Рішення № 62369850, 24.10.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 921/522/16-г/8Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, 47002

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 397 695 грн 59 коп.

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_1 - головного юрисконсульта Відділу виконавчих проваджень Управління судової роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-10 від 14.01.2015 р.

Відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт, довіреність №12 від 03.10.2016 р.

В судових засіданнях представникам сторін розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", м. Кременець, Тернопільська область, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 397 695 грн 59 коп., з яких 318 726 грн 41 коп. пеня, 20 638 грн 04 коп. 3% річних та 58 331 грн 14 коп. інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором на купівлю-продаж природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р. в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений протягом липня-грудня місяця 2015 р. включно природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження наведеного надано: Договір на купівлю-продаж природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р. та Додаткові угоди №1 від 15.10.2015 р., №2 від 03.11.2015 р. та №3 від 04.11.2015 р., до нього, Акти приймання-передачі природного газу за період з липня місяця по грудень місяць 2015 р. включно, розрахунок суми позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 25.08.2016 р. на 14:45 год. 19.09.2016 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:00 год. 03.10.2016 р., з викладених у відповідній ухвалі суду підстав. В судовому засіданні 03.10.2016 р., в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:30 год. 24.10.2016 р., з підстав, викладених у відповідному формулярі (протоколі) судового засідання, про що повноважних представників сторін було повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві на позов за №338 від 30.07.2016 р., підтриманому його повноважним представником в судовому засіданні 03.10.2016 р., позовні вимоги вважав безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Стверджував, що заявлена до стягнення сума заборгованості не є результатом винних дій відповідача, а обумовлена законодавчо - визначеними процедурами та умовами оплати послуг з газопостачання, наданих споживачам з категорії "населення". Зазначав, що кошти за спожитий природний газ споживачами з категорії "населення" перераховувались АТ "Ощадбанк" з рахунків ДП "Кременецьке УПРГ" на рахунки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. №247. При цьому, ДП "Кременецьке УПРГ" не могло впливати на проведення такого перерахування коштів. Зауважував, що основній частині споживачів із категорії "населення" було призначено субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу тощо в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. №848. При цьому, оплата послуг з газопостачання відбувалася на підставі спільних протокольних рішень, шляхом зарахування коштів, виділених з державного бюджету через казначейські рахунки ГУ Державної казначейської служби, Департаменту фінансів Тернопільської ОДА, Фінансового управління Кременецької РДА, Управління соцзахисту Кременецької РДА та ДП "Кременецьке УПРГ" на казначейський рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України". Окрім того, стверджував, що на невчасність оплати за поставлений позивачем природний газ впливало і те, що в період з 02.11.2015 р. по 24.11.2015 р. не було затверджено окремою постановою НКРЕКП нормативу перерахування коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, що надійшли від категорії споживачів "побутові споживачі". У зв'язку із чим кошти, отримані від споживачів акумулювалися весь цей час на банківському рахунку. В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено оборотно-сальдову відомість по рахунку №36122 за період з 01.11.2015 р. по 23.11.2015 р.

В судове засідання 24.10.2016 р. повноважний представник відповідача прибув. Зазначив, що станом на день розгляду спору в суді позиція відповідача змінилась. Зокрема, відповідач погоджується із правомірністю позовних вимог та правильністю проведеного позивачем нарахування заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Поряд із цим, ДП "Кременецьке УПРГ" просить суд врахувати важке фінансове становище підприємства та, відповідно, зважаючи на викладені у відзиві на позов обставини, які зумовили несвоєчасне проведення розрахунків за Договором, зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 10% від заявленої. Окрім того, повідомив, що ДП "Кременецьке УПРГ" не має заперечень стосовно зазначених позивачем у позовній заяві обємів природного газу, отриманого від ПАТ "НАК" Нафтогаз України" в період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. в рамках виконання договору купівлі-продажу природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р.

Повноважний представник позивача в судове засідання 24.10.2016 р. прибув. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені просить відмовити. Вважає, що наведені останнім обставини не є виключним випадком, який міг би бути підставою для застосування положень ст. 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

30.06.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Національною акціонерною компанією"Нафтогаз України", надалі Продавець/позивач, з однієї сторони, та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", надалі Покупець/відповідач, з іншої сторони, укладено Договір на купівлю-продаж природного газу №15-839-Н (надалі Договір), за умовами якого Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ (далі газ), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити газ, на умовах Договору (п.1.1 р.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 р.1 Договору, газ, що продається за Договором використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно п. 2.1 р. 2 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01 липня 2015 р. по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 10 000,000 тис. куб. м (десять мільйонів куб. м), у тому числі по місяцях кварталів: липень - 300,0 тис. куб. м, серпень 300,0 тис. куб. м, вересень - 400,0 тис. куб. м, жовтень - 1500,0 тис. куб. м, листопад 2 900,0 тис. куб. м, грудень 4600,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за Договором (далі плановий обсяг), можуть змінюватись Сторонами протягом місяця продажу (пп.2.1.1 п. 2.1 р. 2 Договору).

