Рішення № 62369751, 24.10.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2016 р.Справа № 922/3206/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть", м. Белгород про стягнення 48263,40 доларів США (1243605,30 грн.) за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 20.05.2014 року

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом №01/02RU від 17 березня 2015 року в сумі 48263,40 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 вересня 2016 року складає 1243605,30 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд долучити до матеріалів справи додаткові документи.

Суд, долучає до матеріалів справи надані позивачем додаткові документи та переходить до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву пояснює, що позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть" був поставлен товар (ветеринарні препарати) на суму 48263,40 доларів США згідно Контракту №01/02RU від 17 березня 2015 року. Відповідач на даний час не оплатив поставлений товар, у зв*язку з фінансовими труднощами, пов*язаними з коливанням курса російського рубля до долара США. Також відповідач у наданому клопотанні просить суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть", яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Розглянувши матеріал справи, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

17 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ" (продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть" (покупцем, відповідачем) було укладено контракт № №01/02RU, за умовами якого продавець продає, а покупець покупає на умовах цього контракту ветеринарні препарати (товар), вироблені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ" та вказані у додатку (Специфікації), який є невід*ємною частиною контракту.

Відповідно до умов контракту № №01/02RU загальна сума контракту складає 37684500,00 доларів США. Найменування, кількість, ціна товару зазначаються в додатку (Специфікації) до цього контракту, а також заявці на поставку товару, ВМД, рахунках, які є невід*ємною частиною цього контракту.

Згідно пункту 4.1. контракту від 17 березня 2015 року поставка здійснюється на умовах СІР-Бєлгород згідно Інкотермс-2010. Товар поставляється автомобільним транспортом. Місце поставки (призначення) є Росія, м. Бєлгород, вул. Везельська, 156. Умови СІР передбачають, що продавець оплачує фрахт за транспортування товару автомобільним транспортом до місця призначення.

Відповідно до умов контракту № №01/02RU та з урахуванням додаткової угоди № 11 від 21 червня 2016 року до нього загальна сума партії товару за умовами даної додаткової угоди складає 48263,40 доларів США.

Згідно пункту 4.6. контракту від 17 березня 2015 року покупець здійснює оплату партії товару простим банківським переказом на рахунок продавця в наступні строки: 30% від загальної суми партії товару, покупець сплачує протягом 30 днів з моменту отримання товару; 30% від загальної суми товару, покупець сплачує протягом 60 днів з моменту отримання товару; 40% від загальної партії товару, покупець сплачує протягом 80 днів з моменту отримання товару (дати поставки).

Строк поставки товару по додатковій угоді № 11 складає 30 календарних днів після отримання замовлення від покупця.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов контракту № №01/02RU від 17 березня 2015 року та додаткової угоди № 11 від 21 червня 2016 року до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ" була здійснена поставки товару на загальну суму 48263,40 доларів США.

Відповідно до Інкотермс 2010 умови СІР передбачають: продавець зобов*язаний надати товар перевізнику, з яким укладено договір перевезення у відповідності зі статтею А.3., а при наявності декількох перевізників першому з них для транспортування товару до узгодженого пункту в названому місці призначення у встановлену дату або в межах узгодженого терміну.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до МД №807110000/2016/007952 товар пройшов митне оформлення та був переданий перевізнику 29 червня 2016 року, строк доставки - 04 липня 2016 року (пункт 51, пункт D/J).

Приймаючи до уваги, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть" не було заявлено рекламацій щодо якості та кількості поставленого товару, суд вважає, що зі свого боку Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ" виконало всі умови контракту № №01/02RU від 17 березня 2015 року своєчасно та належним чином.

Станом на момент звернення позивача до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть" не сплатило позивачу за поставлений товар суму у розмірі 48263,40 доларів США, чим порушило умови контракту № №01/02RU від 17 березня 2015 року.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови контракту поставки №01/02RU від 17 березня 2015 року, на підставі якого виникло первісне грошове зобовязання, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 9.2. та пункту 9.3 контракту №01/02RU від 17 березня 2015 року якщо сторони не зможуть вирішити розбіжності та спори шляхом переговорів, спори підлягають вирішенню господарським судом Харківської області (61022, Україна, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8-й під*їзд) у відповідності з діючим законодавством України. Правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право України, мова судочинства - російська.

Відповідно до частин 4. 5, 6 пункту 1 Роз*яснень Призидії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб*єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб*єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комірційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законом України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справ з іноземним елементом судами України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах україни з урахуванням вимог розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 509, 525, 526, 610, 611, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеринарная Торговая Сеть" (юридична адреса: Російська Федерація, м. Бєлгород, пров. 5-Заводськой, буд 9; поштова адреса: 308015, Російська Федерація, м. Бєлгород, вул. Везельська, буд. 156; р/р поточний 40702840007000000048 (дол. США), р/р транзитний 40702840307001000048 (дол. США). р/р 4070281030700000215 (рос. рубль), к/с 3010180100000000633, ОГРН 1143123008148, ІПН НОМЕР_1, КПП 312301001 у відділенні № 8593 Сбербанку Росії, м. Бєлгород) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ" (Україна, 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Смольна, буд. 30, в/р 26004036157900 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31061220) заборгованості за Контрактом №01/02RU від 17 березня 2015 року в сумі 48263,40 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21 вересня 2016 року складає 1243605,30 грн. та 18654,09 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.10.2016 р.

Суддя ОСОБА_2