Постанова № 62369712, 27.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2016 року 08:05 № 826/11229/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти»до Головного управління ДФС у м. Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» (надалі - позивач або ТОВ «ВІП») з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 № 0012251406.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю та незаконністю висновків акта перевірки від 24.06.2016 № 547/26-15-14-06-02/32162871 про заниження ТОВ «ВІП» бази оподаткування податком на додану вартість за результатами оцінки вартості активів інститутів спільного інвестування - ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ (об'єктів нерухомого майна) у зв'язку з переоформленням права власності на них як предмети іпотеки за ПАТ «ВТБ Банк», що були покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.07.2016 № 0012251406. На думку позивача, висновки відповідача про порушення ТОВ «ВІП» обраної методики оцінки активів інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ) спростовуються нормами чинного законодавства. Також позивач зазначив, що посилання контролюючого органу в тексті акта перевірки на відсутність у ТОВ «ВІП» належним чином оформлених первинних документів про проведенню незалежним оцінювачем оцінки активів ІСІ не відповідають дійсності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у відповідному судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на правову позицію наведену в письмових запереченнях, де зазначено про обґрунтованість висновків акта перевірки та, відповідно, правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні, суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 27.05.2016 по 16.06.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 28.04.2016 № 2677 та направлень від 27.05.2016 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ВІП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт від 24.06.2016 № 547/26-15-14-06-02/32162871 (далі - акт перевірки).

За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем норм п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині заниження бази оподаткування податком на додану вартість на 58 960 113 грн., що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, за березень 2015 року на 11 792 023 грн.

Свої висновки контролюючий орган мотивував тим, що ТОВ «ВІП» (компанія з управління активами ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ) не мало право проводити зміну балансової вартості активів ІСІ на підставі звітів про оцінку ТОВ «Ф.К.Титан» від 29.12.2014 (складених згідно додаткових угод № 5 та № 6 від 19.12.2014 до договору № 14/10 від 14.10.2013). Згідно позиції контролюючого органу, методика проведення оцінки активів ІСІ має бути єдиною та незмінною протягом року, що полягає або у здійсненні оцінки виключно за правилами бухгалтерського обліку, або виключно ні підставі звітів суб'єкту оціночної діяльності. Тому, оскільки ТОВ «Ф.К.Титан» (незалежний оцінювач) у попередніх місяцях 2014 року до проведення переоцінки у грудні 2014 року об'єктів інвестиційної нерухомості не здійснював оцінку активів ІСІ, то підстав змінювати балансову вартість на підставі його звітів про оцінку не має.

Крім того, в тексті акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві зазначає про відсутність на момент проведення перевірки позивача належним чином оформлених первинних документів (додаткових угод до договору № 14/10 від 14.10.2013, актів прийому-передачі виконаних робіт, звітів про оцінку) по взаємовідносинам між ТОВ «ВІП» та ТОВ «Ф.К.Титан», відсутність оплати послуг. З урахуванням наведених обставин відповідач розцінив оцінку ТОВ «Ф.К.Титан» активів ІСІ як неналежну підставу для зміни позивачем балансової вартості таких активів станом на 29.12.2014 та відповідно бази оподаткування ПДВ за березень 2015 року (під час оформлення ПАТ «ВТБ Банк» права власності на предмети іпотеки - активи ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ») у відповідності до п. 188.1 ПК України, з врахуванням положень ст. 44 ПК України.

Не визнаючи інкриміноване йому податкове правопорушення, позивач в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України подав 02.07.2016 до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві заперечення на висновки акта від 24.06.2016 № 547/26-15-14-06-02/32162871 (вих. № 85-2016 від 02.07.2016), та додатково 08.07.2016 - копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ф.К. ТИТАН» разом з супровідним листом № 87-2016 від 08.07.2016.

