Рішення № 62369609, 25.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2016Справа №910/17905/16Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"

про розірвання договору оренди нежилого приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року та звільнення приміщення

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за договором № 13/16 про надання правової допомоги від 22.09.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" про розірвання договору оренди нежилого приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року та зобовязання звільнити приміщення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ФОП ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" укладено договір оренди нежитлового приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року.

Відповідно до розділу 1 договору «предмет договору» орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А).

В період з травня по серпень 2016 року відповідачем не сплачено орендні платежі.

12.09.2016 року позивач направив відповідачеві повідомлення про відмову від договору та проханням звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві. Вказане повідомлення отримане відповідачем 13.09.2016 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Враховуючи вищезазначене позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити приміщення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.10.2016 року.

12.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, письмові пояснення по справі.

17.10.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

У судове засідання 18.10.2016 року з'явились представники сторін.

Представники відповідача підтримали подане клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання відповідача.

У судовому засідання 18.10.2016 року судом оголошена перерва до 25.10.2016 року.

Представник відповідача у судове засідання 25.10.2016 року не з'явився, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 25.10.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача з'явився у судове засідання, заперечував проти поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають припиненню в частині розірвання договору та підлягають задоволенню в іншій частині.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між ФОП ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" укладено договір оренди нежитлового приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року.

Відповідно до розділу 1 договору «предмет договору» орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А).

Відповідно до п. 4.1. договору строк оренди складає 35 місяців з моменту підписання цього договору.

Щодо акту приймання передачі приміщення в оренду, позивач зазначає, та матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та відповідачем існували договірні відносини щодо оренди вказаного приміщення за договором оренди GL01022012/02 від 01.02.2012 року (відповідно до договору від 01.06.2015 року про заміну сторони в договорі оренди GL01022012/02 від 01.02.2012 року). Після закінчення строку дії договору GL01022012/02 від 01.02.2012 року сторонами не складався акт приймання-передачі щодо повернення майна позивачеві, оскільки сторони підписали новий договір GL01012016 від 01.01.2016 року. Таким чином, приміщення було передано по акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 01.02.2012 року, копія якого є в матеріалах справи. Відповідачем вказане не заперечується.

П. 5.1. договору передбачено, що за користування приміщенням орендар щомісячно платить орендну плату, починаючи із дня підписання акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони домовились, що щомісячна орендна плата за користування приміщенням в період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року складає 120 000,00 грн.

Згідно п. 5.3. договору сторони домовились, що щомісячна орендні плата за користування приміщенням в період з 01.07.2016 року по 31.12.2016 року складає 135 000,00 грн.

П. 5.8. договору передбачено, що орендна плата сплачується авансом щомісячно за 1 місяць не пізніше 20 числа поточного місяця користування приміщенням яке передане в оренду на протязі всього строку дії договору оренди.

В період з травня по серпень 2016 року відповідачем не сплачено орендні платежі загалом на суму 405 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. «б» п. 4.5.6 договору цей договір припиняє свою дію або розривається по ініціативі орендодавця за умови письмового повідомлення (з відміткою про вручення) орендаря про дострокове розірвання цього договору не менш ніж за 1 календарний місяць до передбаченої дати розірвання у випадку прострочки більш ніж на один календарний місяць виконання орендатором свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати, передбаченої п. 5.8 и 9.2 цього договору.

У зв'язку з невиконанням умов договору щодо сплати орендних платежів 12.09.2016 року позивач направив відповідачеві повідомлення про відмову від договору та проханням звільнити приміщення та повернути його орендодавцеві. Вказане повідомлення отримане відповідачем 13.09.2016 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.09.2016 року отримано повідомлення про розірвання, таким чином договір вважається розірваним, отже відсутній предмет спору в частині вимог позивача щодо розірвання договору оренди.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, оскільки, договір оренди нежитлового приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року є розірваним у зв'язку з отриманням відповідачем повідомлення про розірвання договору, тому суд припиняє провадження у справі в частині розірвання договору оренди у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивач просить зобов'язати відповідача звільнити приміщення.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідачем станом на дату подачі позову не звільнено нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А).

Розділом 10 договору передбачено порядок повернення орендованого приміщення.

Зокрема, п 10.1 договору встановлено, що протягом двох робочих днів після закінчення строку оренди, у відповідності з умовами договору, орендар зобов'язаний провернути приміщення орендодавцю. Про повернення приміщення сторони складають акт прийому-передачі приміщення в оренді.

П. 10.4. договору передбачено, що після закінчення строку оренди, а також у випадку розірвання або припинення дії договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення від любого майна та повернути приміщення орендодавцеві протягом 2-х робочих днів з дня настання одного з вищеперерахованих в цьому пункті обставин. Вказаний в цьому п. двохденний строк надається орендарю виключно для звільнення приміщення, і не може бути використаний для проведення будь-якої підприємницької діяльності в приміщенні.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним факт порушень з боку відповідача та використання вказаного нежитлового приміщення без достатніх правових підстав суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити належне позивачеві на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 134,1 кв.м. (нежитлове приміщення № 21 (в літ.А) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог з урахуванням припинення провадження в частині розірвання договору оренди.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2 ст. 49, п.-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення GL01012016 від 01.01.2016 року.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (01014, м. Київ, провул. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А, оф. 21; ідентифікаційний номер 34415593) звільнити належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (87517, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на праві приватної власності нежитлове приміщення на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 21 (в літ.А) загальною площею 134,1 кв.м., яке розташоване за адресою вул. Басейна, б. 1/2 в м. Києві.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (01014, м. Київ, провул. Мічуріна, буд. 3/2, літ. А, оф. 21; ідентифікаційний номер 34415593) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87517, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 01.11.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий