Постанова № 62369401, 05.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2011 року 12:45 № 2а-10593/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПриватЕнергоТрейд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005822306 від 01.07.2011 р. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.10.2011 року о 12 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПриватЕнергоТрейд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.07.2011 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Печерському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит у сумі 966 565,00 грн., що були сплачені контрагенту з податку на додану вартість, за угодою, яку відповідачем кваліфіковано як нікчемну.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПриватЕнергоТрейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» за період з 10.02.2011 р. по 28.02.2011 р. За результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2011р. №721/23-6/36149634.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки Позивачем подано заперечення до Начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва.

ДПІ у Печерському районі м. Києва надано відповідь на заперечення на акт перевірки в якій повідомлялося, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2011р. №0005822306, яким позивачу визначено суму податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 966 565,00 (966 565,00 грн. - основний платіж, 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Прийняття зазначеного податкового повідомлення рішення мотивовано наступним.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- IV (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість за лютий 2011 р., що підлягає сплаті до бюджету на 966 565,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Приватенерготрейд» (Покупець) укладено договір підряду №01/04 від 22.12.2011р. купівлі-продажу природного газу з ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»(Продавець).

Між сторонами укладено Додаткову угоду №2 від 26.01.2011 р. до вищезазначеного договору.

Відповідно до умов даного Додаткової угоди №2 договору, Продавець зобовязується передати Покупцю в лютому 2011р. природний газ в обсязі 2 137,00 тис. куб. м. за ціною 2 713,80 грн. за 1 тис. куб. м.

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» для ТОВ «Приватенерготрейд»було складено акт приймання - передачі природного газу за лютий 2011 №б/н від 28.02.2011р. Згідно акту приймання-передачі природного газу, ТОВ «Приватенерготрейд»одержано для подальшої реалізації споживачам України природний газ ресурсу лютого 2011 року в обсязі 2137,000 тис. куб. м. за ціною 2 713,80 грн. за 1 тис. куб. м., в т.ч. ПДВ 20% - 452,30 грн. (цільова надбавка до тарифу на природний газ згідно ст. 316 Податкового Кодексу України у розмірі 2%- 0,0 грн.).

Загальна вартість переданого природного газу становить 5 799 390,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 966 565,10 грн.

На виконання умов договору ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» виписано для ТОВ «Приватенерготрейд»податкові накладні на загальну суму 5 799 390,60 грн., в т.ч. ПДВ 966 565,10 грн., на підставі яких ТОВ «Приватенерготрейд»включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011р. .

При цьому, наявність податкових накладних в акті перевірки не спростовані.

В акті перевірки вчинено запис, що згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між податковим кредитором ТОВ «Приватенерготрейд» та податковими зобовязаннями ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД» в лютому 2011р. на загальну суму ПДВ 966 565,10 грн.

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що угода, укладена ТОВ «Приватенерготрейд», була спрямована на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а на зменшення суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, а отже, діяли з метою, спрямованою на приховування отриманих доходів від оподаткування. Оскільки така мета суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, вона є суперечною інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсною із застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених договорів з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств за фактом ухиляння від сплати податків, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано природний газ, який згодом був використаний у господарській діяльності, зокрема, реалізовано контрагентам (споживачам) в межах здійснення основної господарської діяльності торгівлі.

Отриманий від контрагента природний газ в обсязі 2 137,000 тис. куб. м було реалізовано Позивачем споживачам через ОДУ ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України».

Даний товар, придбаний позивачем, не є обмеженим в цивільному обороті, отриманим внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з купівлі продажу також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку зокрема придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Також суд звертає увагу на те, що «Порядком забезпечення споживачів природним газом», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729, закріплено монопольне становище НАК «Нафтогаз України» в сфері постачання газу для населення, бюджетних організацій і підприємств, які виробляють теплову енергію. В силу цього, будь-яке проходження природного газу по території України та його реалізація споживачам здійснюється виключно через НАК «Нафтогаз України», а саме через його дочірню компанію ОДУ ДК «Укртрансгаз»та відображається на його балансі.

Матеріали справи містять докази отримання та продажу позивачем придбаного природного газу, товарність даної угоди відповідачем не заперечувалася.

Таким чином, передача (проходження) природного газу в обсязі 2 137,000 тис. куб. м. від ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»до позивача могло здійснюватись виключно через ОДУ ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України». Даний факт підтверджується Листом ОДУ ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»№ 64-1022/7 від 14.06.2011 року про те, що природний газ в обсязі 2 137,000 тис. куб. м. дійсно було протранспортовано від ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»до позивача.

Зокрема, відповідно до п. 5.2 Статуту позивача, предметом діяльності товариства є, зокрема, закупівля, постачання, переробка та реалізація природного газу за нерегульованим тарифом. Для здійснення такого виду діяльності, позивач отримав у встановленому законом порядку від Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом від (копія додається). На даний момент ліцензія чинна. Дані обставини свідчать, що позивачем дотримано всіх вимог, що встановлюються Ліцензійними умовами для провадження даного виду господарської діяльності (в тому числі правові, технічні та технологічні можливості для здійснення такого виду господарської операції).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не зясував дані обставини, що призвело до помилкового висновку про неможливість позивачем здійснення господарської операції з поставки природного газу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні: № 2 від 03.02.2011 року; №16 від 08.02.2011; №30 від 10.02.2011; №40 від 11.02.2011 р.; №47 від 14.02.2011 р.; №61 від 15.02.2011р.; №69 від 16.02.2011 р.; №73 від 17.02.2011 р.; №84 від 18.02.2011 р.; №94 від 21.02.2011 р.; №100 від 22.02.2011 р.; №107 від 23.02.2011 р.; №115 від 24.02.2011 р. та № 120 від 25.02.2011 року видані позивачу продавцем товару - ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»у відповідності з порядком, встановленим ст. 201.4 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД», зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Також, у Акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ даної юридичної особи, також відсутні відомості про визнання недійсними її установчих документів.

Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки від 20.06.2011р. №721/23-6/36149634 на акт нікчемності угоди між ПП «Експерт Логістік»та ТОВ «Аверс ПлюсЛТД»(акт перевірки ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 14.04.2011р. №774/23-2/36366302), де податковий орган дійшов висновку, що укладені у лютому 2011р. договори купівлі-продажу природного газу між ТОВ «ОСОБА_3 ЛТД»та ПП «Експерт Логістік»не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними. Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України викладену в листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», де вказується на те, що не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 01.07.2011 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук