Постанова № 62370713, 31.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2016 року Справа № 904/5369/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Іванова О.Г., Дармін М.О.

При секретарі Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність №2044 від 25.10.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність №115/81 від 10.08.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 , довіреність №95/12 від 16.06.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016р. у справі № 904/5369/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг

про стягнення 57 547 грн. 68 коп.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року у справі № 904/5369/16 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 57457,68 грн. - збір за зберігання вантажу, 1378 грн. - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року скасувати , прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини публічного акціонерного товариства «північний гірничо-збагачувальний комбінат» у затримці спірних вагонів на підходах до станції Рядова, що стало наслідком задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, за відсутності належних на те підстав.

Скаржник посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що на станції Рядова було більше трьох вільних колій на час дачі спірного наказу.

Крім того, судом першої інстанції, на думку апелянта, не було враховано, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, лише з метою «штучної» затримки вагонів, оскільки діяльність диспетчера , який відповідає за виконання графіку руху поїздів, не може бути проконтрольована сторонами.

Всі ці обставини на думку позивача, є підставою для скасування рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2016 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 04 жовтня 2016 року.

04 жовтня 2016 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 31 жовтня 2016 року.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між державним підприємством "Придніпровська залізниця" (залізниця, позивач), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", та приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", (власник колії, відповідач) було укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21 вересня 2012року про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП «Придніпровська залізниця» (договір).

Відповідно до пункту 21 цей договір укладається терміном на 5 років з 29 жовтня 2012року по 28 жовтня 2017року включно.

На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Звертаючись до приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" із позовом про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу в сумі 57 457 грн. 68 коп., позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" посилався на те, що з моменту прибуття спірних вагонів на станцію затримки до видачі наказу про затримку вагонів на станції вже були затримані вагони, які своєчасно не забирались відповідачем на під'їзну колію, про що складено відповідні акти. Вагони, які затримані по наказах на станціях підходу з вини вантажовласника знаходяться у користуванні вантажовласника, а тому на користь позивача підлягає стягненню плата, яка обчислюється за загальний час: з часу передачі наказу на затримку вагонів до часу закінчення затримки на підході до станції призначення, з урахуванням часу від початку затримки до часу закінчення затримки вагонів на коліях станції призначення.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що залізницею на адресу одержувача ПрАТ "Північний ГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони, які було затримано на шляху прямування, через зайнятість колії на станції призначення Терни з вини ПрАТ "Північний ГЗК", у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їздну колію. Означена затримка вагонів з вини ПрАТ "Північний ГЗК є підставою для нарахування та стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на підставі актів про затримку вагонів ф. ГУ-23а, та актів загальної форми ГУ-23.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії. За час затримки на коліях залізниць вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно вимогам Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовідправника зобов'язаний підписати відомість із запереченням. Також згідно Правил користування вагонами і контейнерами встановлює, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах до станції призначення вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складаються станцією затримки. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформую вантажовідправника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання.

Відповідно до вимог Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як вбачається з матеріалів справи, залізницею на адресу одержувача - приватного акціонерного товариства "Північний ГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони, які прибули на станцію затримки Тік о 13 год.19хв. 05 січня 2016 року, і наказ на їх затримку № 36 виданий 05 січня 2016 року об 13 год.19 хв.

Наказ №36 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення було надано через наявність на коліях станції Рядова неприйнятих приватним акціонерним товариством "Північний ГЗК" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станцію затримки у порядку передбаченому Правилами користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів ф. ГУ-23а, акт загальної форми ГУ-23 та станцією призначення рядова вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Накази на початок і кінець затримок надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства.

Згідно умов Договору порожні вагони здаються на під'їзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу приватного акціонерного товариства "Північний ГЗК" зареєстровані у книзі повідомлень ф. ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, приватне акціонерне товариство "Північний ГЗК" повинно було їх забрати на свою під'їздну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.

Відповідальність приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в затримці вагонів настала з моменту виникнення на станції призначення Терни наявності затриманих вагонів з його вини, яка доводиться саме актами загальної форми ГУ-23 та які ним підписані без заперечення.

За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №113 від 25.02.1999р., у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

З Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності (в тому числі і у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Тому саме акти загальної форми ГУ-23 є підставою для матеріальної відповідальності відповідача, і саме вони засвідчують вину відповідача в зайнятості колії станції призначення Рядова.

В зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно вивільняв колії станції від вантажу який прибув на його адресу - спричинив ситуацію з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним і довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу приватному акціонерному товариству "Північний ГЗК". При цьому, через затримку вагонів, на станції призначення і на підході до неї, з вини комбінату була знижена пропускна спроможність для перевезення і інших поїздів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що на станції Рядова було більше трьох вільних колій на час дачі спірного наказу та про те, що не було враховано, що вагони затримуються на шляху слідування без фактичного аналізу наявності вільних та зайнятих колій на станції призначення, лише з метою «штучної» затримки вагонів, оскільки діяльність диспетчера , який відповідає за виконання графіку руху поїздів, не може бути проконтрольована сторонами.

Так, судом встановлено, що ані договір, ані інші нормативні акти не зазначають зобовязання залізниці займати всі колії станції призначення, оскільки залізниця обслуговує не тільки відповідача, а й його контрагентів, для чого необхідні вільні колії.

В розясненні від 12.06.2014 року № 07.01-11/96/775/14 Вищий господарський суд України зазначив, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

При цьому, зайнятість приймально-відправних колій по станції Рядова, згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції, з урахуванням підводу під навантаження вагонів, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з Північного ГЗК, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій на станції.

Відповідно до п. 16.4 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року ; 411, черговий по станції зобовязаний забезпечити наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що вина відповідача перш за все підтверджується актами загальної форми ГУ-23, які в повній мірі відповідають вимогам закону, підтверджені відповідачем та відображають повну інформацію, що саме відбулося на станції призначення за даний період часу.

Умовами укладеного сторонами Договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів, згідно Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідності до вимог чинного законодавства через затримку вагонів з вини приватного акціонерного товариства "Північний ГЗК по наказу №36 була нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і обєктивно встановив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016р. у справі № 904/5369/16 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 листопада 2016 року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

СуддяО.Г. Іванов

СуддяМ.О.Дармін