Постанова № 62369152, 01.11.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4016/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року №38234-13,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року №38234-13.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, керуючись п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України, було прийняте податкове повідомлення-рішення №38234-13 від 22.07.2016 року, яким було визначено суму податкового зобовязання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у сумі 25000,00 грн.

Відповідно довідки секретаря судових засідань (а.с.57) на визначений час представник позивача до залу судового засідання №16 Одеського окружного адміністративного суду не прибув, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених в адміністративному позові (а.с.48,49), представник відповідача прибув до залу судового засідання, про розгляд справи в письмовому провадженні не заперечував, а тому згідно ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України справа була розглянута в порядку письмового провадження 01.11.2016 року за наявними в справі запереченнями та доказами.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та надав до суду письмові заперечення пославшись на те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 4999 куб.см. Згідно рішення Одеської міської ради №6257-VI від 01.01.2015 року на території м.Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням ставка податку на 2015 рік складає 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування. Відповідно до п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування. Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування (пункт 267.4 статті 267 ПКУ). Датою початку використання (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та/ або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами й дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі, якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах. Отже, виходячи з вищенаведеного, дії відповідача були здійснені згідно до чинного законодавства, а тому відповідач просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Позивачу - ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 4999 куб.см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії САК 826575 РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області (а.с.7).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України) введено новий податок на майно, що складається, у тому числі - з транспортного податку.

Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року № 6257-VІ з 01.01.2015 року на території м. Одеси встановлено податок на майно в частині транспортного податку згідно з Положенням про податок на майно в частині транспортного податку (а.с.44-46).

Рішенням Одеської міської ради №257-VII від 03.02.2016 року було внесено зміни, якими змінено дату з якої застосовується Положення про податок на майно в частині транспортного податку. Згідно з п.3 цього рішення положення цього рішення застосовуються з 01.01.2016 року (а.с.40-43).

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п.267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області №38234-13 від 22.07.2016 року, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн. (а.с.8).

Зазначене повідомлення-рішення прийнято податковим органом у зв'язку із тим, що позивач є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, а відтак, автомобіль позивача - ОСОБА_1, а саме LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 4999 куб.см., у розумінні положень п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, є обєктом оподаткування транспортним податком.

До того ж, суд вважає за доцільне наголосити, що за державою (в особі органу законодавчої влади) визнається право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, з метою встановлення правил сплати податків чи інших зборів (в тому числі і підстав для звільнення від їх сплати), а суд не наділений повноваженнями доповнювати діюче законодавче регулювання своїми рішеннями і встановлювати додаткові підстави для звільнення від сплати транспортного податку, з огляду на відсутність таких норм у податковому законі.

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

Згідно з п.4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Таким чином, транспортний податок незважаючи на те, що він відноситься до місцевого податку, його справляння та зарахування здійснюється до місцевої ради, водночас він не є таким, що встановлений саме місцевим органом самоврядування в особі Одеської міської ради, оскільки визначений та встановлений Верховною Радою України, яка має на це відповідні повноваження, оскільки повноваження на встановлення податку з усіма його критеріями та елементами є виключною компетенцією даного органу. Таке регулювання суспільних відносин між відповідними суб'єктами органів влади в сфері податків та зборів, час їх застосування має різне правове навантаження та сферу правового впливу на такі відносини.

При цьому, суд зазначає, що питання щодо застосування до спірних правовідносин приписів п.12.3, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України стосовно прийняття рішення про встановлення місцевого податку, його офіційного оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування, набрання чинності такого рішення, який є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками, не має правового впливу на транспортний податок, з огляду на різне правове навантаження, та регулювання суспільних інтересів в сфері податкового законодавства, у тому числі, за органом, котрий встановлює податок, час введення його в дію, та застосування.

Отже, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що питання справляння транспортного податку визначаються виключно Податковим кодексом України, та не можуть ставитися у залежність від дії підзаконного нормативно-правового акта.

Також, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача - ОСОБА_1 на те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також на те, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, з урахуванням наступного.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як встановлено судом, Рішенням Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VІ Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку Одеською міською радою з 01.01.2015 року на території міста Одеса встановлено податок на майно в частині транспортного податку, та затверджено Положення про податок на майно в частині транспортного податку.

Судом зясовано, що вказане Рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VІ Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку опубліковано в газеті Одесский вестник №3 від 31.01.2015 року.

Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року №257-VІІ Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що Рішенням Одеської міської ради від 03.02.2016 року №257-VІІ Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6257-VI Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку лише внесено зміни до вже встановленого транспортного податку, тоді як положеннями п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, до початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, заборонено застосування, зокрема, рішень про встановлення місцевих податків.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо правомірності, та ґрунтовності винесення Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області спірного податкового повідомлення-рішення №38234-13 від 22.07.2016 року щодо визначення суми податкового зобовязання по транспортному податку з фізичних осіб у загальному розмірі 25000,00 грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року №38234-13, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.07.2016 року №38234-13 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.