Постанова № 62369940, 31.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2016 року № 826/3283/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного закладу «Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до державного закладу «Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» про зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що ненарахування компенсації прибуткового податку при виплаті вихідної допомоги позивачу є протиправними та потягло за собою недоплату вихідної допомоги у сумі 852,94 грн.

У позовній заяві позивач просить суд: зобов'язати державний закладу «Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (03056, м. Київ, вул. Верхньоключова, 4, код ЄДРПОУ 34979237) сплатити позивачу заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 852 грн. 94 коп.

В судове засідання позивач не прибув, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши при цьому, що сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 852,94 грн. позивачу не компенсована відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України та частини десятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» планово-фінансовим відділом не було здійснено, тому що на дату нарахування суми зазначеної допомоги позивача вже було звільнено зі служби в Держспецзв'язку. Тобто причиною отримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у сумі 9077,83 грн., замість очікуваних 9930,77 грн., є передбачене законодавством України утримання з нарахованої позивачу суми допомоги встановлених законодавством України податків та страхового внеску.

В обґрунтування вказаних заперечень представник відповідача зазначив також, що розмір вихідної допомоги при звільненні склав 9930,77 грн., але за відсутності кошторисних призначень все ж таки була віднайдена можливість позивачу виплатити 5263,31 грн. (платіжна відомість №01.362 від 28.12.2015 року), решта коштів вихідної допомоги нарахована та виплачена позивачу у розмірі 3814,52 грн. (платіжна відомість № 01.027/3 від 27.01.2016 року), з одночасним нарахуванням, утриманням та сплатою страхових внесків (утриманий податок з доходів фізичних осіб 18% - 852,94 грн.), таким чином на картковий рахунок позивача була зарахована сума еквівалентна 5263,31 грн. та 3814,52 грн.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік від 28.12.2014 року №80-VІІІ кошторисні призначення Інституту за КПКВК 6641050 «Підготовка кадрів для сфери зв'язку вищими навчальними закладами III та IV рівнів акредитації» видатки на оплату праці передбачені у розмірі 318,073,98 грн. (без утримання податків та зборів), у тому числі і на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, що підтверджується копією виписки по рахунках 23/12/2015.

Протягом 2015 року на виплату вихідної допомоги при звільненні витрати Інституту склали 236619,02 грн. (з утриманням податків та зборів).

Оцінюючи подані сторонами докази за правилами ст. 86 КАС України, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно із наказом начальника Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" від 28.12.2015 №58-ос ОСОБА_1 (позивача) звільнено зі служби в Державному закладі "Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут"" згідно із пп. 4 п. 92 Положення про проходження служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1828 (у зв'язку із скороченням штатів), та виключено зі списків особового складу.

При звільненні зі служби позивачу нараховано вихідну допомогу (одноразову грошову допомогу) у розмірі 9930,77 грн., з яких до виплати підлягає 9077,83 грн., що підтверджується копією розрахунку вихідної допомоги.

При цьому вбачається, що вказана вихідна допомога нарахована позивачу виходячи з наявних у нього 24 повних календарних років вислуги.

Вихідна допомога (одноразова грошова допомога) була виплачена позивачу двома частинами - 28.12.2015 у сумі 5263,31 грн. та 27.01.2016 у сумі 3814,52 грн. Загальна сума отриманої позивачем вихідної допомоги становить 9077,83 грн., що підтверджується розрахунком вихідної допомоги та банківською випискою АТ "Укрексімбанк", копії яких наявна в матеріалах справи.

Водночас, як повідомив позивач та встановлено в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 недоотримано грошову вихідну допомогу в розмірі 852,94 грн. у зв'язку з нарахуванням компенсації прибуткового податку, що і зумовило її звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.

За змістом пунктів 4, 5 Порядку виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Наведене у сукупності свідчить про наявність у відповідача обов'язку з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України №822/3920/13-а від 06.11.2014 р. та №822/3919/13-а від 17.12.2014 року.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги вона вже втратила статус особи начальницького складу Держспецзв'язку на дату здійснення виплат, є безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата позивачу одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, згідно п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності невиплати оскаржуваної суми вихідної одноразової допомоги.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з державного закладу «Інститут спеціального зв'язку та захисту інформації національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 852,94 коп.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов