Рішення № 62370298, 24.10.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 921/516/16-г/8Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 1 052 306, 43 грн

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_1 - головного юрисконсульта Відділу виконавчих проваджень Управління судової роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-10 від 14.01.2015 р.

Відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт, довіреність №12 від 03.10.2016 р.

В судових засіданнях представникам сторін розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", м. Кременець, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 052 306,43 грн, з яких: 690 292 грн 39 коп. основний борг, 268 356 грн 73 коп. пеня, 19 208 грн 78 коп. 3% річних та 74 448 грн 53 коп. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу №15-840-Б від 25.06.2015 р. в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений у період з вересня по грудень місяць 2015 р. включно природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження викладеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору на купівлю-продаж природного газу №15-840-Б від 25.06.2015 р. та Додаткових угод №1 від 28.10.2015 р., №2 від 02.11.2015 р., №3 від 03.11.2015 р. та №4 від 25.11.2015 р. до нього, Актів приймання-передачі природного газу за період з вересня місяця по грудень місяць 2015 р. включно, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 25.08.2016 р. на 14:00 год. 19.09.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:45 год. 03.10.2016 р., з викладених у відповідній ухвалі суду підстав. В судовому засіданні 03.10.2016 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:20 год. 24.10.2016 р., з викладених у відповідному формулярі (протоколі) судового засідання підстав, про що повноважних представників сторін було повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В судове засідання 24.10.2016 р. повноважний представник відповідача прибув, підтримав викладене ДП "Кременецьке УПРГ" у відзиві на позов за №337 від 30.09.2016 р. (вх. №17160 від 03.10.2016 р.). Додатково зазначив, що підприємство не має заперечень стосовно зазначених позивачем у позовній заяві обємів природного газу, отриманого від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. в рамках виконання договору купівлі-продажу природного газу №15-840-Б від 25.06.2015 р. та наявності станом на 20.10.2016 р. заборгованості в загальній сумі 690 292 грн 39 коп. Окрім того, зауважив, що відповідачем не заперечується право позивача на нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних, пені та інфляційних втрат за визначені останнім періоди. Поряд із цим, вважає, що при проведенні розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, зокрема, за зобовязаннями листопада 2015 р., відповідачем допущено помилку, оскільки, згідно заяви НАК "Нафтогаз України" №26-448/1.2-16 від 26.01.2016 р. про зарахування зустрічних вимог шляхом зарахування зустрічних зобовязань, зобовязання за договором №15-840-Б на суму 6 034,23 грн є припиненим з 18.01.2016 р., а не як відображено у розрахунку позивача 26.01.2016 р.

Також, просить суд, у відповідності ст. 83 ГПК України, зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені. В обґрунтування даного клопотання зазначає, що за умовами укладеного 25.06.2015 р. договору за №15-840-Б природний газ був використаний Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Останні, в свою чергу, мають низьку дисципліну розрахунків. ДП "Кременецьке УПРГ" засноване виключно на державній власності відповідно до наказу Міненерговугілля №702 від 07.10.2014 р. та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Майновою основою діяльності новоствореного підприємства стало державне майно, безоплатно передане на його баланс, а також майно, яке ДП "Кременецьке УПРГ" придбало по договору купівлі-продажу з відтермінуванням оплати у філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз". Фактично підприємство, ще не маючи реальних прибутків, взяло на себе додаткові фінансові зобовязання саме з метою забезпечення повноцінної діяльності. Окрім цього, звертає увагу суду на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1156 Про внесення змін до пункту 1 "Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями" збільшено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету за відповідний період з 15% до 75%. Зазначає, що на сьогоднішній день в повній мірі зобовязання ДП "Кременецьке УПРГ" в частині відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) не виконані. Стверджує, що зазначені вище чинники вкрай негативно впливають на фінансові можливості відповідача, а у випадку визнання обовязку в повній мірі погасити нараховані Позивачем штрафні санкції, можуть мати катастрофічні наслідки для державного підприємства.

Просить врахувати і той факт, що у відповідності до постанови КМУ від 1 жовтня 2015 р. №758 на ДП "Кременецьке УПРГ" покладено спеціальні обов'язки, як на суб'єкта ринку природного газу, в частині забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період). Фінансово-економічна скрута підприємства не дасть можливості надалі в нормальному режимі проводити свою основну діяльність з постачання природного газу населенню, установам і організаціям, надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами споживачам всіх категорій, експлуатація систем газопостачання, газопроводів та споруд на них.