Своїм листом від 08.07.2016 № 15413/10/26-15-14-06-02 відповідач залишив заперечення платника податків без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

13.07.2016 ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняло оспорюване у справі податкове повідомлення-рішення за № 0012251406 (форми «Р»), згідно якого донарахувало позивачу до сплати податок на додану вартість у розмірі 14 740 029,00 грн., з них 11 792 023 грн. за основним зобов'язанням та 2 948 006 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та письмові пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до норм ст.ст. 1, 43, 48, 63 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 № 5080-VI (далі - Закон № 5080), активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія). Інститутом спільного інвестування є корпоративний або пайовий фонд, класифікація яких наведена у ст. 7 цього Закону.

Зокрема, активи венчурного фонду можуть повністю складатися з коштів, нерухомості, корпоративних прав, прав вимоги та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі.

Управління активами інституту спільного інвестування здійснює компанія з управління активами, - господарське товариство, створене відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією.

Компанія з управління активами може одночасно здійснювати управління активами кількох інститутів спільного інвестування, та провадити діяльність з управління іпотечним покриттям.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду - за власний рахунок.

Бухгалтерський та податковий облік операцій і результатів діяльності із спільного інвестування, які проводяться компанією з управління активами через пайовий фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій і результатів діяльності інших інститутів спільного інвестування, активи яких перебувають в її управлінні.

Як свідчать наявні матеріали справи (зокрема: акт перевірки, копії доданих до позову проспектів емісії інвестиційних сертифікатів пайових закритих недиверсифікованих венчурних інвестиційних фондів) ТОВ «ВІП» за наявності відповідної чинної ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів, протягом перевіряємого періоду здійснювало управління активами ІСІ пайових закритих недиверсифікованих венчурних інвестиційних фондів «Прем'єрний» та «Міжрегіональний венчурний фонд» (далі - ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ»).

В активах вказаних ІСІ, управління якими здійснював позивач, знаходилась житлова та комерційна нерухомість (зокрема: у ПЗНВІФ «Прем'єрний» - 20 квартир та 6 паркувальних місць, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 16, та у ПЗНВІФ «МВФ» - 158 квартир, 9 нежилих приміщень комерційного призначення та 119 паркувальних місць, що знаходяться за тою самою адресою).

Комерційна нерухомість, а саме: паркувальні місця і нежитлові приміщення обліковувались у 2014 році на окремих балансах ПЗНВІФ «Прем'єрний» та ПЗНВІФ «МВФ» згідно ст. 43 Закону України «Про інститути спільного інвестування», що не заперечується відповідачем.

30.10.2010 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ВІП», яке діяло як компанія з управління активами ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» і ПЗНВІФ «МВФ», були укладені кредитні договори № 12 і № 13. Перелічені вище об'єкти нерухомості були передані в іпотеку Банку для забезпечення зазначених вище кредитних договорів (копії відповідних іпотечних договорів від 03.06.2011, 06.06.2011, 07.06.2011, 31.01.2012, 26.12.2012 наявні у матеріалах позову).

В подальшому, у зв'язку з невиконанням ТОВ «ВІП» своїх зобов'язань за кредитними договорами, Банк надіслав на адресу ТОВ «ВІП» листи-вимоги № 7377/1-2 від 07.10.2014 та № 7378/1-2 від 07.10.2014, де вимагав негайно погасити кредитні заборгованості та попередив, що у разі непогашення заборгованостей у встановлений строк банком буде ініційоване примусове звернення стягнення на предмети іпотек.

У зв'язку з цим, позивачем з метою визначення об'єктивної вартості чистих активів ІСІ станом на кінець 2014 року було прийнято рішення про визначення справедливої (ринкової) вартості об'єктів нерухомості, що входила до складу активів ІСІ ПЗНВІФ «Прем'єрний» і ПЗНВІФ «МВФ», для чого ТОВ «ВІП» залучило на договірних засадах незалежного оцінювача майна - ТОВ «Ф.К.Титан» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15365/13, виданий Фондом державного майна України 17.10.2013, строком дії на з 17.10.2013 по 17.10.2016), обслуговував діяльність відповідних ІСІ.

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив укладання між ТОВ «ВІП» (в особі директора Суслова С.О.), як замовником, та ТОВ «Ф.К.Титан» (в особі директора Ковтуненка А.В.), як виконавцем, договору № 14/10 щодо надання оціночних послуг від 14.10.2013. За умовами цього договору виконавець зобов'язується за плату надавати замовнику послуги, передбачені пунктом 1.2 цього договору, а замовник зобов'язується оплачувати належним чином надані послуги. Послуги надаються виконавцем замовнику, який діє від власного імені як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах таких інститутів спільного інвестування: пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Міжрегіональний венчурний фонд» (код за ЄДРІСІ 233001), пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Прем'єрний» (код за ЄДРІСІ 233704). Виконавець зобов'язується в порядку, передбаченому цим договором, надавати Замовнику послуги щодо проведення оцінки майна (у тому числі нерухомого) у випадках, передбачених чинним законодавством на вимогу замовника, та надання звіту про оцінку (далі - звіт) за результатами такої оцінки. Надання зазначених у пункті 1.2 цього договору послуг здійснюється протягом строку дії цього договору (тобто, до 31.12.2015).

Згідно п. 4.1 і 4.3 даного договору, послуги, передбачені пунктом 1.2 цього договору, мають надаватися виконавцем замовнику після укладання додаткової угоди до цього договору. В такій угоді повинні бути зазначені: опис майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт. Звіт складається та підписується виконавцем після завершення оцінки і надається замовнику Виконавцем при підписанні акту прийому-передачі робіт відповідно до вимог чинного законодавства.

19.12.2014 між вказаними сторонами були підписані додаткові угоди № 5 та № 6 до договору № 14/10 від 14.10.2013, згідно яких ТОВ «Ф.К. ТИТАН» зобов'язувалося надати послуги з незалежної оцінки об'єктів нерухомого майна, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 16, а саме: квартир (загальною кількістю 159 одиниць), приміщень паркінгку (120 паркомісць), приміщень комерційного призначення (загальною кількістю 9 одиниць) - за додатковою угодою № 5 від 19.12.2014, та квартир (загальною кількістю 20 одиниць) і приміщень паркінгу (6 паркомісць) - за додатковою угодою № 6 від 19.12.2014. Пунктами 1.2 - 1.3 цих додаткових угод визначено, що: оцінка зазначеного майна проводиться з метою визначення ринкової вартості майна для продажу та цілей оподаткування; вид вартості, яка підлягає визначенню, - ринкова; оцінка майна здійснюється за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ «Прем'єрний» і ПЗНВІФ «МВФ», до складу активів яких придбані зазначені об'єкти нерухомого майна, та управліннями активами яких здійснює ТОВ «ВІП».

Згідно п. 2.1 та 4.3 зазначених додаткових угод, вартість робіт становить 18 350 грн. та відповідно 1 650 грн., виконавець зобов'язується визначити вартість кожного об'єкта оцінки станом на 29.12.2014.

За результатами надання оціночних послуг за вказаними додатковими угодами ТОВ «Ф.К. ТИТАН» складено акти виконаних робіт (послуг) від 29.12.2014 на суми 18 350 грн. і 1 650 грн., які підписані представниками сторін (керівниками товариств), а також звіти про незалежну оцінку № 29/12 і № 29/12-1 від 29.12.2014 (копії останніх у повному обсязі, а також документів, що підтверджують кваліфікацію оцінювача та реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ОСОБА_3 - безпосереднього виконавця звітів, надані позивачем до суду).

Дані послуги були оплачені ТОВ «ВІП» у повному обсязі згідно платіжних доручень № 2132 і № 2133 від 23.02.2015 про що свідчать наявні на таких платіжних документах відмітки банку про прийняття до виконання та проведення відповідних платежів.

Копії всіх перелічених вище документів по взаємовідносинам ТОВ «ВІП» з ТОВ «Ф.К. ТИТАН» містяться у матеріалах справи.

