Рішення № 62369923, 25.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2016 р.Справа № 922/3181/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент", м. Київ до 1. Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва", с. Комуніст , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет", с. Тернова про стягнення 209 346,67грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 29.09.2016р.;

першого відповідача - ОСОБА_2, керівник;

другого відповідача - ОСОБА_3, дов. б/н від 04.03.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач після зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідача суму основного боргу в розмірі 180 702,00грн., збитки від інфляції в розмірі 11 463,61грн., 3% річних в розмірі 2 351,00грн., пеню в розмірі 14 830,06грн. за неналежне виконання першим та другим відповідачем зобов'язань за договором на надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р., а також солідарно покласти на першого та другого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

В судовому засіданні 18.10.2016р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 25.10.2016р. Після перерви судове засідання продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повністю, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник першого відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, посилаючись на те, що С/Д б/н від 26.01.2012р. ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та ТОВ "Агрофірма "Рассвет" не є юридичною особою, у зв'язку з чим не має права на укладення договору, стягнення заборгованості по якому є предметом позову у даній справі; спірний договір не є договором простого товариства, оскільки майно внесене сторонами спільної діяльності не є їхнім спільним майном, тому на думку першого відповідача відповідачі не несуть солідарної відповідальності по зобов'язанням, які виникли внаслідок спільної діяльності; керівник першого відповідача на момент укладення договору № К-19 від 05.02.2012р. не мав погодження ТОВ "Агрофірма "Рассвет" на вчинення даного правочину, оскільки довіреність другим відповідачем про надання ним згоди на укладання цього договору не надавалась. Як зазначив перший відповідач на його адресу не надходило жодного рахунку та акту здачі-приймання наданих позивачем послуг за спірним договором. На підставі зазначеного просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник другого відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні позовні вимоги вважає обґрунтованими та визнає їх в повному обсязі.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.01.2012р. між Державним підприємством "Науково-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (сторона-1 за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (сторона-2 за договором) укладено договір про спільний обробіток земельної ділянки (далі за текстом договір про спільну діяльність), відповідно до умов якого перший та другий відповідач об'єднали зусилля для досягнення господарських цілей, а саме: спільно обробляти земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1500,00га.

В подальшому між сторонами було укладено додатки №№ 1, 2, 3, 4 до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012р.

За умовами п.1.1, п.1.2 додатку № 3 від 01.03.2012р. до даного договору сторони погодили, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається першому відповідачу, рішення щодо спільних справ, пов'язаних з виконанням цього договору, приймаються сторонами за спільною згодою.

05.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрейн Менеджмент" (виконавець за договором, позивач у справі) та С/Д № б/н від 26.01.2012р. між Державним підприємством "Науково-дослідне господарство "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рассвет" (замовник за договором) було укладено договір на надання консультаційних послуг № К-19 (далі договір), відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання позивачу, а позивач зобов'язався відповідно до завдання замовника надавати йому за плату консультаційні послуги з питань фінансово-економічної діяльності, безпеки та охорони, бухгалтерського обліку, інформації та реклами, земельних відносин.

За умовами п.1.4 договору сторони погодили, що консультаційні послуги надаються в усній або письмовій формі за вимогою замовника. За вимогою замовника позивач може надати останньому письмовий звіт про надані послуги, в якому зазначається вид, форма, опис наданих консультацій, їх обсяг, тривалість витраченого часу тощо.

01.02.2013р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору на надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р., якою сторони внесли зміни до розділу 3 "Плата за надання послуг за цим договором", п.4.1 договору та виклали їх в новій редакції.

Так, п.3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони погодили, що щомісячна вартість послуг відповідно до тарифного пакету на абонентське обслуговування "Стандарт" становить 18 000,00грн., перелік та вартість тарифних пакетів зазначена сторонами в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.

За умовами п.3.2 договору позивач зобов'язався не пізніше 10 числа наступного місяця за кожним місяцем, в якому надавались послуги згідно цього договору, виставляти замовнику рахунок на оплату за попередній місяць.

Замовник зобов'язався здійснити оплату рахунку шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку (п.3.3 договору в редакції додаткової угоди № 1).

Здача-приймання наданих за цим договором послуг, відповідно до п.4.1 договору в редакції додаткової угоди № 1, оформлюється щомісячно актом здачі-приймання наданих послуг, який позивач зобов'язався направити замовнику до 10 числа місяця наступного за кожним місяцем, в якому надавались послуги, згідно цього договору. В такому акті зазначаються перелік наданих послуг та розмір плати за їх надання.