Повноважний представник позивача в судове засідання 24.10.2016 р. прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені просить відмовити. Вважає, що наведені останнім обставини не є виключним випадком, який міг би бути підставою для застосування положень ст. 83 ГПК України. Поряд із цим, погодився із твердженнями представника відповідача про допущення позивачем помилки у наданому суду розрахунку заявлених до стягнення сум пені та 3% річних за зобовязаннями листопада 2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

25.06.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", надалі Продавець/позивач, з однієї сторони, та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", надалі Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №15-840-Б (надалі Договір), за умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ (далі газ), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ, на умовах Договору (п.1.1 р.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 р.1 Договору, газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно п. 2.1 р. 2 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 600,600 тис. куб. м (шістсот тисяч шістсот куб. м), у тому числі по місяцях кварталів: липень - 0,200 тис. куб. м, серпень 0,200 тис. куб. м, вересень - 0,200 тис. куб. м, жовтень - 100,000 тис. куб. м, листопад 180,000 тис. куб. м, грудень 320,000 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу (пп. 2.1.1 п. 2.1 р. 2 Договору).

Пунктами 3.3-3.4 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Розділом 11 Договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 липня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Згідно п. 10.2 р. 10 Договору, усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Так, з метою узгодження вартості переданого газу, порядку проведення розрахунків, банківських реквізитів Продавця та відповідальності Покупця за неналежне виконання зобовязань, до даного Договору було укладено відповідні Додаткові угоди №1 від 28.10.2015 р., №2 від 02.11.2015 р., №3 від 03.11.2015 р. та №4 від 25.11.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з вересня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 р. включно передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 440,973 тис. м куб. на загальну суму 3 435 856 грн 52 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, спожитий у вересні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2015 р. на суму 871,20 грн;

- газ, спожитий у жовтні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2015 р. на суму 569 883,60 грн;

- газ, спожитий у листопаді місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2015 р. на суму 1 289 099,65 грн;

- газ, спожитий у грудні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2015 р. на суму 1 576 002,07 грн.

Відповідач в заяві за №403 від 20.10.2016 р., підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 24.10.2016 р., не заперечив факт отримання ДП "Кременецьке УПРГ" протягом вересня - грудня місяця 2015 р. природного газу в наведених вище обсягах.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

П. 6.2 р. 6 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується, як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти із поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п. 6.5 р. 6 Договору).

Додатковою угодою №2 від 02.11.2015 р. до Договору сторони змінили, зокрема, редакцію п. 6.2 р. 6 Договору та передбачили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка Покупця на поточний рахунок Продавця та зараховується як оплата за газ.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого за період з вересня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 р. (включно) природного газу виконав неналежним чином, за отриманий природний газ розрахувався частково - на суму 2 745 564,13 грн (з врахуванням проведених між сторонами у справі зарахувань зустрічних однорідних вимог), внаслідок чого його заборгованість перед позивачем станом на день розгляду спору в суді становить 690 292 грн 39 коп., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Як вже зазначалось вище, відповідач у заяві за №403 від 20.10.2016 р. (вх. №18312 від 24.10.2016 р.), підтриманій його повноважним представником в судовому засіданні 24.10.2016 р., факт наявності перед позивачем заборгованості за поставлений на підставі Договору №15-840-Б від 25.06.2015 р. у період з вересня по грудень місяць 2015 р. (включно) в сумі 690 292 грн 39 коп. природний газ визнав в повному обсязі. Доказів добровільної та повної сплати боргу станом на день проведення даного судового засідання не надав.

Ч. 1, 5 ст. 78 ГПК України, зокрема, визначено, що визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 690 292 грн 39 коп. боргу за поставлений в період з вересня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 р. (включно) згідно Договору №15-840-Б від 25.06.2015 р. природний газ підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані відповідачем.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивач свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №15-840-Б від 25.06.2015 р. виконав в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом вересня-грудня місяця 2015 р. (включно) природного газу виконав неналежним чином.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами договору термінів здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 19 208,78 грн та інфляційні нарахування в загальній сумі 74 448,53 грн.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 20.11.2015 р. по 18.07.2016 р., зокрема, за природний газ переданий у жовтні місяці 2015 р., згідно акту приймання - передачі від 31.10.2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 08.12.2015 р.; за газ переданий у листопаді 2015 р., згідно акту від 30.11.2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 29.02.2016 р. та за газ переданий у грудні 2015 р., згідно акту від 31.12.2015 р. за період з 20.01.2016 р. по 18.07.2016 р.

Враховуючи наведене, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних. Окрім того, при проведенні перерахунку заявленої до стягнення суми 3% річних за зобовязаннями листопада 2015 р. судом взято до уваги, що згідно наявної в матеріалах справи заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" перед НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу №15-840-Б від 25.06.2015 р. на суму 6 034,23 грн є припиненими з 18.01.2016 р.

