Рішення № 62369365, 27.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2016Справа №910/16789/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - Товариство) до комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" в особі його відокремленого підрозділу - філії комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "АВТОБУСНИЙ ПАРК №2" (далі - Підприємство), про стягнення 15 594,23 грн.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 1 січня 2016 року № 26,

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16 вересня 2016 року № 06-5/752,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Підприємства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 15 594,23 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, всупереч статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка залишилась невідшкодованою після виплати страховиком відповідача страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2016 року за вищезазначеним позовом порушено провадження в справі № 910/16789/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні 13 жовтня було оголошено перерву до 27 жовтня 2016 року.

У судовому засіданні 27 жовтня 2016 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2015 року в місті Києві на вулиці Волоська, сталась ДТП за участі автобуса марки "МАЗ 107467", державний номерний знак АА1945АА, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "ФОЛЬЦВАГЕН", державний номерний знак АХ6427СО. Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автобусом марки "МАЗ 107467", державний номерний знак АА1945АА, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з вказаним автомобілем, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 74379954.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки "ФОЛЬЦВАГЕН", державний номерний знак АХ6427СО (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого автомобіля є приватне акціонерне товариство "ФІЛІП МОРРІС УКРАЇНА", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Пошкоджений транспортний засіб застрахований позивачем на підставі договору страхування 3 грудня 2014 року № 547-496 (далі - договір). Копія цього договору наявна в матеріалах справи.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року в справі № 758/12006/15-п водія автобуса марки "МАЗ 107467", державний номерний знак АА1945АА, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 1 жовтня 2015 року страхувальник, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.

Судом також встановлено, що страховий акт від 1 жовтня 2015 року № 133311, складений позивачем на підставі рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 23 вересня 2015 року № 41444 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Відповідно до вказаного акту сума страхового відшкодування становить 65 594,23 грн.

З матеріалів справи також вбачається, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір від 3 червня 2014 року № 584-14. Згідно даного договору Товариство перерахувало кошти в розмірі 500 000,00 грн. на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (аванс за надання послуг з відновлювального ремонту транспортів згідно вищевказаного договору), що підтверджується платіжним дорученням від 9 лютого 2015 року № 173. Суму в розмірі 65 594,23 грн. було зараховано в рахунок вартості виконаного ремонту пошкодженого автомобіля марки "ФОЛЬЦВАГЕН", державний номерний знак АХ6427СО, що підтверджується актом виконаних робіт від 13 жовтня 2015 року № 148027/122029739, копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність винного в цій ДТП водія ОСОБА_3, як особи, що на законних підставах експлуатує автобус марки "МАЗ 107467", державний номерний знак АА1945АА, застрахована відповідачем у приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору (полісу) № АІ/5196250 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/5196250 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" у зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Товариства у межах ліміту відповідальності, визначеного вказаним полісом, що дорівнює 50 000,00 грн.

Судом встановлено, що ця страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування в сумі 45 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої наявна матеріалах справи.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки частина суми відновлювального ремонту автомобіля марки "ФОЛЬЦВАГЕН", державний номерний знак АХ6427СО, у розмірі 15 594,23 грн. не була покрита страховим відшкодуванням за полісом АІ/5196250, дана сума згідно приписів вищевказаної норми підлягає стягненню з Підприємства.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано доказів сплати вищевказаної суми, даний позов підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) в особі його відокремленого підрозділу - філії комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" "АВТОБУСНИЙ ПАРК №2" (02090, місто Київ, вулиця Празька, будинок 7, ідентифікаційний код 05446692), на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33, ідентифікаційний код 16285602) 15 594 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 23 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 1 листопада 2016 року

Суддя Є.В. Павленко