Як зазначив позивач, ним, на виконання умов договору на надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р., в період з 30.10.2015р. по 30.06.2016р. надано першому та другому відповідачу послуги на загальну суму 180 702,00грн.

Оскільки перший та другий відповідач взяті на себе зобов'язання за спірним договором не виконали, за надані позивачем послуги не розрахувались, останній звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із преамбули спірного договору на надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р. судом вбачається, що він укладений на підставі договору про спільну діяльність.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України).

При цьому, спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч. 2 ст. 1130 Цивільного кодексу України).

Таким чином, спільна діяльність здійснюється без створення юридичної особи, незалежно від того чи здійснюється така діяльність у формі простого товариства чи ні.

Вирішуючи питання виду спільної діяльності, обраного сторонами за договором про спільну діяльність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності(ч. 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України).

Як вважає другий відповідач їх спільна діяльність не може вважатись простим товариством, оскільки вона не містить загальнообов'язкових ознак простого товариства, майно, згідно договору про спільний обробіток земельної ділянки, не є їхнім спільним майном.

Суд зазначає, що статус майна, переданого учасниками в якості внесків у спільну діяльність як спільного не позбавляє учасника права власності щодо цього майна, а майно лише вважається спільним, позаяк в силу положень ст.1141 Цивільного кодексу України після припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування, повертаються учасникам, які їх надали, якщо іншого не передбачено договором; відповідачами ж узгоджено (п.6.5 договору про спільний обробіток земельної ділянки) внесення майна для користування у період виконання зобов'язань, обумовлених договором.

Таким чином, суд дійшов висновку що спільна діяльність між відповідачем першим та відповідачем другим здійснювалась у формі простого товариства без створення юридичної особи.

Що стосується повноважень учасників спільної діяльності на укладення правочинів, повязаних із спільною діяльністю, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст.1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Судом вбачається, що відповідно до додатку № 2 від 26.01.2012р. до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012р. (а.с. 75) сторони у.п. 1.1 даного додатку погодили змінити п. 5.1 договору про спільну діяльність та встановили, що керівництво спільною діяльністю, ведення спільних справ доручається ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва.

Пунктом 1.2 додатку № 2 від 26.01.2012р. сторони погодили, що рішення щодо спільних справ, повязаних з виконанням цього договору, приймаються сторонами за спільною згодою.

Відповідно до п. 1.3 додатку № 2 від 26.01.2012р. ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва сторони визначили повноважним представником ТОВ «Агрофірма «Рассвет» у питаннях здійснення спільної діяльності.

Таким чином, судом встановлено, що на момент укладення спірного договору на надання консультаційних послуг всі рішення щодо спільних справ, повязаних з виконанням цього договору, повинні були прийматись сторонами за їх спільною згодою, а ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва був визначений повноважним представником ТОВ «Агрофірма «Рассвет» у питаннях здійснення спільної діяльності.

Надаючи оцінку запереченням першого відповідача про те, що він не підписував спірний договір на надання консультаційних послуг та не надавав своєї згоди на його укладення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом вбачається, що спірний договір на надання консультаційних послуг був підписаний ОСОБА_4 з посиланням на те, що вона діє на підставі договору про спільний обробіток земельної ділянки б/н від 26.01.2012р. та засвідчено печаткою: "Для договору про спільний обробіток земельної ділянки ідентифікаційний податковий № 458324856".

Проте, на спірному договорі на надання консультаційних послуг відсутній відбиток печатки підприємства першого відповідача ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва, яке було уповноважено сторонами бути представником ТОВ «Агрофірма «Рассвет» у питаннях здійснення спільної діяльності.

Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності спільної згоди відповідачів на укладення спірного договору на надання консультаційних послуг відповідно до погодженого сторонами п. 1.2 додатку № 2 від 26.01.2012р. до договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012р.

Посилання другого відповідача під час розгляду справи на те, що він не заперечує проти укладення цього договору, не спростовують факту того, що першим відповідачем така згода не надавалась, оскільки, як вже було встановлено судом, на договорі відсутній відбиток печатки підприємства першого відповідача ДП "НДГ "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. Докучаєва та інших доказів того, що була наявна спільна згода сторін спільної діяльності на укладення спірного договору суду надано не було, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний договір на надання консультаційних послуг є правочином, повязаним із спільною діяльністю, однак, відсутні повноваження особи, що підписала даний договір, на його укладення від імені учасників спільної діяльності.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про солідарне стягнення з першого та другого відповідача заборгованості за неналежне виконання ними грошового зобов'язання за договором на надання консультаційних послуг, а тому предметом доказування у справі є, зокрема, встановлення факту наявності або відсутності порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача з боку першого та другого відповідача.