Пунктами 3.3-3.4 р. 3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобовязується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Розділом 11 Договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01 липня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Згідно п. 10.2 р. 10 Договору, усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Так, з метою узгодження вартості переданого газу, банківських реквізитів Продавця та відповідальності сторін, до даного Договору було укладено відповідні Додаткові угоди №1 від 15.10.2015 р., №2 від 03.11.2015 р. та №3 від 04.11.2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач за період з липня місяця 2015 року по грудень місяць 2015 р. (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 6 470,148 тис. м куб. на загальну суму 21 084 249 грн 90 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, спожитий у липні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.07.2015 р. на суму 1 539 584,12 грн;

- газ, спожитий у серпні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.08.2015 р. на суму 1 515 829,87 грн;

- газ, спожитий у вересні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 30.09.2015 р. на суму 1 759 315,48 грн;

- газ, спожитий у жовтні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2015 р. на суму 2 861 339,00 грн;

- газ, спожитий у листопаді місяці 2015 р., оформлений актами приймання-передачі від 30.11.2015 р. на суму 5 178 125,27 грн та від 30.11.2015 р. на суму 575 317,68 грн;

- газ, спожитий у грудні місяці 2015 р., оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2015 р. на суму 7 654 738,48 грн.

Відповідач у заяві за №402 від 20.10.2016 р. (вх. №18316 від 24.10.2016 р.), підтриманій його повноважним представником в судовому засіданні 24.10.2016 р., підтвердив факт отримання ДП "Кременецьке УПРГ" протягом липня - грудня місяця 2015 р. природного газу в наведених вище обсягах.

Відповідно до п. 6.1 р. 6 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

П. 6.2 р. 6 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується, як оплата за газ. За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти із поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за Договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п. 6.5 р. 6 Договору).

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого природного газу за період з липня місяця 2015 р. по грудень місяць 2015 року (включно) виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків. Зокрема, вартість отриманого у липні місяці 2015 р. газу відповідачем оплачена 16.10.2015 р., вартість отриманого у серпні 2015 р. газу 28.10.2015 р., вартість отриманого у вересні місяці 2015 р. газу 27.11.2015 р., вартість отриманого у жовтні місяці 2015 р. газу 27.11.2015 р., вартість отриманого у листопаді місяці 2015 р. газу 23.12.2015 р. та вартість отриманого у грудні місяці 2015 р. газу 28.01.2016 р. (виписка по підприємству "Кременецьке УПРГ ДП" в матеріалах справи).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р., позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь пені в розмірі 318 726,41 грн, нарахованої на підставі п. 7.2 Договору. Окрім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), позивачем нараховано заявлено до стягнення з відповідача 58 331,14 грн інфляційних нарахувань та 20 638,04 грн 3% річних.

Присутній в судовому засіданні 24.10.2016 р. повноважний представник відповідача підтвердив факт оплати товариством в повному обсязі вартості отриманого протягом липня-грудня місяців 2015 р. на підставі Договору №15-839-Н від 30.06.2015 р. природного газу у визначені позивачем в розрахунку дати.

В силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання вказаного вище Договору.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору №15-839-Н від 30.06.2015 р. в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого протягом липня-грудня місяця 2015 р. (включно) природного газу виконав з порушенням встановленого договором строку.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням сум поставок та передбачених умовами договору термінів здійснення розрахунків, здійснених відповідачем оплат, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 20 638,04 грн та інфляційні нарахування в загальній сумі 58 331,14 грн.

