказування не доведено, що "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", тож висвітлена відповідачем інформація є висновком останнього, що не відповідає дійсності.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З урахуванням викладеного, суд встановив, що озвучена 18.03.2016 на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, керівником Державної фінансової інспекції України Гавриловою Лідією Володимирівною, виступаючи з робочим докладом перед Прем'єр-міністром України Яценюком А.П., в проміжок часу наради - 1 година 20 хвилин 25 секунд, інформація, а саме: "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", не відповідає дійсності, а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому, у пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію в такий самий спосіб, в який вона була розповсюджена, або наближений до нього спосіб, зазначивши, що дана інформація, а саме: "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства" - є недостовірною та не відповідає дійсності.

Отже, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/7977/16 законної сили розмістити на власному офіційному сайті http://www.dkrs.gov.ua повідомлення наступного змісту: " 18 березня 2016 року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України, поширена керівником Державної фінансової інспекції України Гавриловою Лідією Володимирівною інформація про Публічне акціонерне товариство "Турбоатом", а саме, "Публічне акціонерне товариство "Турбоатом" перешкоджає у проведенні комплексної перевірки підприємства", є недостовірною та не відповідає дійсності".

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену поширенням недостовірної інформації в розмірі 1, 00 грн., суд відзначає наступне.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5).

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, оскільки поширеною інформацією 18.03.2016 на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України керівником Державної фінансової інспекції України - Гавриловою Лідією Володимирівною, було завдано шкоди діловій репутації позивача та заявлена до відшкодування сума являється мінімальною, відповідно суд визнає також обґрунтованою вимогу позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, у розмірі 1 грн.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі №910/7977/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7977/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

М.А. Дідиченко