Судом вбачається, що за своєю правовою природою договір надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р. є договором про надання послуг.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на надання ним в період з 30.10.2015р. по 30.06.2016р. першому та другому відповідачу послуг на загальну суму в розмірі 180 702,00грн.

На підтвердження своїх вимог, позивач надав суду рахунки-фактури:

- № ам-0000048 від 30.10.2015р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000068 від 30.11.2015р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000091 від 30.12.2015р. на суму 36 702,00грн.;

- № ам-0000015 від 31.01.2016р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000039 від 29.02.2016р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000064 від 31.03.2016р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000087 від 29.04.2016р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000109 від 31.05.2016р. на суму 18 000,00грн.;

- № ам-0000131 від 30.06.2016р. на суму 18 000,00грн., які, за умовами спірного договору, позивач зобов'язався виставляти замовнику не пізніше 10 числа наступного місяця за кожним місяцем, в якому надавались послуги (п3.2 договору № К-19).

Також позивачем надано суду акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- ОСОБА_1 № ам-0000231 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.10.2015р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000255 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000278 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2015р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000015 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2016р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000039 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2016р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000064 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2016р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000088 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.04.2016р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000111 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2016р.;

- ОСОБА_1 № ам-0000134 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2016р.

При цьому, всі надані позивачем акти здачі-прийняття робіт підписані лише з боку позивача.

Як вже було зазначено судом, за умовами договору на надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2013р. (п.4.1) сторони погодили, що акти здачі-прийняття робіт оформлюються щомісячно, та направляються позивачем на адресу замовника до 10 числа місяця наступного за кожним місяцем, в якому надавались послуги.

Доказів надіслання позивачем актів здачі-прийняття робіт у встановлений договором строк позивач суду не надав, такі докази в матеріалах справи відсутні.

За умовами п.4.2 договору замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання наданих послуг протягом 3-х днів х моменту отримання чи у той же строк направити позивачу мотивовану відмову.

Як зазначив перший відповідач в період з 30.10.2015р. по 30.06.2016р. на його адресу ні рахунки, ні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірним договором не надходили.

Доводи першого відповідача позивачем не спростовані, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

Судом вбачається, що направлення позивачем рахунків та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 30.10.2015р. по 30.06.2016р. відбулося лише 31.08.2016р. разом з претензією (вих. № 31-08/2016-П), тобто перед подачею позову до суду.

Будь-яких інших доказів на підтвердження надання послуг за спірним договором позивач суду не надав.

Надана позивачем до матеріалів справи претензія, яка разом з рахунками та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), була направлена на адресу першого відповідача перед подачею позивачем позову до суду, не може вважатись належним доказом надання послуг за договором, оскільки в договорі був чітко визначений порядок підтвердження надання позивачем послуг, шляхом направлення у встановлений договором строк актів виконаних робіт, та визначений строк направлення рахунків для здійснення оплати, а направлення цих документів лише перед подачею позову до суду дає підстави вважати відсутнім факт фактичного виконання цих послуг та їх нереальність.

Як вже було зазначено судом, жодного доказу на підтвердження реальності надання позивачем послуг за спірним договором, окрім не підписаних та не направлених у встановлений договором строк актів виконаних робіт, позивач суду не надав, в матеріалах такі докази також відсутні.

Посилання позивача на відображення цих операції у його бухгалтерському обліку, в підтвердження чого останнім надана картка рахунку 361 та оборотно сальдова відомість по рахунку 361 (а.с. 136 - 139), суд не вважає належним доказом реальності виконання послуг за договором, оскільки вони не є первинними документами, що можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції, та взагалі підписані невідомою особою та лише з боку позивача.

Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання ним з 30.10.2015р. по 30.06.2016р. послуг за договором надання консультаційних послуг № К-19 від 05.02.2012р., як і не надано доказів того, що договір був укладений уповноваженою на то особою від імені учасників спільної діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 180 702,00грн. є необґрунтованими, не доведеними документально та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції, суд зазначає, що дані позовні вимоги є похідними від позовної вимоги щодо стягнення суми основного боргу, а тому також відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивача, суд не приймає заяву другого відповідача про визнання позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 901, 1130, 1131, 1135 Цивільного кодексу України, 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_5