З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 20.08.2015 р. по 27.01.2016 р., зокрема, за природний газ переданий у липні місяці 2015 р., згідно акту приймання - передачі від 31.07.2015 р. - за період з 20.08.2015 р. по 15.10.2015 р.; за газ переданий у серпні 2015 р., згідно акту приймання - передачі від 31.08.2015 р. - за період з 20.09.2015 р. по 27.10.2015 р.; за газ переданий у вересні 2015 р., згідно акту приймання-передачі від 30.09.2015 р. за період з 20.10.2015 р. по 26.11.2015 р.; за газ переданий у жовтні 2015 р., згідно акту приймання-передачі від 31.10.2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 26.11.2015 р.; за газ переданий у листопаді 2015 р., згідно актів від 30.11.2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 22.12.2015 р. та за газ переданий у грудні місяці 2015 р., згідно акту від 31.12.2015 р. за період з 20.01.2016 р. по 27.01.2016 р.

Розглянувши проведений ПАТ "НАК "Нафтогаз України" розрахунок 3% річних, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості переданого позивачем та отриманого відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу, передбаченого умовами договору терміну здійснення розрахунків та здійснених відповідачем оплат, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 20 638 грн 02 коп. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 0,02 грн (20 638,04 грн 20 638,02 грн) є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань на загальну суму 58 331,14 грн вбачається, що останні нараховані за неналежне виконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості природного газу переданого у липні місяці 2015 р. та вересні місяці 2015 р. Зокрема, за зобовязаннями липня 2013 р. інфляцію нараховано за вересень та жовтень місяць 2015 р. в загальній сумі 27 676,14 грн, за зобовязаннями вересня 2015 р. інфляцію нараховано за листопад місяць 2015 р. в сумі 30 655 грн.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, з урахуванням того, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, який визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому проводиться сплата, а також, викладених у листі Верховного Суду України "Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (№62-97р. від 03.04.1997р.) та, відповідно, здійснених відповідачем оплат, проведено перерахунок заявленої то стягнення суми інфляційних нарахувань.

Згідно проведеного судом перерахунку, за визначений позивачем період правомірним є нарахування інфляції в загальній сумі 58 764,89 грн (28 109,89 за неналежне виконання зобовязань по поставці липня місяця 2015 р. + 30 655 грн за неналежне виконання зобовязань по поставці вересня 2015 р.). Поряд із цим, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань визначена позивачем, а саме 58 331 грн 14 коп. (проведений судом розрахунок в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Окрім того, в силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Отже, порушення відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

В силу ст. ст. 546, 547, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобовязальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

На підставі наведених норм, позивачем за період з 20.08.2015 р. по 27.01.2016 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 318 726,41 грн, з яких: 73 557,72 грн за зобовязаннями липня 2015 р. за період з 20.08.2015 р. по 15.10.2015 р.; 66 625,75 грн за зобовязаннями серпня 2015 р. за період з 20.09.2015 р. по 27.10.2015 р., 70 041,41 грн за зобовязаннями вересня 2015 р. за період з 20.10.2015 р. по 26.11.2015 р., 24 145 грн за зобовязаннями жовтня 2015 р. за період з 20.11.2015 р. по 26.11.2015 р., 17 358,25 грн за зобовязаннями листопада 2015 р. за період з 20.12.2015 р. по 22.12.2015 р. та 66 998,28 грн за зобовязаннями грудня 2015 р. за період з 20.01.2016 р. по 27.01.2016 р.

Як вже зазначалось вище, пеню в загальній сумі 318 726,41 грн позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 7.2 Договору.

Так, п. 7.2 р. 7 Договору, в редакції на момент укладення договору, чинній до 03.11.2015 р., сторони визначили, що у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині реалізації газу (розділ ХІ Договору), Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 Договору).

У свою чергу, за умовами Розділу ХІ Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 1 липня 2015 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Поряд із цим, Додатковою угодою №2 від 03.11.2015 р. до Договору на купівлю-продаж природного газу №15-839-Н від 30.06.2015 р., сторони виклали п. 7.2 ст. 7 "Відповідальність Сторін" в іншій редакції. Зокрема, "у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

П. 3 даної Додаткової угоди визначено, що остання набуває чинності з дати її підписання Сторонами (тобто - 03.11.2015 р.) та скріплення їх підписів печатками Сторін та поширює свою дію на відносини Сторін, що фактично склались з 01.10.2015 р.

Ст. 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ч. 1 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Правовий аналіз наведених вище умов договору та приписів чинного законодавства, свідчить про те, що при укладенні договору (30.06.2015 р.) сторони передбачили можливість нарахування Продавцем (позивачем у справі) пені лише у випадку, якщо Покупець (відповідач) не здійснить повну оплату за фактично отриманий за Договором природний газ до 20.01.2016 р. Поряд із цим, з 03.11.2015 р. (дата підписання Додаткової угоди №2) умовою для застосування штрафної санкції (пені) сторони визначили невиконання Покупцем (відповідачем) п. 6.1 Договору. Тобто, з 03.11.2015 р. у позивача виникло право на нарахування пені у випадку порушення відповідачем передбачених п. 6.1 Договору строків оплати вартості поставленого природного газу.

