Рішення № 62370235, 25.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/2941/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Чугуївтепло", м. Чугуїв до ТОВ "Титан", м. Мерефа про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за дов. №29 від 13.01.16 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 8 527,19грн., з яких: основний борг за договором № 478 про постачання теплової енергії від 01.07.2011 р. - 6 971,94 грн.; пеня - 1184,72грн.; 3% річних - 98,12 грн.; інфляційні втрати - 272,41 грн.

Ухвалою суду від 01.09.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.09.2016 р. о 10:30.

19.09.2016 р. за вх. № 30807 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№30808).

Ухвалою суду від 20.09.2016р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2016р. на 10:30 год.

20.09.2016р. через канцелярію суду представником позивача надано додаткові документи (вх. № 30905), які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.10.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.10.2016р.

12.10.2016р. року до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№33696) разом з доказами її направлення на адресу відповдіача, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 6 971,94 грн., пеню нараховану за період з 16.02.2016р по 25.08.2016р. у розмірі 1 191,90 грн., 3 % річних нарахованих за період з 16.02.2016 по 25.08.2016р. в розмірі 97,85 грн та інфляційні втрати в розмірі 272,41 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2016р. заяву про збільшення розміру позовних вимог було прийнято судом до розгляду, розгляд справи відкладено на 25.10.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд в провадження у справі припинити частині стягнення основного боргу в сумі 4647,98 грн. та пені в сумі 798,80 грн., в іншій частині позовні вимоги задовольнити. Заява про часткове припинення провадження у справі було подано позивачем 25.10.2016р. через канцелярію господарського суду Харківської області.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство "Чугуївтепло" створено відповідно до рішення Чугуївської ОСОБА_3 Харківської області № 1414-У від 27.05.08р. та згідно п.1.2. свого статуту належить до спільної власності територіальної громади м. Чугуєва та є підприємством комунальної форми власності.

Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією, гарячою водою та іншою продукцією, одержання прибутку для розвитку підприємства.

01.07.2011 року між Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (споживач) було укладено договір №478 про постачання теплової енергії.

Згідно розділу 1 договору, за цим договором постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно додатку 1а, 1б, 1в до цього договору у вигляді гарячої води або водяної пари на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання; технологічні потреби.

Відповідно п.п. 5.1., 5.3. договору облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору: по приладах обліку - з моменту оформлення акту про ведення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії. Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звітні документи про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1а до договору.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.6.3. договору споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показанням приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць п.6.4. договору.

Відповідачем були складені акт включення споживача №171 та акт виключення споживача № 188.

Позивачем були надано до суду копію акту звірки розрахунків від 23.06.2016 р. (а.с.19), та копії актів здачі прийому послуг за січень, лютий, березень 2016 р.

Згідно позову позивач вказує, що за період з 01.01.2016р. по 01.03.2016р. (включно) станом на 25.08.2016р.заборгованість віповідача перед позивачем складає 6971,94 грн.

Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушено права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно Закону України Про теплопостачання теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої обов'язки за договором №478 про постачання теплової енергії від 01.07.2011р. та поставив теплову енергію відповідачу у повному обсязі, а відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої енергії, у зв'язку з чим станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду (31.08.2016 року) у відповідача існувала заборгованість перед позивачем за вищевказаним договором у розмірі 6971,94 грн.

Суд, дослідивши матеріалів справи, встановив, що відповідачем під час розгляду справи було частково сплачено суму основного боргу в загальному розмірі 4647,98 грн. (10.10.2016 року на суму 2323,99 грн., 17.10.2016р. на суму 2323,99 грн), а також частково сплачено пеню в розмірі 789,80 грн. (10.10.2016р. на суму 394,99 грн., 17.10.2016р. на суму 394,90 грн.) про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи виписки по рахункам.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд, дослідивши надані документи, враховуючи, що позовна заява КП "Чугуївтепло" була зареєстрована господарським судом Харківської області 31.08.2016 року та справа № 922/2941/16 була порушена судом 01.09.2016 року, тобто предмет спору існував на момент виникнення останнього та частково припинив існування в процесі розгляду справи, вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 647,98 грн. припинити, на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України, у зв'язку із добровільною сплатою заборгованості після порушення провадження у справі.

Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 97,85 грн. за період 16.02.2016р. по 25.08.2016р, інфляційні втрати в розмірі 272,41 грн. за період січень-серпень 2016р., а також пеню в розмірі 1191,90 грн. за період з 16.02.2016 року по 25.08.2016 року.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, нарахування позивачем до стягнення з відповідача інфляційних та річні на підставі ст. 625 ЦК України є правом позивача.

Враховуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 97,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 272,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 7.2.2, сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту енергію - нараховується пеня на користь Енергопостачальної організації в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачуєтсья пеня, від суми простроченого платежу за кожний день простроченя.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем вказаний розрахунок здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та відповідачу правомірно нарахована пеня у розмірі 1191,90 грн. за період з 16.02.2016року по 25.08.2016 року.

Приймаючи до уваги добровільну оплату відповідачем 10.10.2016р., 17.10.2016р. заборгованості по пені у розмірі 789,80 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 789,80 грн. припинити, на підставі п.1-1 ч.1. ст. 80 ГПК України.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та те, що з вини відповідача спір було доведено до суду, суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (62472, Харківська область, Харківський р-н, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, буд.233, кім. 8-8, ідентифікаційний код 30588785, МФО 300023, р/р 26008000071931 ПАТ "Укрсоцбанк") на користь Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 35944142, р/р 260323043842 філія ХОУ АТ "Ощадбанк" в м. Харкові, МФО 351823) суму основного боргу у розмірі 2323,96 грн.; пеню у розмірі 402,1 грн.; 3% річних у розмірі 97,85 грн.; інфляційні втрати у розмірі 272,41 грн. та суму сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 4647,98 грн. основного богу та пені у розмірі 789,80 грн. припинити.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_1