Згідно проведеного судом перерахунку, за визначені позивачем періоди правомірним є нарахування 3 % річних в сумі 19 253,09 грн. Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума 3% річних визначена позивачем, а саме 19 208,78 грн (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на загальну суму 74 448,53 грн вбачається, що останні нараховані за неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості природного газу переданого у жовтні, листопаді та грудні місяці 2015 р. Зокрема, за зобовязаннями жовтня 2015 р. інфляцію нараховано за грудень місяць 2015 р. в сумі 2 581,97 грн, за зобовязаннями листопада 2015 р. інфляцію нараховано за період січень-березень 2016 р. в загальній сумі 5 343,87 грн та за зобовязаннями грудня місяця 2015 р. інфляцію нараховано за період лютий-травень 2016 р. в загальній сумі 66 522,68 грн.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, а також, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.) та здійснених відповідачем оплат, проведено перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань.

Згідно проведеного судом перерахунку, за визначений позивачем період правомірним є нарахування інфляції в загальній сумі 41 240,69 грн (3 095,62 грн за неналежне виконання зобовязань по поставці листопада місяця 2015 р. + 38 145,07 грн за неналежне виконання зобовязань по поставці грудня 2015 р.). Інфляційні нарахування в загальній сумі 33 207,84 грн (2 581,97 грн за зобов'язаннями жовтня місяця 2015 р., 2 248,25 грн за зобовязаннями листопада місяця 2015 р. та 28 377,62 грн за зобовязаннями грудня місяця 2015 р.) заявлені до стягнення безпідставно (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

На підставі наведених норм, позивачем за період з 20.11.2015 р. по 18.07.2016 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 268 356,73 грн, з яких: 8 448,26 грн за зобовязаннями жовтня 2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 08.12.2015 р.; 56 159,49 грн за зобовязаннями листопада 2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 29.02.2016 р. та 203 748,99 грн за зобовязаннями грудня 2015 р. за період з 20.01.2016 р. по 18.07.2016 р.

П. 7.2 р. 7 Договору, в редакції на момент укладення договору, чинній до 03.11.2015 р., сторони визначили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 Договору).

У свою чергу, за умовами Розділу ХІ Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 1 липня 2015 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Поряд із цим, Додатковою угодою №3 від 03.11.2015 р. до Договору на купівлю-продаж природного газу №15-840-Б від 25.06.2015 р., сторони виклали п. 7.2 ст. 7 "Відповідальність Сторін" в іншій редакції. Зокрема, "у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

П. 3 даної Додаткової угоди визначено, що остання набуває чинності з дати її підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін та поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з 01.10.2015 р.

Ст. 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ч. 1 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

З огляду на наведене вище, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, а також встановленого в судовому засіданні факту допущення позивачем у розрахунку заявленої до стягнення суми пені за зобовязаннями листопада 2015 р. помилки щодо припинення зобовязань на суму 6 034,23 грн 18.01.2016 р., а не 26.01.2016 р. (як вказано позивачем), проведено перерахунок заявленої до стягнення суми, згідно якого правомірним є нарахування пені в загальній сумі 268 298 грн 71 коп. Пеня в сумі 58,02 грн (268 356,73 268 298,71) нарахована та заявлена позивачем до стягнення безпідставно (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПРК України (Постанова Верховного Суду України №908/43/13-г від 03.12.2013 р.).

Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції також визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Разом із тим, в чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- відповідно до умов Договору №15-840-Б від 25.06.2015 р. ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" отримувало природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- в матеріалах справи знаходиться копія Звіту про фінансові результати ДП "Кременецьке УПРГ " за 2015 р., в якому зазначено збиток за звітний період 442 тис. грн;

Водночас, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, беручи до ваги те, що штраф (пеня) - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 134 149 грн 35 коп. пені (50% від 268 298,71 грн) за неналежне виконання умов Договору.

(Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, №914/1013/15 від 08.10.2015 р., №906/575/15 від 21.10.2015 р., №917/2605/15 від 26.07.2016 р. та №914/4134/15 від 20.07.2016 р.).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України суми пені), в сумі 15 285 грн 61 коп. покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 39460902, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:

- 690 292 грн 39 коп основного боргу;

- 134 149 грн 35 коп. пені;

- 19 208 грн 79 коп. - 3% річних;

- 41 240 грн 69 коп.- інфляційних нарахувань;

- 15 285 грн 61 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

5. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення) через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

СуддяІ.М. Гирила