Постанова № 62369739, 31.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2016 року 13:55 №826/16530/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі

Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

до

Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору

Державне геологічне підприємство «Західукргеологія»

про

стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – позивач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» (далі по тексту – відповідач, ПрАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД»), яке відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 04.01.2001 з ДП НАК «Надра України «Західукргеологія», в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1285226,59 грн. та з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769568,01 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПрАТ «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД» відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 04.01.2001 з ДП «Надра України «Західукргеологія» та взяте на облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за основним місцем обліку з 05.04.2001.

За даними позивача станом на момент звернення до суду за відповідачем обліковується податкова заборгованість у розмірі 2054794,50 грн., а саме:

з податку на додану вартість у розмірі 1285226,49 грн., яка виникла на підставі визначеного податковим органом грошового зобов’язання у податковому повідомленні – рішенні від 06.04.2015 №0018881503 та на підставі самостійно задекларованого зобов’язання за податковими деклараціями від 20.11.2012 №9073284924, від 20.12.2012 №9080512879, від 20.02.2013 №9008240893, від 20.03.2013 №9014784697, від 19.04.2013 №9022247591, від 20.05.2013 №9029093691, від 19.06.2013 №9036260211, від 19.07.2013 №9043777762, від 14.08.2013 №9050019402, від 19.09.2013 №9058531959, від 21.10.2013 №9066875671, від 16.12.2013 №9080693666, від 17.01.2014 №9087736830, від 19.02.2014 №9008339925, від 19.03.2014 №9014579796, уточнюючим розрахунком від 28.04.2014 №9023935480, деклараціями від 14.04.2014 №9020969980, від 19.05.2014 №9028362898, від 18.06.2014 №9034567841, від 16.07.2014 №9040576284, від 13.08.2014 №9046688179, від 17.09.2014 №9053200028, від 15.10.2014 №9058914165, від 20.11.2014 №9067759498, від 18.12.2014 №9073111144, від 20.01.2015 №9078642962, від 16.02.2015 №9015918377, від 17.03.2015 №9043571851, від 17.04.2015 №9072301835, від 20.05.2015 №9101124889, від 19.06.2015 №9128748085, від 17.07.2015 №9150704142);

з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 769568,01 грн., яка виникла на підставі самостійно задекларованих зобов’язань за податковими деклараціями від 09.11.2012 №9070325717, від 11.02.2013 №9087357806, від 03.03.2014 №9091059386, від 12.03.2014 №9091224109.

18.01.2013 на адресу відповідача направлено податкову вимогу №5562 від 27.11.2012, яка повернулась до податкового органу за закінченням терміну зберігання.

У зв’язку з невиконанням відповідачем обов’язку по сплаті грошових зобов’язань у визначений податковим законодавством строк, податковий орган звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечував частково. А саме, в частині наявності заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток відповідач посилається на наявність у нього переплати з податку на прибуток, яка має бути врахована під час визначення суми заборгованості з авансових внесків з податку на прибуток. В частині заборгованості з податку на додану вартість відповідач зазначає про здійснення ним оплати грошових зобов’язань, яка не врахована позивачем під час визначення суми заборгованості.

21.12.2015 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, за результатами розгляду якої ухвалою від 22.12.2015 її повернуто позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2015 справу призначено до судового розгляду та до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне геологічне підприємство «Західукргеологія» (далі по тексту – третя особа, ДП «Західукргеологія»).

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частин 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 25.05.2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини на момент звернення податкового органу до суду з позовом є Податковий кодекс України.

Стаття 36 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – ПК України) закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до визначення, наведеного у пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

04.01.2001 між позивачем та третьою особою було підписано договір про спільну інвестиційну і виробничу діяльність з геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки Ретичинської площі (далі по тексту – ДСД).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, ДСД узятий на облік, реєстраційний (обліковий) номер платника податків 580310462. Відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання ДСД є відповідач.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано відповідні податкові декларації, в яких платником податку самостійно визначено суми податку на додану вартість та авансових внесків з податку на прибуток.

Відповідач визначені ним суми грошових зобов’язань у встановлені ПК України строки повністю не сплатив.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України також закріплено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України закріплено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 названої статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, пунктом 95.2 статті 95 ПК України закріплено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2013 на адресу позивача було надіслано вимогу №5562 від 27.11.2012.

Відповідна вимога складена на суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 160852,93.

Відповідно облікової картки з податку на прибуток відповідача, станом на 19.11.2012 обліковувалась недоїмка в розмірі 160852,93 грн. (т. 3 а.с. 128).

Тим часом, відповідно до інформації, які міститься у названій обліковій картці станом на 11.02.2013 за відповідачем обліковувалась переплата в розмірі 185,63 грн. (т. 3 а.с. 132).

Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Отже, з 11.02.103 податкова вимога №5562 від 27.11.2012 є відкликаною.

Доказів на підтвердження направлення відповідачу нової податкової вимоги, позивачем не надано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Приватного акціонерного товариства «ІНТЕРНАФТОГАЗБУД», третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне геологічне підприємство «Західукргеологія» про стягнення податкового боргу відмовити

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський