Постанова № 62369232, 25.10.2016, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2016 р. Справа № 818/1047/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1047/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просить визнати незаконною проведену 13.06.2016р. щодо нього атестацію та наказ від 26.07.2016р. «По особовому складу» про звільнення його з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів), поновити його на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області, а також стягнути на свою користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.08.2016р. до дня поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що керівництвом ГУ ДФС у Сумській області під час його звільнення не дотримані вимоги ст.49-2 КЗпП України, оскільки його жодним чином не було попереджено про майбутнє звільнення та не запропоновано іншої посади (роботи). Також всупереч вимог пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1922 «Про затвердження положення про проведення атестації державних службовців» він не був своєчасно проінформований про її проведення та не ознайомлений з відповідним графіком. Під час атестації не здійснювалось будь-якої оцінки чи перевірки знань, ділових якостей чи тестування, внаслідок чого висновок про невідповідність займаної посади позивач вважає безпідставним. В наказі про звільнення відсутні посилання на нормативно-правовий акт, згідно з яким відбувалося звільнення. У відділі, де він працював, не здійснювалося жодного скорочення посад та після його звільнення у відділ організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області було призначено двох співробітників, які до цього не займали у ньому посад.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував (а.с.26-27), пославшись на те, що попередження про наступне вивільнення вручалося позивачу та іншим працівникам податкової міліції на підставі наказу ГУ ДФС у Сумській області від 05.02.2016р. №69 «Про введення в дію організаційної структури ГУ ДФС у Сумській області», від 09.02.2016р. №73 «Про введення в дію штатного розпису на 2016 рік». Відповідно до листа-попередження про скорочення штату від 15.02.2016р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наступним вивільненням, про що свідчить його особистий підпис на зазначеному листі. Посилання позивача на незаконність проведення атестації є необґрунтованими, оскільки пункт 48 розділу V Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, передбачає проведення атестації осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на кожній із займаних посад у виняткових випадках, до яких належить і скорочення штатів чи реорганізація органів внутрішніх справ України, незалежно від строку перебування на цих посадах. В атестаційному листі вказано, що позивач протягом 2016 року не вніс до ЄДР жодного кримінального провадження, за період служби в податковій міліції зарекомендував себе посередньо, має дисциплінарне стягнення - догану. Відтак посилання позивача на відсутність в атестаційному листі на нього негативних характеристик не відповідають дійсності. Наказ про звільнення від 26.07.2016р. №171-о містить чітку підставу для звільнення підпункт «г» пункту 64 Положення №114 (у звязку зі скороченням штату). Звільнення із займаної посади та переведення на іншу посаду осіб середнього складу податкової міліції проводиться лише за умови атестації такої особи. За результатами атестування ОСОБА_1 було звільнено з посади внаслідок її не проходження. З огляду на викладене у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом ГУ ДФС у Сумській області від 22.04.2015р. №71-о старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ Міндоходів у Сумській області, у звязку з реорганізацією територіальних органів Міндоходів та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» (а.с.7).

На підставі наказу ДФС України від 02.11.2015р. №834 «Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС» (а.с.43-44), наказу ГУ ДФС у Сумській області від 05.02.2016р. №69 Про введення в дію організаційної структури ГУ ДФС у Сумській області», від 09.02.2016р. №73 «Про введення в дію штатного розпису на 2016рік» (а.с.47-55) ОСОБА_1 разом з іншими працівниками відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області попереджено про можливе наступне звільнення, а саме - 15 квітня 2016 року, з яким він ознайомився 15.02.2016р., про що свідчить його підпис (а.с.41).

Зокрема, наказом ГУ ДФС у Сумській області від 05.02.2016р. №69 «Про введення в дію організаційної структури ГУ ДФС у Сумській області» передбачено 7 посад у відділі організації викриття економічних злочинів оперативного управління (а.с.48, зворотній бік) та 28.02.2016р. затверджено новий штатний розпис (а.с.50-55), відповідно до якого у цьому відділі передбачено 7 штатних посад (а.с.53).

Натомість, до цього наказом ГУ ДФС у Сумській області від 23.02.2015р. №84 (а.с.62-64) введено в дію затверджений головою ДФС України перелік змін №1 до структури ГУ ДФС у Сумській області, згідно з яким вводиться до структури оперативне управління, до якого входить в тому числі і відділ організації викриття економічних злочинів зі штатною чисельністю 8 посад.

Отже, у відділі, де працював позивач, відбулося скорочення штатної кількості посад у звязку із зменшенням граничної чисельності працівників податкових органів.

У зв'язку з організаційно-штатними змінами, скороченням штатної чисельності працівників наказом ГУ ДФС у Сумській області від 02.06.2016р. №116-о оголошено проведення позачергового атестування працівників оперативного управління, під час якого розглядалося питання подальшого проходження служби співробітниками (а.с.37).

Так, абзацом першим пункту 47 V Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114, встановлено, що з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Пунктом 48 цього ж Положення передбачено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

На думку суду, у виняткових випадках атестація при звільненні з податкової міліції може проводитись незалежно від дати проведення останньої атестації, оскільки пункт 48 Положення №114 не містить вичерпного переліку виняткових випадків, за яких атестація проводиться незалежно від спливу річного строку з дня останньої атестації. До таких випадків можна віднести і необхідність проведення атестації у звязку із скороченням штату працівників, під час якої вирішується питання щодо наявності чи відсутності можливості подальшого використання на службі.

Суд не погоджується з посиланнями позивача на пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1922 «Про затвердження положення про проведення атестації державних службовців» (чинної на момент призначення та проведення атестації), оскільки вона застосовується до державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", в той час як позивач проходив службу в органах податкової міліції та на нього поширюються норми спеціального законодавства.

Згідно з атестаційним листом ОСОБА_1 висновок його безпосереднього начальника (керівника) заступника начальника управління начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області, полковника податкової міліції ОСОБА_3 «займаній посаді не відповідає» (а.с.10).

Враховуючи відсутність результатів роботи (протягом 2016 року за оперативними матеріалами позивач не вніс до ЄДР жодного кримінального провадження), посередню характеристику, допущення порушень виконавчої дисципліни (наказ ГУ ДФС у Сумській області від 13.05.2016р. №103-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (а.с.68, зворотній бік, а.с.71)), атестаційною комісією зроблено висновок про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність його звільнення у зв'язку зі скороченням штатів (а.с.11).

Наказом ГУ ДФС у Сумській області від 26.07.2016р. №171-о «По особовому складу» звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Сумській області, 01 серпня 2016р. (а.с.8).

Позивач, вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду за захистом своїх прав

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в оперативному управлінні ГУ ДФС у Сумській області, що згідно з положеннями п.15 ч.1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

При цьому, позивач проходив службу у податковій міліції, порядок, умови проходження та звільнення з якої, у тому числі, і у частині оплати праці, врегульовані законодавством України, зокрема, але не виключно Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, відповідно до пункту 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Згідно з п.64 "г" Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

А тому застосуванню підлягають виключно Положення №114, а не норми КЗпП України, оскільки відповідно до п.353.1 ст.353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто на спірні правовідносини розповсюджують свою дію норми спеціального законодавства.

Вказана правова позиція підтримана вищими судовими інстанціями, а саме постановою Верховного суду України (далі - ВСУ) від 13.10.2009р. у справі №09/187, де зазначено, що «…Розділом VII Положення передбачено звільнення зі служби, зокрема через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Проте суди попередніх інстанцій вирішуючи спір про звільнення позивача з публічної служби положення зазначених законів не врахували та, застосовуючи при цьому норми Кодексу законів про працю України, не звернули уваги на те, що відповідно до статті 3 цього Кодексу він регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, організацій, установ незалежно форми власності і на спірні правовідносини не поширюється...»;

Постановою Верховного суду України від 05.12.2011р. у справі №21-236а11, де висловлена правова позиція про те, що «...Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. їх права і обов'язки визначені Положенням...».

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, порядок звільнення позивача зі служби регламентувався виключно приписами Положення, приписи КЗпП України не мають бути застосовані до спірних правовідносин, отже, посилання ОСОБА_1 на те, що відповідач, в порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, не попередив його за два місяці про майбутнє вивільнення, а тому він повинен бути поновлений на посаді, є необґрунтованими, оскільки вимоги трудового законодавства не розповсюджуються на співробітників органів податкової міліції.

Крім того, судом встановлено, що позивач 15.02.2016 року попереджався відповідачем про майбутнє вивільнення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазнав змін щодо штатної чисельності працівників, внаслідок чого на підставі п.48 Положення №114 було призначено та проведено атестацію працівників з метою належної розстановки кадрів за результатами оцінки відповідних ділових, професійних, моральний та особистих якостей, і саме за висновками такої атестації визначалася можливість подальшого використання на службі.

Щодо тверджень позивача про не пропонування йому іншої посади (роботи) в органах податкової міліції суд зазначає, що пунктом 45 Положення №114 встановлено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться, в тому числі, і при скороченні штатів.

Переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Тобто в разі успішного проходження атестації ОСОБА_1 мали б запропонувати призначення на рівнозначну посаду, а в разі її відсутності він міг би бути переміщений на нижчу посаду.

Проте надання рівнозначних посад чи переміщення на нижчу посаду за умови отримання висновку атестаційної комісії «займаній посаді не відповідає» Положенням №114 не передбачено.

Отже, судом не встановлено факту протиправності звільнення позивача із займаної посади у запас, відтак, підстави для поновлення його на роботі та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач покладений на нього обов'язок виконав.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2016 року.

Суддя О.О. Осіпова