Ухвала суду № 62370593, 01.11.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" листопада 2016 р.Справа № 925/656/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від ДВС: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" до публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 161 546,96 грн. ( в межах поданої скарги на постанову ДВС від 26.09.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням у справі від 29.06.2016 року позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 125 592,09 грн. залишку основного боргу за товар, 26 011,24 грн. пені, 7 316,54 грн. інфляційних втрат, 1 838,58 грн. 3 % річних на підставі договору № 1230-411 від 17.11.2015 року та 2 423,20 грн. на відшкодування судових витрат.

На виконання судового рішення видано наказ від 11.07.2016 року.

10.10.2016 року відповідач звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця від 26.09.2016 року про стягнення виконавчого збору (а.с. 51), в якій просить скасувати вказану постанову про стягнення з ПАТ "Азот" виконавчого збору у сумі 16 318,16 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою скаргу та просить суд її задовольнити. Представник відділу ДВС просить у задоволенні скарги відмовити, а позивач клопотанням (а.с. 136) просить розгляд скарги в межах поданої скарги проводити без участі позивача.

Заслухавши доводи та пояснення представників учасників судового процесу, суд вважає, що подана скарга до задоволення не підлягає, виходячи з такого:

Скаржник-відповідач вказує, що 19.09.2016 року Придніпровським відділом ДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52275359 (а.с. 55), якою прийнято до виконання наказ суду у даній справі від 11.07.2016 на загальну суму стягнення 163 181,65 грн. Відповідачу-боржнику надано 5тиденний термін для самостійного виконання судового рішення і попереджено, що при невиконанні рішення у встановлений строк для його самостійного виконання, воно буде виконано примусово зі стягненням з ПАТ "Азот" виконавчого збору та витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Представниками учасників процесу не заперечується, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 ПАТ "Азот" отримало лише 22.09.2016, про що свідчить роздруківка сайту "Укрпошти" з перевірки вручення поштових відправлень (а.с. 58).

Скаржник надав докази про те, що повну суму стягнення за виконавчим документом у розмірі 163 181,65 грн. від сплатив на рахунок Придніпровського відділу ДВС 27.09.2016 року платіжним дорученням № 1575 (а.с. 60).

Отримання цих коштів у погашення боргу представник відділу ДВС підтвердив.

Відповідач-скаржник просить суд врахувати, що встановлений державним виконавцем 5денний термін для добровільного виконання судового рішення нічим не було обґрунтовано, якщо чинним законодавством можна встановити строк тривалістю у 7 днів. Також з урахуванням отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 року лише 22.09.2016, ПАТ "Азот" вважає, що 5денний термін у такому разі взагалі є нереальним для вчинення дій з погашення боргу. Крім того представник відповідача звертає увагу суду, що відділом ДВС не вчинено жодної примусової дії для виконання судового рішення, яке фактично боржник сам і виконав.

Заслухавши доводи і заперечення учасників з цього приводу судом було встановлено наступне:

Відповідач ПАТ "Азот" знав про свій обов'язок сплати кошти на користь позивача у справі відразу після прийняття судового рішення від 29.06.2016 року, яке він не оскаржив. Чинним законодавством не заборонено виконувати судове рішення відразу, не очікуючи відкриття виконавчого провадження.

Позивач зі свого боку також надав відповідачу час для добровільного виконання судового рішення за наказом від 11.07.2016, оскільки заяву про примусове виконання подав лише 19.09.2016 року, як вказано у постанові про відкриття виконавчого провадження (а.с. 55).

Як вказано вище, постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 (а.с. 55) для відповідача встановлено 5денний строк для добровільного виконання судового рішення з моменту винесення постанови.

Представник відповідача підтвердив суду, що з боку ПАТ "Азот" ця постанова в частині терміну для добровільного виконання не оскаржувалася, зміни до постанови з боку відділу ДВС також не вносилися.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла у вересні 2016 року передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 2,5 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 31 вказаного Закону копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

ЗУ "Про виконавче провадження" не зобов'язує державного виконавця мотивувати та обґрунтовувати свій вибір кількості днів, які будуть встановлені боржнику для добровільного виконання.