З урахуванням складених ТОВ «Ф.К. ТИТАН» на виконання додаткових угод № 5 та № 6 від 19.12.2014 до договору від 14.10.2013 № 14/10 звітів про оцінку об'єктів нерухомого майна, розташованих в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, буд. 16 ТОВ «ВІП» станом на 29 грудня 2014 здійснено переоцінку (дооцінку/уцінку) вказаних активів ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», в тому числі здійснено уцінку нежитлових приміщень та паркомісць ПЗНВІФ «МВФ» на загальну суму 58 718 496 грн. (вартість нежитлових приміщень станом на 01.01.2014 становила 85 650 499 грн., паркомісць - 10 771 574 грн.) та паркомісць ПЗНВІФ «Прем'єрний» на загальну сумуц 241 617 грн. (вартість паркомісць станом на 01.01.2014 становила 747 045 грн.).

Згідно листів ПАТ «ВТБ Банк» № 3868/1-2 від 28.04.2015 та № 4378/1-2 від 19.05.2015, від 01.09.2016 № 5283/1-1, адресованих ТОВ «ВІП», Банк протягом березня 2015 року набув у власність предмети іпотек, факт чого було зареєстровано Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, та повідомив позивача про погашення кредиторської заборгованості в сумах предметів іпотек. При цьому, на момент набуття банком предметів іпотек відповідно до вимоги ст. 37 Закону України «Про іпотеку», їх вартість була визначена станом на 04.03.2015 за замовленням ПАТ «ВТБ Банк» суб'єктом оціночної діяльності ПП «Академія оцінки і права». Про вартість кожного об'єкту нерухомості Банк повідомив ТОВ «ВІП» листами № 3868/1-2 від 28.04.2015 та № 4378/1-2 від 19.05.2015.

В тексті акта перевірки зафіксовано, що ТОВ «ВІП» під час набуття ПАТ «ВТБ Банк» предметів іпотеки - нерухомості ІСІ ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний» у власність, протягом березня 2015 року було нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість по балансовій вартості нежитлових приміщень і паркомісць (оскільки у відповідності до пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 ПК України від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання квартир, крім їх першого постачання) з рахуванням звітів про оцінку об'єктів нерухомого майна, складених ТОВ «Ф.К. ТИТАН».

В своїх запереченнях на висновки акта перевірки (вих. № 85-2016 від 02.07.2016) та додаткових письмових поясненнях, позивач зазначив, що в березні 2015 року ТОВ «ВІП» з дотриманням термінів реєстрації податкових накладних, зареєструвало 134 податкові накладні за передані ПАТ «ВТБ Банк» об'єкти нежитлової нерухомості на загальну суму 45 999 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 666 499,93 грн.). По об'єктам нерухомості нежитлового призначення (комерційні приміщення, паркомісця), балансова вартість яких, на початок звітного періоду, перевищувала вартість передачі у власність ПАТ «ВТБ Банк», було зареєстровано 36 податкових накладних на загальну суму 443 454 грн. (в т.ч. ПДВ - 73 909,02 грн.). Таким чином, при поставці позивачем об'єктів нерухомості (активів ІСІ) балансова вартість була базою оподаткування ПДВ лише у цих 36 випадках.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Суд встановив, що балансова вартість об'єктів нерухомості нежитлового призначення - активів ІСІ ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний» на кінець 2014 року у зв'язку з необхідністю їх відчуження була визначена позивачем з урахуванням звітів про оцінку майна, складених суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Ф.К.Титан».

У відповідності до ч. 1, 3 і 4 ст. 49 Закону № 5080 вартість чистих активів ІСІ визначається компанією з управління активами відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та регламенту.

Особливості бухгалтерського обліку інституту спільного інвестування встановлюються Комісією за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма та порядок проведення розрахунку вартості чистих активів інституту спільного інвестування встановлюються Комісією.

Так, п. 1 розд. 1 Положення про особливості бухгалтерського обліку операцій інститутів спільного інвестування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 26.11.2013 № 2669 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2013 за № 2156/24688, далі - Положення № 2669), бухгалтерський облік діяльності інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ) здійснюється відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей, установлених цим Положенням та Положенням про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.07.2013 № 1336, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2013 за № 1444/23976 (далі - Положення про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ).

Розділом ІІІ Положення № 2669 («Особливості оцінки активів інститутів спільного інвестування») визначено, що активи ІСІ первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю (первісною вартістю) на дату зарахування активу до складу активів ІСІ. Переоцінка активів ІСІ та відображення її результатів у бухгалтерському обліку здійснюються з періодичністю, встановленою для розрахунку вартості чистих активів Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ. Результати проведених переоцінок активів ІСІ, що здійснюються згідно з Положенням про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ, відображаються в бухгалтерському обліку на відповідних рахунках з обліку активів, доходів, витрат або власного капіталу з відображенням у сукупному доході у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.07.2013 № 1336. Відповідно до п.п. 21, 24 Положення про порядок визначення вартості чистих активів ІСІ (в редакції чинній з 30.07.2013 до 10.12.2015) об'єкти нерухомості оцінюються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2007 року № 779, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2007 року за № 823/14090, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2003 року № 617, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2003 року за № 1054/8375, а у випадку залучення незалежного оцінювача майна - відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Компанія з управління активами зобов'язана дотримуватись обраної методики оцінки активів ІСІ протягом звітного року.

Таким чином, з контексту наведених норма права вбачається, що оцінка/переоцінка активів ІСІ має здійснюватися у відповідності до стандартів бухгалтерського обліку, а у випадку залучення оцінювача майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Як пояснив позивач у своїх письмових запереченнях (вих. № 85-2016 від 02.07.2016), всі об'єкти нерухомості, які перебували в активах ІСІ, оцінювались на балансі відповідних ІСІ як інвестиційна нерухомість, і лише у випадку, коли продаж відповідної нерухомості мав бути здійснений протягом року, об'єкт нерухомості переводився до складу необоротних активів та групи вибуття, утримувані для продажу.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, при оцінці активів ІСІ не застосовувався, оскільки в розумінні п. 4 такого Положення, основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробниитва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 3.4 п. 3 П(С)БО 7 Положення (стандарт) 7 не поширюється на інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» (далі - П(С)БО 32), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 № 779, інвестиційна нерухомість - це власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності.

Відповідно до п.п. 16, 17, 19 П(С)БО 32 підприємство на дату балансу відображає у фінансовій звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю, якщо її можна достовірно визначити, або за первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення, що визнаються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 35/10315. Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних об'єктів інвестиційної нерухомості.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю повинна застосовуватися до дати вибуття, переведення інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості та такої, що утримується для продажу, або, якщо стає неможливим достовірно визначити її справедливу вартість на дату балансу.

Оцінка інвестиційної нерухомості за справедливою вартістю ґрунтується на цінах активного ринку в тій самій місцевості в подібному стані за подібних умов договорів оренди або інших контрактів на дату балансу та не враховує майбутніх витрат на поліпшення нерухомості і відповідні майбутні вигоди у зв'язку з майбутніми витратами на поліпшення об'єктів інвестиційної нерухомості.

Таким чином, П(с)БО 32 передбачає можливість відображати інвестиційну нерухомість у фінансовій звітності за справедливою вартістю (визначення якої як суми, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату, наведено в П(С)БО 7), якщо її можна достовірно визначити; первісною вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат від зменшення корисності та вигод від її відновлення.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підприємство має розробити облікову політику, в тому числі щодо оцінки інвестиційної нерухомості після визнання її активом.

Відповідно до затвердженої позивачем внутрішньої облікової політики (наказ ТОВ «ВІП» від 02.01.2014 № 1-Б «Про облікову політику на 2014 рік») активи пайових та корпоративних фондів, котрі перебувають в управлінні компанії по управлінню активами ТОВ «ВІП», обліковуються окремо від активів Товариства шляхом створення/ведення окремої бази даних в програмі « 1С: ПІДПРИЄМСТВО 7.7» на кожний пайовий, корпоративний фонд. Оцінку активів пайових, корпоративних фондів на дату балансу проводити згідно Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування, затвердженого НКЦПФР від 30.07.2013 № 1336.

Первісно нерухомість оцінюється за собівартістю. Витрати пов'язані з придбанням нерухомості слід включати до первісної вартості активу.

