Ухвала суду № 62370698, 25.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 р. № 876/7152/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Слюсарчука О.В.

представника третьої особи - Дяків Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області (№ 30), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

21.09.2015 позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до Личаківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби у Львівській області (№ 30), третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з урахуванням уточнень до позовної заяви, у якому просить:

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити підвищення посадового окладу за умови служби у кримінально - виконавчих установах закритого типу за 36 місяців в сумі 1170,00 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити грошове забезпечення за роботу у понаднормовий час за період з 01.01.2012 по 30.11.2014 в сумі 10755,49 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити грошове забезпечення за роботу у нічний час за період з 01.01.2012 по 30.10.2014 в сумі 2978,00 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2012 по 30.11.2014 в сумі 16414,01 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити грошове забезпечення за роботу у понаднормовий час за весь період служби до 01.01.2012 в сумі 39243,52 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити грошове забезпечення за роботу у нічний час за весь період служби до 01.01.2012 в сумі 10913,28 грн;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за весь період служби до 01.01.2012;

- зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити недоплачену суму матеріальної допомоги починаючи за весь період служби;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити одноразову допомогу при звільненні в сумі 10012,99 грн;

- зобов'язати відповідача після проведення всіх донарахувань та виплат надати відповідні документи для перерахунку пенсії;

- стягнути з відповідача в користь позивача 20000,00 грн моральної шкоди.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2016 залишено без розгляду позовну заяву.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_2, який оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки його вимоги стосуються доплат та надбавок до грошового забезпечення, а тому позовна давність не застосовується.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали.

Представник відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, третьої особи, які прибули в судове засідання, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивач, звернувшись із розглядуваним позовом, пропустив визначений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду, так як про порушення своїх прав останній дізнався ще у 2014 році, а позов подав лише 21.09.2015. Крім того, обставини, на які посилається позивач, не вказують на поважність причин пропуску строку.

Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно частин 2, 3 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2, капітан внутрішньої служби, проходив службу на посаді фельдшера медичної частини Личаківської ВК управління Державної пенітенціарної служби України у Львівській області (№ 30), звільнений в запас з постановкою на військовий облік з 30.11.2014 у відповідності до п. 64 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 8 ст. 14 вищезазначеного Закону трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи регулюється Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року N 222.

Відповідно до п. 1.4 зазначеної Інструкції грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами) та структуру грошового забезпечення.

Частиною першою статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Частиною 2 статті 233 КЗпП встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З наведеного вище, суд першої інстанції не врахував положень трудового законодавства про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення, передбаченого законодавством про працю, без обмеження будь-яким строком.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 06.11.2013 (справа № 21-389а13), 13.10.2015 (справа № 21-2686а15) та від 27.10.2015 (справа № 21-2683а15).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду зроблені без належного з'ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 466/7927/15-а - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 31.10.2016.