Суд вважає, що встановлення постановою від 19.09.2016 року 5денного терміну для добровільного виконання судового рішення не суперечить ст. 25 вказаного Закону.

За змістом ст. 251-254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За змістом процитованих норм ЦК мова в них іде саме про календарні дні і лише якщо останній день припаде на вихідний, то вчинення дії може бути проведено у перший робочий день.

При цьому ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" не містить чіткої вказівки у яких днях (календарних чи робочих) встановлюється строк для добровільного виконання судового рішення. Тому, якщо і постановою державного виконавця від 19.09.2016 не вказано інше, слід вважати, що 5тиденний термін обраховується у календарних днях.

Отже, 5денний термін для добровільного виконання судового рішення для ПАТ "Азот" слід обраховувати з 20.09.2016 року по 25.09.2016 року включно. При цьому 24 і 25 вересня припали на суботу та неділю. Отже, останнім днем строку для добровільного виконання є наступний робочий день - 26.09.2016. Відповідач же сплатив кошти лише 27.09.2016 (а.с. 60). Також наданою відповідачу довідкою № 521/5/60-1 від 01.11.2016 року ПАТ "Сбербанк" прямо не вказав, що для клієнта цього банку в суботу неможливе вчинення грошових операції з переказу коштів.

Представник відповідача підтвердив суду, що ПАТ "Азот" не скористався своїм правом клопотати перед органом ДВС про відкладення виконавчих дій на строк до 10 днів, якщо він вважає, що не встигає виконати судове рішення добровільно. Відповідач пояснив це тим, що думав, що встигне провести платіж.

У відповідності до ч. 1 ст. 35 ЗУ "Про виконавче провадження" -- за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Отже, з урахуванням викладеного, суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що встановлений для добровільного виконання 5тиденний строк був нереальним і у відповідача не було об'єктивної можливості (чи були об"єктивні перешкоди) провести платіж на погашення боргу як добровільне виконання.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на ПАТ "Азот" діє певна система попереднього погодження здійснення всіх платежів і оскільки вона займає тривалий час, то відповідач не міг вкластися у встановлені Придніпровським РВ ДВС терміни для добровільного виконання.

Суд вважає, що будь-які встановлені на підприємстві внутрішні правила погодження і проведення грошових платежів не мають нікого значення для контрагентів ПАТ "Азот" і будь-яких третіх осіб при необхідності виконання зобов'язань з боку ПАТ "Азот", які встановлені по договору або за законом.

Відповідач також вважає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору могла б бути прийнята лише у випадку, якщо державний виконавець вчинив реальні дії на примусове виконання рішення, однак ПАТ "Азот" самостійно сплатив борг на рахунок відділу ДВС.

Дані доводи суперечать абз. 2 ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Дана норма діє з лютого 2015 року, тобто була чинною і на час здійснення виконавчого провадження стосовно відповідача.

Спору з приводу суми виконавчого збору (10% від суми стягнення) між сторонами немає.

На підтвердження своєї позиції скаржник також посилається на п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", яким роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово. Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 24 Закону N 606-XIV, і був нереальним.

Дана постанова не враховує змін до ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" 2015 року, а за обставинами справи заявник переконливо не довів про те, що 5тиденний термін для добровільного виконання ним судового рішення був нереальним та існували об'єктивні перешкоди у сплаті коштів, а не саме по собі тривале виконання внутрішніх правил відповідача для здійснення платежу.

Представник скаржника визнала, що на час порушення виконавчого провадження по виконанню судового рішення у справі рахунки ПАТ "Азот" не були арештовані та не потребували попереднього зняття обмежень на перерахування коштів.

Крім того, ПАТ "Азот" знав про свій обов'язок оплати товару на користь позивача з моменту прийняття судового рішення у справі і завчасно міг і повинен був знайти кошти на виконання свого зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає порушень прав відповідача вчиненими державним виконавцем діями та вважає, що підстав для задоволення скарги ПАТ "Азот" немає.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Азот" у задоволенні скарги на постанову державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 26.09.2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому порядку.

Суддя Н.М. Спаських