Для оцінки справедливої (ринкової) вартості нерухомості може залучатись незалежний оцінювач, який включений до проспекту емісії інвестиційних сертифікатів відповідного інвестиційного фонду та є в реєстрі суб'єктів оціночної діяльності.

Обов'язкова оцінка незалежним оцінювачем проводиться під час придбання або відчуження майна, згідно ст. 72 Закону України «Про інститути спільного інвестування». добровільна оцінка проводиться на підставі рішення керівництва Товариства. Результати отриманої оцінки є обов'язковими для подальшого корегування вартості активів на підставі отриманої справедливої (ринкової) вартості активів на дату оцінки.

У разі відсутності експертної оцінки нерухомості, на дату розрахунку вартості чистих активів інституту спільного інвестування, використовувати в якості оціночної вартості нерухомості її балансову вартість на дату останньої переоцінки

Дані положення Наказу товариства від 02.01.2014 № 1-Б відповідають положенням ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (за якою проведення оцінки майна є обов'язковою у випадку переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, а проведення незалежної оцінки майна є обов'язковою у випадках продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін) та п. 32 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 40 (МСБО 40) «Інвестиційна нерухомість» (згідно якого заохочується, щоб суб'єкт господарювання визначав справедливу вартість інвестиційної нерухомості на основі оцінювання незалежним оцінювачем, який є визнаним фахівцем відповідної кваліфікації та має недавній досвід оцінювання інвестиційної нерухомості, що розташована в подібній місцевості та належить до подібної категорії).

За приписами ч. 1 ст. 72 Закону № 5080 оцінювач майна інституту спільного інвестування - суб'єкт господарювання, який проводить оцінку нерухомого майна під час його придбання або відчуження в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінювач майна інституту спільного інвестування може проводити оцінку інших, ніж нерухоме майно, активів інституту спільного інвестування.

Таким чином, оцінка/переоцінка активів інститутів спільного інвестування передбачає можливість залучення суб'єктів оціночної діяльності, а у випадках придбання чи відчуження активів таке залучення є обов'язковим (що мало місце в даному розглядуваному випадку).

Правову позицію відповідача стосовно того, що залучення позивачем суб'єкта оціночної діяльності до оцінка/переоцінка активів ІСІ в кінці 2014 року суперечить п. 24 Положення про порядок визначення вартості чистих активів інститутів спільного інвестування суд вважає необґрунтованим. Оскільки хоч у п. 24 вказаного Положення зазначено, що компанія з управління активами зобов'язана дотримуватися обраної методики оцінки активів ІСІ протягом звітного року, між тим, конкретних вимог до методики оцінки таких активів дане Положення (як то застосування єдиного способу оцінки, періодичність проведення оцінки з використанням способу за справедливою вартістю із залученням незалежного оцінювача) не передбачає, а відсилає до конкретних стандартів бухгалтерського обліку та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Суд встановив, що позивачем у відповідності до норм чинного законодавства була визначена методика оцінки активів в обліковій політиці, відповідно до якої, оцінка здійснюється у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», а у випадку планованого придбання чи відчуження об'єкту нерухомості з обов'язковим залученням суб'єкта оціночної діяльності.

З огляду на це суд погоджується з думкою позивача про те, що не можна вважати порушенням «єдиної методики» залучення суб'єкта оціночної діяльності у випадках, які прямо передбачені законом та закріплені на рівні облікової політики на підприємстві, яка визначає основні принципи та підходи до проведення оцінки/переоцінки активів.

Крім того, дослідивши надані сторонами документи, суд встановив, що оцінювач ТОВ «Ф.К.Титан» включений до переліку оцінювачів ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний», який визначений проспектом емісії інвестиційних сертифікатів зазначених ІСІ, що зареєстровані в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Заперечень щодо відповідності ТОВ «Ф.К.Титан» вимогам ст. 72 Закону України «Про інститути спільного інвестування» з боку відповідача не надходило, так само, як і щодо самої оцінки (визначеної вартості).

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ф.К.Титан» суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Реальність вчинених господарських операцій між ТОВ «ВІП» і ТОВ «Ф.К.Титан» контролюючим органом в тексті акта перевірки не заперечується.