З огляду на наведене, беручи до уваги факт здійснення відповідачем розрахунку за отриманий у липні та серпні місяці 2015 р. природний газ 16.10.2015 р. та 28.10.2015 р., а також здійснені останнім платежі за газ, отриманий у вересні місяці до 03.11.2015 р., суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені на суму заборгованості в розмірі 1 500 133,60 грн за зобовязаннями вересня місяця 2015 р., яка існувала станом на 03.11.2015 р., та допущеної відповідачем за зобовязаннями жовтня-грудня місяця 2015 р. заборгованості. Підстави для нарахування пені за зобовязаннями липня та серпня місяця 2015 р., а також зобовязаннями вересня 2015 р., які існували по 02.11.2015 р., відсутні.

Таким чином, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого природного газу, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, а також здійснених відповідачем оплат, за період з 03.11.2015 р. по 27.01.2016 р., зокрема за зобовязаннями вересня 2015 р. на суму заборгованості, яка існувала станом на 03.11.2015 р. (1 500 133,60 грн) та за зобовязаннями жовтня грудня 2015 р. на суми заборгованості, яка існувала станом на 20-те число місяця, наступного за місяцем реалізації газу, проведено перерахунок заявленої до стягнення суми, згідно якого правомірним є нарахування пені в сумі 150 240 грн 24 коп. Пеня в сумі 168 486,17 грн (318 726,41 150 240,24) за період з 20.08.2015 р. по 02.11.2015 р. за зобовязаннями липня-серпня та частини вересня місяця 2015 р. нарахована та заявлена позивачем до стягнення безпідставно (проведений судом розрахунок - в матеріалах справи).

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (Постанова Верховного Суду України №908/43/13-г від 03.12.2013 р.).

Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції також визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- відповідно до умов Договору №15-839-Н від 30.06.2015 р. ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" отримувало природний газ від позивача виключно для подальшої реалізації населенню, яке має низьку дисципліну розрахунків;

- станом на день звернення до суду заборгованість за переданий позивачу на підставі Договору №15-839-Н від 30.06.2015 р. природний газ погашена в повному обсязі;

- розрахунки за поставлений позивачем на підставі Договору №15-839-Н від 30.06.2015 р. природний газ проводились відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач був позбавлений можливості вплинути на встановлений законодавством порядок розрахунків;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- в матеріалах справи знаходиться копія Звіту про фінансові результати ДП "Кременецьке УПРГ " за 2015 р., в якому зазначено збиток за звітний період 442 тис. грн.

Водночас, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, внаслідок інфляційних процесів компанія зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки його контрагентів за імпортований природний газ та який повинен оплачуватися позивачем коштами в іноземній валюті, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, оцінивши надані сторонами докази, беручи до ваги те, що штраф (пеня) - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, у відповідності до вимог п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені до 50 % від правомірно нарахованої та стягнути з ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 75 120 грн 12 коп. пені (50% від 150 240,24 грн) за неналежне виконання умов Договору.

(Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, №914/1013/15 від 08.10.2015 р., №906/575/15 від 21.10.2015 р., №917/2605/15 від 26.07.2016 р. та №914/4134/15 від 20.07.2016 р.).

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", мінімальна заробітна плата на 1 січня 2016 року установлена у розмірі 1 378 грн 00 коп.

П. 1 п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір судового збору, що підлягає до сплати заявником при поданні до господарського суду позовної заяви із вимогами майнового характеру. Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення заборгованості в загальній сумі 397 695,59 грн. Відтак, до сплати підлягав судовий збір в розмірі 5 965,43 грн. Позивачем згідно платіжного доручення № 4006195 від 09.08.2016 р. сплачено судовий збір в розмірі 5 965,44 грн. Отже, сума зайво сплаченого позивачем судового збору становить 0,01 грн.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір", в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України суми пені), в сумі 3 438 грн 14 коп. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Для повернення позивачу зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,01 грн йому необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 39460902, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, ідентифікаційний код 20077720:

- 75 120 грн 12 коп. пені;

- 20 638 грн 02 коп. - 3% річних;

- 58 331 грн 14 коп. - інфляційних нарахувань;

- 3 438 грн 14 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

5. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення) через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.10.2016 р.

СуддяІ.М. Гирила