Також зі змісту додатково наданих представником позивача до матеріалів справи копій актів виконаних робіт № 76 від 27.06.2014, № 37 від 26.09.2014 і № 25 від 27.06.2014, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 вбачається, що ТОВ «ВІП» як компанія з управління активами ІСІ ПЗНВІФ «МВФ» та ПЗНВІФ «Прем'єрний» впродовж 2014 року отримувало від ТОВ «Ф.К.Титан» послуги з незалежної оцінки об'єктів оцінки (нерухомого майна, майнових прав), та результати по таких господарських операціях відображало у бухгалтерському обліку.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність у позивача належним чином оформлених договору про надання оціночних послуг (додаткових угод), первинних документів (в тому числі звітів про оцінку майна) по взаємовідносинам з ТОВ «Ф.К.Титан» на момент перевірки, як нормативно та документально непідтверджені.

У відповідності до п.п. 85.2, 85.4 і 85.6 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Згідно з абз. 1 і 2 п. 121.1 ст. 121 ПК України ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Дослідивши наявні матеріали справи суду становив відсутність належних документальних доказів вручення відповідачем посадовим особам ТОВ «ВІП» безпосередньо під час проведення перевірки (тобто, у період з 27.05.2016 по 16.06.2016) належним чином оформлених письмових запитів на отримання тих чи інших документів (вимоги до яких встановлені п. 73.3 ст. 73 ПК України), що стосувалися предмету перевірки, та відмови позивача у наданні таких запитуваних документів, випадків складання відповідачем актів, що засвідчують факти відмови у наданні тих чи інших документів.

Натомість відповідачем була надана копія письмового запиту без номеру і дати, адресованого ТОВ «ВІП», щодо надання завірених копій первинних документів, які підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Ф.К.Титан». В якості підстави для надання запитуваних документів зазначено факт проведення документальної планової виїзної перевірки. Даний запит був вручений головному бухгалтеру товариства 21.06.2016, тобто вже після кінцевої дати проведення документальної планової виїзної перевірки.

22.06.2016 позивач подав до канцелярії ГУ ДФС у м. Києві лист-відповідь №82-2016 від 22.06.2016, до якого додав копії актів виконаних робіт №13 і №14 від 29.12.2014, та відмовив у надання решти документів з підстави оформлення запиту без дотримання вимог ст. 73 ПК України.

08.07.2016 на засідання постійної комісії ГУ ДФС у м. Києві з розгляду питань по запереченню на висновки акта перевірки, позивач надав копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Ф.К. ТИТАН» (договір, додаткові угоди, звіти про оцінку майна) та наказу про затвердження облікової політики, що засвідчується копією супровідного листа № 87-2016 від 08.07.2016 з відміткою штампу канцелярії відповідача.

Крім того, представник позивача зауважив, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки працівникам відповідача був наданий повний доступ до всіх документів, що пов'язані з предметом перевірки. Про це свідчить той факт, що в акті перевірки практично повністю наведені тексти додаткових угод між ТОВ «ВІП» і ТОВ «Ф.К.Титан», таблиці розрахунку оцінки/дооцінки складені з урахуванням нібито відсутніх звітів про оцінку майна.

В силу приписів абз. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для неврахування при вирішенні питання щодо реалізації результатів перевірки наданих позивачем первинних документів по операціям з ТОВ «Ф.К.Титан».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність проведення переоцінки інвестиційної нерухомості до рівня ринкової справедливої вартості на підставі звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Ф.К.Титан». А тому при визначенні бази оподаткування податком на додану об'єктів нерухомості (активів ІСІ) з вартості таких активів, визначеної з урахуванням звітів про оцінку майна незалежного оцінювача, товариство діяло у відповідності до норм чинного законодавства України.

У зв'язку з цим суд вбачає правові підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13.07.2016 № 0012251406.

3. Стягнути судові витрати у сумі 221 100 грн. (двісті двадцять одна тисяча сто гривень 44 копійки) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Венчурні інвестиційні проекти» (код ЄДРПОУ 32162871) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський